
- •Ввідна лекція.
- •Тема 7. Українська срр в 20 – 30-ті рр. Хх ст. 4
- •2.Формування території. Етноніми. 7
- •IV. Ідеологічна боротьба з полонізацією. Братства. Берестейська унія. 37
- •V. Виникнення козацтва та його роль в історії українського народу 39
- •3.Остаточна ліквідація української державності (1708—1783). 51
- •Тема 7. Українська срр в 20 – 30-ті рр. Хх ст.
- •Тема 8. Україна в роки Другої світової війни (1939 – 1945 рр.).
- •Тема 9. Національно-державне відродження України (1991 – 2005 рр.). План
- •Вступ до курсу.
- •2.Формування території. Етноніми. 3
- •Тема 7. Українська срр в 20 – 30-ті рр. Хх ст. 4
- •2.Формування території. Етноніми. 7
- •2.Формування території. Етноніми. Література.
- •І. Історія як наука.
- •І.І. Предмет і завдання курсу
- •І. Іі. Методологія вивчення історії
- •І. Ііі. Періодизація історії України
- •І.IV. Джерела вивчення історії, їх класифікація та коротка характеристика
- •II.I. Першоначала людського життя на території сучасної України. Давнє населення: трипільці, кімерійці, скіфи, сармати, готи, гуни.
- •Іі.Ііі. Формування території. Назви та самоназви української території
- •2.Формування території. Етноніми. 3
- •Тема 7. Українська срр в 20 – 30-ті рр. Хх ст. 4
- •2.Формування території. Етноніми. 7
- •І. Формування давньоруської Київської держави.
- •Іі. Політичний устрій Київської Русі.
- •Ііі. Галицько-Волинське князівство та його роль в історії українського народу.
- •Литовсько-польська доба української історії. Початки козаччини. Запорозька січ.
- •Тема 2. Політичне становище та соціально – економічний розвиток
- •Виникнення козацтва та його роль в історії українського народу. Література
- •І. Перехід українських земель під владу Литви та їхнє політичне становище в 14 — першій половині 16 ст.
- •Іі. Соціально-економічний розвиток України в другій половині 14-16 ст.
- •Ііі. Українські землі під владою Речі Посполитої.
- •IV. Ідеологічна боротьба з полонізацією. Братства. Берестейська унія.
- •V. Виникнення козацтва та його роль в історії українського народу
- •V.I. Генеза українського козацтва.
- •V.II. Боротьба козаків з турками і татарами.
- •Лекція 4. Національно-визвольна революція і формування державності (середина XVII ст.).
- •Література
- •І. Події 1648—1657 років в Україні. Богдан Хмельницький – фундатор нової української держави.
- •Іі. Українська держава у 1648—1654 роках. Переяславська угода 1654 року. Березневі статті.
- •Лекція 4 соціально-економічний та політичний розвиток україни у XVIII ст. План
- •3.Остаточна ліквідація української державності (1708—1783). Література
- •І. Гетьман Іван Мазепа.
- •Іі. Політичні концепції мазепинців.
- •Ііі. Остаточна ліквідація української державності (1708—1783).
- •Лекція 5.
- •Тема 5. Українські землі в хіх ст. План
- •Література
- •1.Політичне становище українських земель у складі Російської та Австро-Угорської імперій в хіх ст.
- •2.Соціально-економічний розвиток Наддніпрянської України в хіх ст.
- •Україна під час революції 1905-1907 рр.
- •Столипінська аграрна реформа на Україні.
- •Українська політична думка
- •Відродження національної свідомості.
- •Масонство в Україні
- •Декабристи.
- •Кирило-Мефодіївське товариство
- •Народництво.
- •Ліберально-демократичний напрям у суспільно-політичному русі
- •Соціал-демократичні ідеї в Україні
- •Український консерватизм.
- •Націократія
- •3.Західноукраїнські землі в хіх ст. Суспільно-політичний рух на західноукраїнських землях.
- •Формування політичних партій
- •Трагедія Першої світової війни: причини, характер, головні воєнні дії на території України
- •Лекція 8
- •Тема 6. Українська національно-визвольна революція 1917 – 1921 рр.
- •Література
- •1. Доба Центральної Ради.
- •Створення Центральної Ради.
- •Універсали Центральної Ради
- •Війна Радянської Росії проти унр (кінець 1917— початок 1918 рр.)
- •Брестський мирний договір
- •Історичні уроки Центральної Ради
- •2. Українська держава п.Скоропадського (квітень – грудень 1918 р.).
- •3.Унр доби Директорії. Зунр.
- •Західно-українська народна республіка (зунр)
- •Громадянська війна в Україні
- •Тема 7.Лекція 10-11.
- •2.Формування території. Етноніми. 3
- •Тема 7. Українська срр в 20 – 30-ті рр. Хх ст. 4
- •2.Формування території. Етноніми. 7
- •Українська срр в 20 – 30-ті рр. Хх ст.
