3. Контроль вмісту шкідливих речовин в повітрі робочої зони. Дослідження забрудненості робочої зони шкідливими речовинами та оцінка щодо відповідності його нормативним значенням

Мета: вивчення способів розрахунку забрудненості робочої зони шкідливими речовинами та оцінка щодо її відповідності нормативним значенням

Вступ

У сучасній техніці застосовується безліч речовин, які можуть надходити в повітря, де знаходяться люди, і становити небезпеку їх здоров'ю. Для визначення небезпечності медики досліджують вплив цих речовин на організм людини і встановлюють безпечні для людини концентрації та дози, які можуть потрапити різними шляхами в організм людини.

В залежності від ступеня токсичності, фізико-хімічних властивостей, шляхів проникнення в організм, санітарні норми встановлюють гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень, перевищення яких є неприпустимим.

ГДК пилу, що часто потрапляє у повітря робочої зони виробничих приміщень, наведено в таблиці 3.2.5. У державних стандартах наведено більше 700 речовин, для яких встановлені значення ГДК.

При одночасному знаходженні в повітрі робочої зони кількох шкідливих речовин односпрямованої дії, близьких за хімічним складом і характером біологічної дії на людину, для визначення можливості працювати в цій зоні використовують таку залежність:

, (5.3.1)

де, x₁, x₂, x_n – фактичні концентрації шкідливих домішок повітрі робочої зони, мг/м³;

ГДК₁, ГДК₂, ГДК_n – гранично допустимі концентрації шкідливих речовин, що знаходяться в повітрі робочої зони, мг/м³.

Хід роботи

1. Оцінити параметри мікроклімату в приміщенні, якщо в повітрі містяться чадний газ х₁ (ГДК= 20 мг/м³), хлор х₂ (ГДК = 1 мг/м³). До якого класу за гігієнічною класифікацією відносяться умови праці?

Таблиця 5.3.3

Варіанти даних для розрахунку класу умов праці

№ вар.	Вміст у повітрі чадного газу , мг/м3	Вміст у повітрі хлору , мг/м3
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30	4 4 3 3 2 1 4 4 3 3 2 1 4 4 3 3 2 1 4 4 3 3 2 1 4 4 3 3 2 1	0,4 0,4 0,3 0,3 0,2 0,1 0,4 0,4 0,3 0,3 0,2 0,1 0,4 0,4 0,3 0,3 0,2 0,1 0,4 0,4 0,3 0,3 0,2 0,1 0,4 0,4 0,3 0,3 0,2 0,1

4. Дослідження та оцінка якості природного та штучного освітлення

Вступ

Освітлення виробничих приміщень

Раціональна система освітленості відіграє важливу роль у зниженні виробничого травматизму і підвищує загальну працездатність людини.

Освітленість характеризується кількісними та якісними показниками. Кількісними є: світловий потік «Ф» – потужність променевої енергії (вимірюється в люменах – Лм), сила світла «І» (вимірюється в канделах) та освітленість «Е» – відношення світлового потоку до площі освітленої ним поверхні (вимірюється в люксах – лк) .

За джерелом освітлення поділяють на природне і штучне.

Природне освітлення

Природне освітлення за своїм спектральним складом є найбільш сприятливим, а його рівень характеризується коефіцієнтом природної освітленості (КПО) – відношенням природної освітленості всередині приміщення (Е_в) до зовнішньої горизонтальної освітленості (Е_зов) в %.

(5.4.1)

Всі зорові роботи, в залежності від розміру об’єкта розрізнення, поділяються на 8 розрядів. Наприклад, для ІІ розряду зорових робіт об’єкти розрізнення мають розміри до 0,3 мм, що потребує освітлення 500 лк, при КПО 2,5%. Для ІІІ розряду зорових робіт об’єкти розрізнення мають розміри до 0,5 мм, що потребує освітлення 300 лк, при КПО 1,5%. Для районів м. Харкова, м. Полтави за ДБНіП мінімальне значення КПО для навчальних приміщень складає 1,5% (ІІІ розряд зорових робіт), а для кабінетів креслення — 2,5% (ІІ розряд зорових робіт). Крім цього показника, в будівництві широко використовують поняття світлового коефіцієнту (СК) – це відношення площі вікон (S_вік) до площі підлоги (S_під) і виражається у вигляді простого дробу.

(5.4.2)

Для навчальних приміщень він повинен бути більше 1/4.

Розрахунок природного освітлення

Метою розрахунку є визначення площі вікон для заданого приміщення. Це можна зробити наступними способами:

• за величиною світлового коефіцієнту;

• за величиною КПО.

Розрахунок за світловим коефіцієнтом:

, м² (5.4.3)

Розрахунок площі вікон за нормативним значенням КПО здійснюється за залежністю (для бокового освітлення):

, (5.4.4)

де η_вік – світлова характеристика вікна (залежить від співвідношень розмірів віконного прорізу та розмірів приміщення (η_вік=9…12));

к_зб – коефіцієнт затемнення будинку (к_зб=1,0…1,5);

к_з – коефіцієнт запасу (к_з=1,5…2,0), менше значення для бокового освітлення;

τ₀ – коефіцієнт світлопропускання скла (0,45…0,55);

r₀ – коефіцієнт, який враховує підвищення КПО за рахунок відбиття світла від поверхонь приміщення (r₀=1,5…3,0).

Штучне освітлення

Джерелом штучного освітлення є лампи розжарювання та газорозрядні (люмінесцентні, дугові) лампи. Люмінесцентні лампи дають голубуватий світло (лампи типу ЛН, ЛД і ЛДЦ), жовтувате (типу ЛБ), рожеве (ЛТБ). Найкращу кольоропередачу забезпечують лампи типу ЛД, ЛДЦ, ЛХБ, ЛТПЦ, ЛН . Решту застосовують для освітлення допоміжних приміщень і зовнішніх площ.

Важливою характеристикою штучного освітлення є освітленість Е (лк). Мінімальне її значення встановлено санітарними нормами за розрядами зорових робіт.

Розрахунок штучного освітлення

Звичайно для розрахунку освітленості застосовують наступні методики: за питомою потужністю, за коефіцієнтом використання світлового потоку та точковим методом. За першою методикою необхідну для освітлення потужність визначають за формулою:

(5.4.5)

Р_пит – питома потужність, Вт/м² (табл 5.4.1);

Таблиця 5.4.1