3.7. Визначення категорійності виробництв, приміщень, будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою

Мета: засвоїти основні способи оцінювання вибухопожежонебезпеки об’єкта, залежно від параметрів, які характеризують можливі наслідки пожежі та вибуху.

Вступ

Оцінка вибухопожежонебезпеки об'єкта здійснюється за результатами відповідного аналізу пожежонебезпеки будівель, приміщень, інших споруд, характеру технологічних процесів і пожежонебезпечних властивостей речовин, що в них застосовуються, з метою виявлення можливих обставин і причин виникнення вибухів і пожеж та їх наслідків.

Методика аналізу вибухопожежонебезпеки зводиться до виявлення і оцінки потенційних та наявних джерел запалювання, умов формування горючого середовища, умов виникнення контакту джерел запалювання та горючого середовища, умов та причин поширення вогню в разі виникнення пожежі або вибуху, наявності та масштабів імовірної пожежі, загрози життю і здоров'ю людей, навколишньому середовищу, матеріальним цінностям.

Основою для встановлення нормативних вимог щодо конструктивних та планувальних рішень на промислових об'єктах, а також інших питань забезпечення їхньої вибухопожежобезпеки є визначення категорій приміщень та будівель виробничого, складського та невиробничого призначення за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

Категорія пожежної небезпеки приміщення (будівлі, споруди) – це класифікаційна характеристика пожежної небезпеки об'єкта, що визначається кількістю і пожежонебезпечними властивостями речовин і матеріалів, які знаходяться (обертаються) в них із урахуванням особливостей технологічних процесів, розміщених у них виробництв.

Відповідно до ОНТП 24-86, приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою поділяють на п'ять категорій (А, Б, В, Г, Д). Якісним критерієм вибухопожежної небезпеки приміщень (будівель) є наявність у них речовин із певними показниками вибухопожежної небезпеки. Кількісним критерієм визначення категорії є надмірний тиск, який може розвинутися при вибуховому загорянні максимально можливого скупчення (навантаження) вибухонебезпечних речовин у приміщенні.

До категорії А (вибухопожежонебезпечна) відносять виробництва, пов'язані з застосуванням газів із нижньою межею займистості 10% і нижче до об'єму повітря; рідин, що мають температуру спалаху парів до 28 °С включно, за умови, що далі рідини і гази можуть утворювати з повітрям вибухонебезпечні суміші в об'ємі, який перевищує 5% об'єму приміщення, при спалахуванні яких розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа; речовин і матеріалів, здатних вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або між собою. До цієї категорії належать склади балонів із горючими газами, склади бензину та ін.

До категорії Б (вибухопожежонебезпечна) відносять виробництва, пов'язані з використанням або наявністю пальних газів із нижньою межею займистості більше 10% до об'єму повітря і рідин з температурою спалаху парів від 28 до 61°С включно, створюючи розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, який перевищує 5 кПа; рідин, нагрітих в умовах виробництва до температури спалаху і вище; горючого пилу або волокон, нижня межа займистості яких 65 г/м³ і менше до об'єму повітря, за умови, що далі гази, рідини і пил можуть утворювати з повітрям вибухонебезпечні суміші в об'ємі, що перевищує 5% об'єму приміщення. До цієї категорії належать компресорні станції, цехи, що виготовляють вугільний пил і деревинне борошно, мазутні господарства та ін.

До категорії В (пожежонебезпечна) відносять виробництва, пов'язані з використанням рідин із температурою спалаху парів вищою за 61°С і горючого пилу, нижня межа вибуху якого є більшою за 65 г/м³ до об'єму повітря; речовин, здатних горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або між собою; твердих спалимих матеріалів і речовин. До цієї категорії належать склади паливно-мастильних матеріалів, столярні майстерні та ін.

До категорії Г відносять виробництва, пов'язані з обробкою неспалимих речовин і матеріалів у гарячому, розжареному або розплавленому стані, які супроводжуються виділенням променевого тепла, іскор, полум'я; горючі гази, рідини і тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо. До цієї категорії належать ливарні цехи, кузні, котельні та ін приміщення.

До категорії Д відносять виробництва із технологічними процесами із застосуванням неспалимих речовин і матеріалів в холодному стані. Це цехи холодної обробки металів, інструментальні цехи , навчальні приміщення та ін.

Після визначення категорії приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою визначається категорія будівель в цілому.

Будівля (будинок) належить до категорії А, якщо у ній сумарна площа приміщень категорії А перевищує 5% площі усіх приміщень, або 200 м². Допускається не відносити будівлю до категорії А, якщо сумарна площа приміщень категорій А в будівлі не перевищує 25% сумарної площі усіх розташованих у ній приміщень (але не більше 1000 м²) і ці приміщення обладнуються установками автоматичного пожежогасіння.

Будівля належить до категорії Б, якщо одночасно викопуються дві умови:

а) будівля не належить до категорії А;

б) загальна площа приміщень категорії А і Б перевищує 5% сумарної площі всіх приміщень, або 200 м².

Допускається не відносити будівлі до категорії Б, якщо сумарна площа приміщень категорій А і Б не перевищує 25% сумарної площі всіх розташованих у ній приміщень (але не більше 3500 м²) і ці приміщення обладнуються установками автоматичного пожежогасіння.

Будівля належить до категорії В, якщо одночасно виконуються дві умови:

а) будівля не належить до категорії А чи Б;

б) загальна площа приміщень категорії А, Б, В перевищує 5% (10%, якщо в будівлі відсутні приміщення категорій А і Б) сумарної площі усіх приміщень.

Допускається не відносити будівлі до категорії В, якщо сумарна площа приміщень категорій А, Б, В у будівлі не перевищує 25% сумарної площі всіх розташованих у ній приміщень (але не більше 3500 м²) і ці приміщення обладнуються установками автоматичного пожежогасіння.

Будівля належить до категорії Г, якщо одночасно виконуються дві умови:

а) будівля не належить до категорій А, Б або В;

б) загальна площа приміщень категорії А, Б, В і Г перевищує 5% сумарної площі всіх приміщень, або 200 м².

Для оцінки можливої пожежної обстановки на промисловому об'єкті крім імовірності виникнення пожежі важливо знати і характер подальшого її розвитку. На імовірність розвитку пожежі впливають:

1. Ступень вогнестійкості будівель і споруд;

2. Щільність забудови об'єкту;

3. Погодні умови.

Щодо згоряємості: усі матеріали поділяють на спалимі, і неспалимі під впливом вогню. Важко спалимі горять лише за наявності постійного джерела займання. Границя вогнестійкості визначається часом від початку впливу вогню на конструкцію до моменту виникнення в ній деформацій, наскрізних тріщин або досягнення температури 200°С на її протилежній поверхні.

Ступінь вогнестійкості будівель і споруд залежить від згоряємості матеріалу, з якого вони зроблені та від границі вогнестійкості основних будівельних конструкцій. Існує п'ять ступенів вогнестійкості (І, II, ІІІ, IV, V) Ступінь вогнестійкості промислових будівель і споруд визначається залежно від групи займання і межі вогнестійкості основних будівельних конструкцій, а також швидкості поширення в них вогню. Будівлі і споруди відповідно до ДБН В 1.1-7-2002 «Пожежна безпека об’єктів будівництва» підрозділяються на п'ять ступенів вогнестійкості. Конструктивні характеристики будинків за ступенем їхньої вогнестійкості приведені в таблиці 2.11.8.1.

Межа вогнестійкості будівельної споруди визначається експериментально і характеризується годинами від початку випробування її на вогнестійкість до появи однієї із ознак: крізні тріщини або щілини, через які нагріті продукти горіння або полум'я може проникати крізь конструкцію; підвищення температури на поверхні конструкції, що не зігрівається, в середньому більше ніж на 140°С або у будь-якій точці цієї поверхні до температури 180°С і більше, порівняно з температурою до випробування або понад 220°С незалежно від температури конструкції до випробування; втрата несучих властивостей конструкції (завалювання).

Будівлі закладів освіти будуються не нижче II ступеня вогнестійкості.

Щільність забудови об'єкту визначається за формулою

Щ = 100%, (3.7.1)

де , – сумарна площа забудованої території об'єкту;

- площа території об'єкту.

Щільність забудови значною мірою впливає на розповсюдження пожежі. При Щ<7% на об'єкті виникають, як правило, окремі пожежі, коли пожежа не перекидається на інші будівлі. При Щ=(10...30)% залежно від категорії пожежної безпеки, ступеня вогнестійкості будівель і ступеня руйнувань елементів об'єкту можуть виникати як окремі так і суцільні пожежі. Суцільна пожежа характеризується тим, що упродовж 1-2 годин вогонь охоплює до 90% усіх будівель і споруд об'єкту. При Щ>30%, або на виробництвах категорій пожежної небезпеки А і Б, як правило, виникають тільки суцільні пожежі.

Для забезпечення конструктивної відповідності електротехнічних виробів правилам, ПУЕ-85 виділяє пожежо- і вибухонебезпечні зони.

Пожежонебезпечні зони – простори в приміщенні або поза ним, де знаходяться горючі речовини як при нормальному протіканні технологічного процесу, так і при його порушенні. Зони поділяються на:

П-І – приміщення, в яких наявні горючі рідини з температурою спалаху парів понад 61°С.

П-ІІ – приміщення, в яких виділяються горючі пили у нижніх концентраційних межах запалюваності > 65г/м³.

П-ІІа – приміщення, в яких наявні тверді горючі речовини.

П-ІІІ – пожежонебезпечна зона поза приміщенням, в якій наявні горючі рідини з температурою спалаху понад 61°С або горючі пили з нижньою концентраційною межею запалюваності > 65г/м³.

Вибухонебезпечні зони – приміщення або його частина поза приміщенням, де утворюються вибухонебезпечні суміші як при нормальному протіканні технологічного процесу, так і в аварійних ситуаціях. Зони поділяються на:

В-І – приміщення, в яких утворюються горючі гази або пари ЛЗР, що здатні утворювати вибухонебезпечні суміші в нормальному режимі роботи.

В-Іа – приміщення, в яких утворюються горючі гази або пари ЛЗР, що здатні утворювати вибухонебезпечні суміші в аварійному режимі роботи.

В-Іб – зони, аналогічні до В-Іа, але процес утворення вибухонебезпечних сумішей у невеликих кількостях і робота з ними здійснюється без відкритого джерела вогню.

В-Ів – зони, аналогічні до В-І, але процес утворення вибухонебезпечних сумішей у невеликих кількостях і робота з ними здійснюється без відкритого джерела вогню.

В-Іг – зони поза приміщенням (навколо зовнішніх електроустановок), у яких утворюються горючі гази або пари ЛЗР, що здатні утворювати вибухонебезпечні суміші в аварійному режимі роботи.

В-ІІ – вибухонебезпечна зона, що виникає при здійсненні операцій технологічного процесу при виділенні горючих сумішей парів при нормальному режимі роботи.

В-ІІа – вибухонебезпечна зона, що виникає при здійсненні операцій технологічного процесу при виділенні горючих сумішей парів при аварійному режимі роботи.

Хід роботи

1. Визначити характер технологічних процесів, які здійснюються у приміщеннях закладу освіти .

2. Охарактеризувати пожежонебезпечні властивості речовин, що застосовуються в технологічних процесах.

3. Виявити і оцінити потенційні та наявні джерела запалювання у приміщеннях закладу.

4. Визначити умови формування горючого середовища в приміщеннях.

5. Які існують у приміщеннях умови виникнення контакту джерел запалювання та горючого середовища.

6. Виявити умови та причини поширення вогню в разі виникнення пожежі або вибуху.

7. Які існують можливості та масштаби ймовірності виникнення пожежі, загрози життю і здоров'ю людей, навколишньому середовищу, матеріальним цінностям при нормальних режимах ведення технологічних процесів.

8. Яка існує можливість та масштаби імовірної пожежі, загрози життю і здоров'ю людей, навколишньому середовищу, матеріальним цінностям в аварійних ситуаціях.

9. Визначити категорію вибухопожежної та пожежної небезпеки будівлі в цілому.

10. За таблицею 2.11.8.1 визначити ступінь вогнестійкості будівлі, у якій знаходяться приміщення закладу освіти.

11. За формулою 3.7.1 визначити щільність забудови території закладу.

12. Згідно отриманого значення щільності забудови спрогнозувати її можливий вплив на розповсюдження пожежі та вказати якого виду (окрема чи суцільна) пожежа може виникнути.

13. Виявити на території навчального закладу пожежо- і вибухонебезпечні зони та визначити їх клас.

14. За результатами виявлених можливих обставин і причин виникнення вибухів і пожеж та їх наслідків у приміщеннях і будівлях закладу скласти зміст щорічного повторного інструктажу з учасниками навчального процесу щодо вимог пожежної безпеки.