Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Підручник ООП 2013.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
5.65 Mб
Скачать

2.8.2. Типові методи та засоби захисту персоналу від іонізуючого випромінювання у виробничих умовах

Щоб уникнути шкідливої дії іонізуючих випромінювань, необхідно створити умови, що виключають опромінення організму дозами вище гранично допустимих і зменшують вміст радіоактивних речовин у повітрі, воді, їжі і т.д. до концентрацій нижчих за гранично допустимі.

Гранично допустима доза опромінення – це найбільша доза, дія якої на організм не викликає в ньому утворення незворотних соматичних і генетичних змін, що виявляються сучасними методами дослідження.

Фонове опромінення людини складається із опромінення природними і штучними джерелами. Природний фон – це потужність дози іонізуючих випромінювань для даної місцевості, створювана космічним випромінюванням і випромінюваннями природних радіоактивних речовин (в гірських породах, ґрунтах, атмосфері, будівлях і живих об'єктах) за відсутності сторонніх джерел іонізуючих випромінювань. Середня річна індивідуальна ефективна еквівалентна доза для населення складається за рахунок усіх джерел фонового опромінення НЕ складає 3,5 мЗв, із них: за рахунок природного фона 1 мЗв; за рахунок використання будівельних матеріалів, маючих природні радіонукліди,– 1,05 мЗв; за рахунок рентгенодіагностичного опромінення 1,4 мЗв.

Основними документами, якими регламентується радіаційна безпека в Україні, є: Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97) та Основні санітарні правила України (ОСПУ). У НРБУ-97 встановлені три категорії осіб, що опромінюються:

Категорія А (професійні працівники) – особи, які постійно чи тимчасово працюють безпосередньо із джерелами іонізуючих випромінювань.

Категорія Б (обмежена частина населення) – особи, які не працюють безпосередньо із джерелами іонізуючого випромінювання, але за умовами проживання чи розміщення робочих місць можуть зазнавати впливу радіоактивних речовин та інших джерел випромінювання, які використовуються на підприємстві і виводяться у зовнішнє середовище.

Категорія В – населення області, країни.

Як відзначалось, різні органи і тканини тіла людини мають різну радіочутливість. Критичним органом називається орган, тканина чи частина тіла, опромінення яких в умовах нерівномірного опромінення організму може заподіяти найбільше ушкодження здоров'ю даної особи або його нащадкам. За рівнем зменшення радіочутливості встановлюються три групи критичних органів:

Для осіб категорій А і Б НРБУ-97 встановлюють ліміти ефективної й еквівалентної доз за календарний рік. Обмеження опромінення категорії В (населення) здійснюється введенням лімітів річної ефективної та еквівалентної доз для критичних груп осіб категорії Б. Останнє означає, що значення річної дози опромінення осіб, що входять до критичної групи, не повинно перевищувати ліміту дози, встановленого для категорії В (таблиця 2.8.2.1).

Чисельні значення наведених у таблиці 2.8.2.1 основних дозових лімітів НРБУ-97 встановлюють на рівнях, що виключають можливість виникнення детерміністичних ефектів опромінення і одночасно гарантують настільки низьку ймовірність виникнення стохастичних ефектів опромінення, що вона є прийнятною як для окремих осіб, так і для суспільства в цілому.

Таблиця 2.8.2.1