Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Підручник ООП 2013.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
5.65 Mб
Скачать

2.9.4. Енерго- та водопостачання, каналізація, транспортні комунікації

До виробничих будівель передбачається підведення мереж електроенергії, водопостачання та каналізації та облаштування транспортних комунікацій.

Енергопостачання. В електромережах підприємств існують різні конструктивні рішення системи електропостачання. Для крупних підприємств для передачі електроенергії застосовують лінії 110 кВ, жорсткі та гнучкі струмопроводи 6-35 кВ, кабельні прокладки 6-10 кВ.

Струмопроводи є доцільними, коли кількість напрямків основних потоків електричної енергії є мінімальним.

Жорсткий струмопровід складається з пакету шин, змонтованого на опорних або підвісних ізоляторах. Жорсткі струмопроводи прокладаються в тунелях, наземних галереях, зачинених естакадах, а також ззовні на відкритих естакадах, на спеціальних опорах або ж уздовж виробничих будівель на кронштейнах, закріплених на їхніх зовнішніх стінах.

Максимальна довжина струмопроводу залежить від його виконання, перерізу і коефіцієнта потужності, наявності або відсутності регулювання напруги. Рекомендується розглядати його застосування за довжини передачі до 2 км при напрузі 6 кВ і до 3 км при напруги 10 кВ за наявності регулювання напруги. Гранично максимальна довжина гнучкого струмопроводу приблизно є на 20-25% більшою за жорсткий.

З метою запобігання коротким замиканням при з’єднанні проводів різних фаз гнучких струмопроводів і підвісних жорстких струмопроводів встановлюються між фазні розпорки. Зазвичай достатньо однієї розпорки на середині прольоту, а за несприятливих умов – двох розпорок через кожну третину прольоту. Із збільшенням відстані від головної ділянки необхідна кількість розпорок зменшується, а на останніх прольотах вони послуговуються фактично вже тільки для фіксації проводів у фазі.

Кабельні прокладки 6-10 кВ застосовують на підприємствах невеликої та середньої потужності та на порівняно коротких ділянках крупних підприємств – від розподільної підстанції до підстанцій виробничих підрозділів.

Трасу кабельних ліній вибирають із врахуванням найменших витрат кабелів та найдешевшого забезпечення їхнього захисту від механічних пошкоджень, корозії, вібрації, перегрівання та від ушкоджень при виникненні електричної дуги в сусідньому кабелі. При розміщенні кабелів за можливості уникають їх перехрещувань між собою, трубопроводами та ін. Спосіб прокладання кабелів обирають залежно від їх кількості, від умов траси, від наявності або відсутності більш важких за повітря газів, від ступеня забруднення ґрунту, від вимог експлуатації, від економічних чинників і т. ін.

У всіх кабельних спорудах: тунелях, колекторах, галереях, естакадах, кабельних поверхах, підвалах і шахтах передбачаються необхідні протипожежні пристрої, трубопроводи і засоби пожежогасіння та облаштовується пожежна сигналізація із застосуванням димових сповіщувачів. На трасі тунелів в радіусі не більше 25 м від входів та вентиляційних шахт встановлюють ззовні пожежні гідранти. Передбачається, де це є можливим,прокладання кабельних естакад на загальній смузі відчуження разом з іншими комунікаціями (водо-, газо- і теплопроводи, технологічні трубопроводи). Смуга відчуження під кабельну естакаду або галерею приймається рівною ширині споруди з додаванням по 1 м у обидва боки від неї.

Кабелі 110-220 кВ застосовують для здійснення глибоких уводів на підприємствах із значною щільністю забудови території, насиченої різними комунікаціями, з забрудненим та агресивним середовищем, тобто в тих умовах, коли проходження повітряних ліній дуже ускладнене.

Кабелі 110 кВ прокладаються в траншеях або тунелях. При укладанні в траншеї кабелі розміщують за трикутником щільно один до одного. На переходах, під проїздами і різними комунікаціями кабелі прокладають у азбестоцементних трубах, укладених на бетонні плити.

Прокладання кабелів у траншеях може викликати на окремих ділянках промислових підприємств труднощі, а саме: в місцях частих розкопувань, можливого попадання рідин або розплавлених металів, у агресивних ґрунтах та ін. У таких випадках використовується прокладання кабелів у тунелях.

Для умов промислових підприємств найбільш придатними є масло наповнені кабелі середнього тиску в свинцевій чи алюмінієвій оболонці. Для прокладання в траншеях застосовують кабелі марок МССА або МСАВу в нормальних умовах і марок МСАВК та МССШв з ущільнюючими оболонками. Для прокладання в тунелях використовують кабелі марок МСС. Для прокладання під водою і в болотистій місцевості застосовують марки МССК.

Захист струмопроводів від прямих ударів блискавки виконується окремо розміщеними молнієвідводами або захисними тросами, прокладеними на окремих опорах. Тросовий блискавкозахист є більш дешевшим, особливо за значної довжини струмопроводу.

Залежно від призначення будівлі і технології виробництва передбачають системи зовнішнього та внутрішнього водопостачання. В залежності від вимог технологічного процесу застосовують такі системи технологічного водопостачання: оборотну, повторного використання, охолодженої, дистильованої, пом'якшеної води та ін. Для скорочення розходу води на технологічні потреби слід застосовувати системи повторного та оборотного водопостачання.

Пристрої питного водопостачання (фонтанчики) рекомендується розміщувати у проходах виробничих приміщень, вестибюлях, кімнатах відпочинку, на відкритих площадках території підприємства і, як вийняток, у виробничих цехах. Мережі господарчо-питного водопостачання мають бути відділені від мереж, що подають не питну воду.

Норми розходу води на господарсько-питні потреби становлять 45 л у гарячих цехах та 25 л на працівника в зміну у звичайних цехах.

Каналізація. Каналізація, що служить для відведення стічних вод, розділяється на виробничу, господарсько-фекальну та зливову. Каналізаційні системи складаються з приймальних пристроїв (лотки, раковини), каналізаційних мереж, станції перекачки, очисних споруд та допоміжних пристроїв.

Забороняється спуск господарсько-фекальних та виробничих стічних вод у поглинаючі колодязі, щоб запобігти забрудненню водоносних шарів ґрунту. На ряді підприємств здійснюється оборотна система водопостачання, при якій забруднена виробнича вода після очищення знову поступає для потреб технологічних процесів. Спуск незабруднених виробничих стічних вод (наприклад, з системи охолодження) допускається у зливну каналізацію, що призначена для стікання атмосферних опадів.

Для багатьох підприємств допускається спуск стічних вод, що вміщують шкідливі речовини, після відповідної обробки, у міську каналізаційну мережі, якщо концентрація шкідливих речовин у суміші стічних вод підприємства та міських стічних вод не перевищує встановлених норм.

Транспортні комунікації. Центральних вхід на територію підприємства слід передбачати з боку основного підходу чи під'їзду працівників. Територія підприємства повинна мати впорядковані пішохідні доріжки (тротуари) від центрального та додаткових прохідних пунктів до всіх будівель і споруд. До будівель і споруд по всій їх довжині має передбачатись під'їзд пожежних автомобілів.