3.3. Перевірочний розрахунок природного і штучного освітлення виробничого приміщення

Мета роботи: закріплення теоретичних знань із нормування санітарно-гігієнічних параметрів для виробничих приміщень, набуття практичних навичок вимірювання та оцінки освітлення виробничих приміщень.

Прилади: два люксметри з комплектом світлофільтрів .

Вступ

Освітлення виробничих приміщень

Раціональна система освітленості відіграє важливу роль у зниженні виробничого травматизму і підвищує загальну працездатність людини.

Освітленість характеризується кількісними та якісними показниками. Кількісними є: світловий потік «Ф» – потужність променевої енергії (вимірюється в люменах – Лм), освітленість «Е» – відношення світлового потоку до площі освітленої ним поверхні вимірюється в люксах – лк) та інші.

Освітленість вимірюють за допомогою люксметрів, які складаються з фотоелемента і мiкроамперметра. За величиною струму визначають величину освітленості. Якісними показниками, які впливають на умови зорової праці, є фон, контраст об’єкту з фоном, кольоропередача, коефіцієнт пульсації освітленості.

За джерелом освітлення поділяють на природнє і штучне.

Природне освітлення

Природне освітлення за своїм спектральним складом є найбільш сприятливим. Його рівень характеризується коефіцієнтом природної освітленості (КПО). Це відношення природної освітленості всередині приміщення (Е_в) до зовнішньої горизонтальної освітленості (Е_зов) в %.

(3.3.1)

Для районів м. Харкова, м. Полтави за ДБНіП мінімальне значення КПО для навчальних приміщень складає 1,5%, для кабінетів креслення – 2,5%. Крім цього показника, в будівництві широко використовують поняття світлового коефіцієнту (СК) – це відношення площі вікон (S_вік) до площі підлоги (S_під), яке виражається у вигляді простого дробу

(3.3.2)

Для навчальних приміщень він повинен бути більше 1/4.

Розрахунок природного освітлення

Метою розрахунку є визначення площі вікон для заданого приміщення. Це можна зробити наступними способами:

• за величиною світлового коефіцієнту;

• за величиною КПО.

Розрахунок за світловим коефіцієнтом:

, м² (3.3.3)

Розрахунок за нормативним значенням КПО проводиться в два етапи. Спочатку визначають нормативне значення КПО :

, (3.3.4)

де, е_табл – табличне значення КПО в залежності від розряду зорової роботи;

m – коефіцієнт, який враховує географічне розташування (широту) будинку

с – коефіцієнт сонячності, якій залежить від орієнтації вікон по сторонах світу.

Більш точно площа вікон може бути визначена за залежністю (для бокового освітлення):

, (3.3.5)

де η_вік – світлова характеристика вікна, яка залежить від співвідношень розмірів віконного прорізу та розмірів приміщення (η_вік=9…12);

к_зб – коефіцієнт затемнення будинку (к_зб=1,0…1,5);

к_з – коефіцієнт запасу (к_з=1,5…2,0), менше значення для бокового освітлення;

τ₀ – коефіцієнт світлопропускання скла (0,45…0,55);

r₀ – коефіцієнт, який враховує підвищення КПО за рахунок відбиття від поверхонь приміщення (r₁=1,5…3,0).

Штучне освітлення

Джерелом штучного освітлення є звичайно газорозрядні (люмінесцентні, дугові). Люмінесцентні лампи дають блакитне світло (лампи типу ЛН, ЛД і ЛДЦ), жовтувате (типу ЛБ), рожеве (ЛТБ). Найкращу кольоропередачу забезпечують лампи типу ЛД, ЛДЦ, ЛХБ, ЛТПЦ, ЛН . Решту застосовують для освітлення допоміжних приміщень і зовнішніх площ.

Важливою характеристикою штучного освітлення є освітленість. Мінімальне її значення встановлено санітарними нормами. В таблиці 3.3.5 наведені нормативи по штучному освітленню деяких видів приміщень закладів освіти.

Розрахунок штучного освітлення

Звичайно для розрахунку освітленості застосовують наступні методики: за питомою потужністю, за коефіцієнтом використання світлового потоку та точковим методом. За першою методикою необхідну для освітлення потужність визначають за формулою:

, ( 3.3.6)

де Р_пит – питома потужність, Вт/м² (таблиця 3.3.1);

Таблиця3.3. 1