Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Підручник ООП 2013.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
5.65 Mб
Скачать

Розділ 2. Виробнича гігієна, безпека і пожежна профілактика

2.1. Основи фізіології та гігієни праці

2.1.1. Основи фізіології праці

Фізіологія праці – це галузь фізіології, що вивчає зміни стану організму людини в процесі різних форм трудової діяльності та розро­бляє найбільш сприятливі режими праці і відпочинку. Праця людини є функціональним процесом, у якому використовуються фізіологічні та психологічні якості працівника. В процес праці залучаються всі органи й системи організму людини – мозок, м'язи, судини, серце, легені та ін. При цьому витрачається нервова та м'язова енергія. Тому, праця – це фізіологічний процес витрачання людської енергії. Крім того, в процесі праці активізуються всі психічні функції людини: сприймання, мислення, пам'ять, відчуття, уява, вольові якості, уважність, зацікавленість, задоволення, зосередженість, напруження, стомлення тощо.

В процесі праці людина сприймає і переробляє інформацію, реалізує комунікативну функцію психіки, проявляє індивідуальні властивості поведінки у тих чи інших небезпечних ситуаціях.

Отже, праця - це сукупність фізіологічних та психічних процесів, які спонукають, програмують і регулюють діяльність людини.

В процесі праці відбуваються два види навантажень людини : м'язові і нервові. М'язові навантаження, як правило, визначаються робочою позою, характером робочих рухів, напруженням фізіологічних функцій тих органів, які задіяні при виконанні робіт стоячи або сидячи. Динамічні навантаження зумовлені м'язовими навантаженнями при переміщенні у просторі тіла або його частин.

Нервові навантаження зумовлені напругою уваги, пам'яті, сенсорного апарату, активізацією процесів мислення та емоційної сфери.

Залежно від співвідношення м'язових і нервових навантажень праця умовно поділяється на фізичну, з перевагою м'язових навантажень, розумову, з перевагою навантажень на кору головного мозку, пов'язаних із вищими психічними функціями. Зміст праці характеризують співвідношення затрат м'язової та нервової енергії, виконавських і творчих функцій, механічних дій і операцій мислення у трудовому процесі.

Фізична праця відрізняється великими витратами енергії, стомленням. При роботі м'язів підсилюється кровообіг, що прискорює постачання поживних речовин і кисню, видалення продуктів розпаду. Енергетичні витрати, визначаючі важкість фізичної праці, прийнято вимірювати в ккал/хв, ккал/год (1ккал = 4,2 кДж). Для різних процесів праці організму (м'язова діяльність, підтримка температури тіла та ін.) потрібна енергія – в середньому близько 2500 ккал на добу. Її джерелом є енергія хімічних зв'язків молекул органічних речовин (білків, жирів, вуглеводів), що надходять із їжею. З підвищенням тяжкості фізичної праці збільшується частота серцевих скорочень: від 60 поштовхів за хвилину в стані спокою до 200 у стані інтенсивного фізичного навантаження. В останньому випадку в організмі виникає стан кисневої недостатності – гіпоксія. Помірна гіпоксія тренує організм, але за тривалої важко фізично праці гіпоксія стає вражаючим чинником.

У сфері матеріального виробництва працівники здійснюють трудову діяльність із переважною часткою фізичної праці. При виконанні робіт із значною м'язовою напруженістю (вантажник, коваль, лісоруби і ін.) енергетичні витрати за добу досягають 4000-6000 ккал. Добові витрати енергії для осіб, що виконують роботи середньої тяжкості (верстатники, сільськогосподарські робітники та ін.) – 2900-3700 ккал.

Критеріями навантаження на організм людини в процесі праці є важкість (тяжкість) праці та напруженість праці.

Важкість (тяжкість) праці - визначає ступінь залучення до роботи м'язів і відображає фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження. Фізична важкість для працівника визначається, як правило, робочим положенням, характером робочих рухів, ступенем напруження фізіологічних функцій, процесом зниження витривалості, завантаженістю робочого дня.

Напруженість праці - характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на нервову систему. Напруженість праці визначається ступенем складності завдання; характером виконуваної роботи; сенсорним навантаженням (зорові, слухові аналізатори); емоційним навантаженням, монотонністю навантаження; щільністю робочого дня.

Праця працівників невиробничої сфери характеризується тривалою багатогодинною (8 год і більше) працею в одноманітному напруженому положенні, малою руховою активністю при значних локальних динамічних навантаженнях. Робоче положення "сидячи" супроводжується статичним навантаженням значної кількості м'язів ніг, плечей, шиї та рук, що дуже втомлює. М'язи перебувають тривалий час у скороченому стані і не розслабляються, що погіршує кровообіг. У результаті виникають больові відчуття в руках, шиї, верхній частині ніг, спині та плечових суглобах. Крім того, робота "сидячи" призводить до зниження м'язової активності – гіподинамії. За браком рухів відбувається зниження споживання кисню тканинами організму, сповільнюється обмін речовин. Це сприяє розвитку атеросклерозу, зайвої ваги, дистрофії міокарда, хронічного головного болю, запаморочення, безсоння, роздратування. Помірними гімнастичними вправами можна викликати активізацію обміну речовин в організмі, посилити виділення отруйних продуктів життєдіяльності.

Неправильне положення тіла за партою у школі і за столом удома є другим за значущістю фактором ризику для школярів. На прохання до дітей розповісти, як вони сидять, відповіді бувають найнесподіванішими: навіть навколішки над книжкою.

Профілактичні огляди школярів, що пройшли влітку 2012 року у м. Полтаві визначили здоровими, тобто без жодних зауважень з боку спеціалістів, лише 12,5% дітей. Наступна група дітей, а це близько 56%, мають функціональні відхилення у стані здоров'я, але в них є всі шанси стати абсолютно здоровими. Майже 30% школярів входять до так званої диспансерної групи – вони страждають на хронічні захворювання. 1,7% – це діти-інваліди

Структура виявленої патології така. Перше місце посідають захворювання кістково-м'язової системи – 30%. На другому місці (18%) – захворювання ока. На третьому – захворювання шлунково-кишкового тракту – 10%. Далі – ЛОР-захворювання (6%), решта патологій набирають по 3-4%. Буває, що діагноз не встановлений, але дитина скаржиться на головний біль. Найчастіше він виникає через напругу м'язів шиї: виникає спазм судин головного мозку. У цьому випадку потрібна гімнастика шийного відділу хребта. Вдома досить погладити дитину по шиї, плечах, запропонувати їй прийняти теплий душ. Дуже важливим є режим дня.

Внаслідок надмірного динамічного навантаження на кістково-м'язовий апарат кистей рук виникають больові відчуття різної сили в суглобах та м'язах кистей рук; оніміння та уповільнена рухливість пальців; судоми м'язів кисті; ниючий біль у ділянці зап'ястя.

В результаті виникають локальні м'язові перенапруження, хронічні розтягнення м'язів травматичного характеру, що можуть викликати такі професійні захворювання як дисоціативні моторні розлади, захворювання периферійної нервової та кістково-м'язової систем.