- •Література
- •I. Місце України у Версальсько-Вашингтонській системі
- •II. Національно-державне будівництво
- •III. Соціально-економічне та політичне становище
- •IV. Політика українізації: суть та наслідки
- •V. Голодомор 1932—1933 рр.
- •VI. Сталінські репресії в Україні.
- •VII. Західна Україна у міжвоєнну добу
- •2.Формування території. Етноніми. 3
- •Тема 7. Українська срр в 20 – 30-ті рр. Хх ст. 4
- •2.Формування території. Етноніми. 7
- •I. Крах Версальсько-Вашингтонської системи. Початок Другої світової війни, її причини, характер та періодизація.
- •II. Західно-українські землі у контексті радянсько-німецьких договорів 1939 року
- •III. Окупація України військами нацистської Німеччини та її союзників.
- •IV. Рух опору
- •V. Звільнення України від окупантів
- •VI. Підсумки та уроки Другої світової війни. Ціна перемоги для України
- •2.Формування території. Етноніми. 3
- •Тема 7. Українська срр в 20 – 30-ті рр. Хх ст. 4
- •2.Формування території. Етноніми. 7
- •I. Економічне і політичне становище України після Другої світової війни
- •II. Загострення політичної боротьби у західних областях
- •III. Десталінізація
- •IV. Нові методи управління народним господарством
- •V. Шестидесятники
- •Література.
- •2.Формування території. Етноніми. 3
- •Тема 7. Українська срр в 20 – 30-ті рр. Хх ст. 4
- •2.Формування території. Етноніми. 7
- •I. Зростання кризових явищ у політичному житті
- •II. Дисидентський рух в Україні
- •III. Криза у соціально-економічній сфері.
- •IV. Україна на шляху до державного суверенітету і незалежності
- •2.Формування території. Етноніми. 3
- •Тема 7. Українська срр в 20 – 30-ті рр. Хх ст. 4
- •2.Формування території. Етноніми. 7
- •I. Серпневі події 1991 р. У Москві, їх спрямованість і наслідки
- •II. Акт проголошення незалежності України
- •III. Державотворчі процеси в Україні в умовах незалежності
- •IV. Прийняття Конституції України 1996 року
- •V. Формування багатопартійної системи в Україні
- •VI. Релігія та церква у сучасній Україні
- •VII. Україна і світ
- •Список рекомендованої літератури
Іі. Політичні концепції мазепинців.
16 квітня 1710 року новим гетьманом у екзилі було обрано Пилипа Орлика, який став одним з подвижників української історії 18 століття. І хоча сам він був за походженням напівчех, напівпольсько-білоруський шляхтич, все своє життя присвятив Україні, залишивши після себе одну з найкращих пам’яток української правничої думки — “Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорізького”. Цей документ, своєрідний договір між козаками і новообраним гетьманом щодо бажаного майбутнього державного ладу України, був підготовлений П.Орликом, Г.Герциком, А.Войнаровським та іншими прихильниками Мазепи. Особливе значення “Пактів і конституцій” полягає в тому, що в них здійснена спроба не лише визначити права і обов’язки гетьмана і старшини на майбутнє, а й узагальнити суспільно-політичний устрій козаччини, який складався на ґрунті соборності, звичаєвого права і військової демократії протягом двох століть існування Запорізької Січі.
Автори конституцій не створювали нових державних моделей і не проголошували нових принципів управління, проте творчо підійшли до досвіду своїх пращурів і систематично виклали те, що пройшло випробуванням часом. Як відзначають сучасні дослідники, у Конституції П. Орлика (так часто називають цей документ, хоча саме слово “конституція”, ще не мало такого значення, як сьогодні, а відтак не можна вважати цей документ конституцією в сучасному розумінні) визнані природні права і свободи людини, права народу, договірне походження держави, необхідність обмеження абсолютної влади монарха, політичних прав громадян. Особливо необхідно наголосити, що у документі зазначались можливості захисту права власності, особистих і майнових прав та станових привілеїв. У Конституції здійснювалася спроба визначення кордонів України, обґрунтовувалися Права запорожців на значну частину Дніпра. Також у найзагальніших рисах було окреслено склад і компетенції Генеральної ради. Проте, вочевидь, цей документ відображав виключно бажання козацької старшини. Таким чином. Конституція П.Орлика містила багато цікавих і прогресивних правових ідей, була на рівні кращих досягнень тогочасної юридичної думки, проте реальної сили на території України вона так і не набула й назавжди лишилася в історії як своєрідна політична концепція мазепинців.
Ііі. Остаточна ліквідація української державності (1708—1783).
Після Полтавської битви і виступу Мазепи натиск на Україну з боку російського самодержавства набрав цілком виразних форм. Політичний курс уряду Петра І був спрямований на обмеження української автономії аж до повної її ліквідації. При гетьмані було засновано посаду царського резидента, з правом контролю над гетьманом і адміністрацією України. Російський цар почав поступово запроваджувати безпосереднє призначення полковників, минаючи гетьмана і порушуючи українські права і традиції. Замість старого виборного принципу набув чинності новий порядок заміщення посад полкової старшини і сотників. Призначаючи на вищі посади росіян та інших чужоземців, цар прагнув створити незалежну від гетьмана, але безпосередньо залежну від царя вищу адміністрацію і посварити гетьмана з старшиною.
Крім політичних, були здійснені і економічні заходи (зокрема заборона вивозу товарів з України), які призвели до того, що Україна змушена була вийти з європейського економічного простору і економічно перетворилася на колонію Москви. У 1720 році Сенат фактично заборонив друкувати книжки українською мовою.
У 1772 році управління Україною було передане безпосередньо Сенату, що означало відмову визнати Україну окремим державним організмом. Була започаткована нова державна установа, яка отримала право вищої судової апеляційної інстанції й деякі важливі права контролю над адміністрацією та фінансами України — Малоросійська колегія. Українській уряд з його головним адміністративним органом, Генеральною Військовою Канцелярією, був підпорядкований Малоросійській колегії, завданням якої було включити Україну до системи управління Росії. Користуючись відсутністю виборного гетьмана після смерті в 1722 р. І.Скоропадського (П. Полуботок був наказним гетьманом), Малоросійська колегія стала фактично найвищою адміністративною, судовою і фінансовою установою на українських землях. Вона отримала також право надавати накази полковникам без згоди гетьмана, а пізніше Генеральна Військова Канцелярія також була підпорядкована Малоросійській колегії.
Обрання миргородського полковника Д.Апостола новим гетьманом у 1727 р. носило формальний характер: претендент був визначений царським урядом. Малоросійська колегія була скасована і всі українські справи було перенесено до Колегії іноземних справ.
Із вступом на російський престол дочки Петра І Єлизавети було вирішено відновити гетьманство в Україні. У 1750 р. в Глухові відбувся урочистий акт виборів К.Розумовського на гетьмана України. Знову Україна-Гетьманщина дістала свої автономні права, була проведена судова реформа — запроваджено земські суди, в яких суддями були виборні з місцевої шляхти. За гетьманування К.Розумовського було відновлено й удосконалено головні атрибути автономної Української держави, проте її подальший розвиток був неможливим в умовах імперіалістичних устремлінь Росії.
В 1762 р. на російський престол зійшла рішуча прихильниця політики централізації Катерина II, яка примусила К.Розумовського “добровільно” зректися гетьманства. На місце гетьмана прийшла друга Малоросійська комісія, її президент П.Румянцев, правлячи понад 20 років Україною, твердо тримався приписаної йому Катериною II політики.
Російський уряд, безумовно, не влаштовував самобутній державний устрій Запорозької Січі, яка становила небезпеку існуванню «освіченого деспотизму» і тому була приречена на знищення. Серед інших причин ліквідації Січі були також небезпідставне побоювання російського царизму можливого союзу Козацької республіки з Кримським ханством, спрямованого проти Росії, а також недоцільність існування на шляху Росії до чорноморських портів державного утворення з власною митною системою, зазіхання на родючі землі Запоріжжя, і звичайно, загроза перетворення Січі на ядро визвольного руху всього українського народу проти російського володарювання.
У своїй політиці стосовно Запоріжжя царизм діяв за сталою схемою: контроль — обмеження — ослаблення — ліквідація. 23 квітня 1775 р. було ухвалено рішення про ліквідацію Запорозької Січі. На початку червня регулярні війська під командуванням П.Текелі вступили на Запоріжжя. Старшинська рада за участю духовенства вирішила не починати кровопролиття і після зачитування указу Катерини II про скасування Січі двотисячний гарнізон склав зброю. Січ зникла, та січове товариство вижило. Чимало січовиків повтікали на очаківську територію, підвладну турецькому султанові. Це стурбувало російський уряд, тому у 1788 р. із запорозьких козаків було сформоване т.зв. Чорноморське козацьке військо, у якому зберігалися давні запорозькі порядки. Частина запорожців відійшла у гирло Дунаю й там заснувала Задунайську Січ, устрій якої копіював устрій Запорозької Січі. 1792 р. на Кубані було започатковано Кубанське козацьке військо, яке створювалося також на організаційних засадах Запорозької Січі, а самі переселенці вважали себе запорожцями.
1781 р. царський уряд знищив полковий адміністративний устрій України-Гетьманщини, а її територію поділено на 3 намісництва (губернії): Київське, Чернігівське і Новгород-Сіверське, які сполучено в одному Малоросійському генерал-губернаторстві. 1783 р. на українських селян було поширено російський режим повного закріпачення. На підставі “Жалованої грамоти” 1785 р. українська шляхта мала одержати права російського дворянства разом з проголошенням шляхетських свобод, дозволу самоуправління, корпоративних установ тощо.
Таким чином, на кінець XVIII століття внаслідок політики російського царизму було остаточно ліквідовано автономію України, її права, вольності і привілеї. Із скасуванням гетьманства та полкового устрою її було зведено до становища звичайної російської провінції. Україна перестала існувати як окремий державний організм, і на всій її території насильно встановлювалися органи управління імперії, а згодом і загальноросійське право і законодавство.