Лекція № 2.Фінансове право

А) Поняття фінансового права.

В основу поділу права на галузі покладено матеріальний зміст суспільних відносин, що регулюються нормами цих галузей, тобто покладено предмет правового регулювання.

Предмет фінансового права – суспільні відносини, що виникають в процесі фінансової діяльності, відносини з приводу формування і витрачення централізованих і децентралізованих фондів коштів, необхідних державі для виконання її функцій.

Відносини мають владно-майновий (грошовий) характер. Не всі грошові відносини, в яких беруть участь органи державного управління є фінансовими, такими є лише ті, які безпосередньо зв’язані з утворенням, розподілом і витраченням державних фондів коштів.

Фінансове право регулює відносини, що виникають при установленні бюджетної системи, розподілу доходів та видатків між її ланами .

Фінансовим правом регулюються тільки організаційно-майнові відносини, що виникають з владної діяльності держави в особі повноважених органів, щодо утворення і використання нею фондів коштів.

Метод фінансово-правового регулювання (додаткова ознака відмежування однієї галузі від іншої) – це сукупність засобів впливу на учасників фінансово-правових відносин, які характеризуються юридичними фактами, з якими пов’язуються виникнення фінансових правовідносин, правовим статусом їх суб’єктів та розподілом прав і обов’язків між ними, видами санкцій за порушення приписів держави і порядком їх застосування (ці юридичні ознаки загальні всім галузям права); а фінансові правовідносини виникають тільки на основі правових актів, обсяг прав і обов’язків, як і в адміністративному праві, точно встановлюється державою. Але на відміну від адміністративних правовідносин, учасники фінансових правовідносин позбавленні права оперативної самостійності.

Фінансове право – це сукупність правових норм, що регулюють відносини в галузі мобілізації, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів коштів з метою забезпечення виконання завдань і функцій держави.

8

6 .За використання одержаних коштів не за цільовим призначення (у розмірі витраченої готівки).

7.Невстановлення установами банків лімітів залишку готівки в касах (50 неопод. Мінімумів за кожен випадок ).

Передбачені штрафи в повному обсязі стягуються до держ. бюджету в порядку, встановленому законом.

Згідно Указу президента контроль покладено на органи державної податкової служби, контрольно-ревізійну службу, Міністерство внутрішніх справ. За комерційними банками з цього приводу – НБУ.

29

уповноважена. Готівка отримується підприємствами на зарплати, стипендії, матеріальну допомогу, гонорари, компенсації.

Видача готівки на поточні потреби проводяться від кількості працюючих: до 20 осіб - 5 неоподаткованих мінімумів, понад 1000 осіб – 30 неоподаткованих мінімумів. В касах може залишатись готівка в межах лімітів залишку готівки (порядок визначає НБУ) встановлюється комерційними банками, які обслуговують установу.

Зі своїх кас підприємства видають готівку під звіт на операційні і господарські витрати. Не використана готівка повертається не пізніше 2-х робочих днів , на який вона видана + звіт в бухгалтерію. Перевірка касової дисципліни на підприємствах різної форми власності покладається на Державну податкову інспекцію. Це дозволено і комерційним банкам, у державному секторі ще і вищестоящим організаціям. Технічну оснащеність кас можуть перевіряти Органи внутрішніх справ.

Касові документи можуть бути вилучені з підприємств за постановою слідчих, судових органів і арбітражного суду або вищестоящими організаціями.

В касі можна зберігати кошти і інші цінності, що не належать цій юридичній особі.

За порушення норм, які регулюють обіг готівки передбачені штрафні санкції Указом президента України від 12 червня 1995 року. До відповідальності притягуються суб’єкти всіх форм власності, фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю.