Семінарське заняття № 8

Тема: ЕЛЕМЕНТИ ПРАВОВОЇ СТАТИСТИКИ.

Час — 2 годин

Питання для підготовки самостійного заняття.

• Поняття про основні концепції кримінологічних шкіл.

• Індекси у правовій статистиці.

• Теорія ймовірностей, вибірковий метод і його застосування в правовій статистиці.

• Поняття про динамічні ряди і їх різновиди.

Ще понад сто років тому юристи, соціологи і ста­тистики усіма силами намагалися довести, що злочин­ність - категорія вічна, властива будь-якому суспільс­тву. Цьому значною мірою сприяла й так звана мо­ральна статистика, фундаторами якої були визначні дослідники - Кетле, Геррі, Лексис, Майр.

На ідеях відомого бельгійського статистика А. Кетле (1796 - 1874), який істотно вплинув на погля­ди більшості західних вчених, зупинимося детальніше. У низці своїх робіт, особливо в «Соціальній фізиці» (1836р.), Кетле чітко довів, базуючись на великому статистичному матеріалі, що суспільне життя підпо­рядковується суворим законам. Це стало безперечною його заслугою, хоча правильно пояснити закономірно­сті суспільного життя Кетле не зміг. Завдання статис­тики, або, як він її називав, соціальної фізики, і поля­гає в тому, щоб виявити і вивчити ці закони, що, на думку Кетле, не менш точні, ніж закони природи.

Кетле вважав, що всі соціальні явища складаються під впливом двох категорій причин: постійних і ви­падкових, які залежать від волі людини. Ці випадкові відхилення згладжуються, чим створюється можливість для виявлення закономірностей суспільного жит­тя. Отже, воля людини є лише випадкова причина, що має значення у кожному індивідуальному випадку.

Кетле також був засновником моральної статис­тики. Остання ставила своїм завданням дослідження таких фактів суспільного життя, які, за висловом учня Кетле - Майра, дозволяли б робити висновки про стан моральності у людей і водночас були б доступні масо­вому спостереженню.

Факти, що досліджувалися моральною статисти­кою, були найрізноманітніші - злочини, покарання, позашлюбна народжуваність, аборти, підкидання не­мовлят, самогубства, венеричні хвороби, проституція, жебрацтво тощо. Вказуючи на причини цих явищ, вчені дійшли висновку, що дев'ять десятих злочинів скоюють безробітні, бродяги, повії та інші «морально розбещені» елементи. В основу поняття злочинності був покладений критерій моралі, яка завжди захищає інтереси пануючого класу.

Сучасні зарубіжні кримінолого-статистичні концепції

В сучасній зарубіжній кримінології і статистиці значного поширення набули неосоціологічні теорії, які пояснюють злочинність соціально-економічними, психофізичними, расовими, культурними та іншими чинниками.

Наприклад, американський кримінолог Е. Сатерленд автор популярної нині теорії «диференціальної асоціації», широко застосовуючи матеріали статистики, пояснює злочинність впливом соціального середовища, яке складається з бідних або, навпаки, «чесних» заможних людей. Але в чому причина появи «чесної» або «нечесної» особи автор відповіді не дає. Він заперечує визначальний вплив усього суспільства, соціального і політичного у строю на життя і поведінку людини, підміняючи його впливом невеликої групи осіб, які оточують цю людину.

Низка інших зарубіжних вчених, які стоять на по­зиціях факторної теорії злочинності - Нічефоро, Кін-берг, Леоте, Барнз, теж вважають, що вона є результа том багатьох чинників, роблячи в одному випадку на­голос на переважно їх біологічний, а в іншому - соці­альний характер. Італійський юрист А. Нічефоро у своїй п'ятитомній «Кримінології» докладно розробив теорію факторів злочинності, підкріпивши її багатим статистичним матеріалом. В кінцевому підсумку він приходить до підтвердження відомої концепції Феррі-Ліста, що злочинність обумовлюється трьома чинни­ками: соціальними, особистими і географічними.

Серед соціологічних концепцій злочинності нині провідною є теорія науково-технічної революції (НТР) як комплексної причини злочинності XX століття. Суть цієї теорії полягає в тому, що НТР з неминучістю викликає такі суттєві соціальні зміни, як індустріалізація, урбаніза­ція, автоматизація, міграція. Вони порушують традиційні форми сімейних зв'язків, релігії, культури, наслідком чо­го є відчуженість людини, пригнічення її індивідуальнос­ті, нервові потрясіння тощо. Злочинність за таких умов стає проявом або «фрустрації», тобто «катастрофи надій» (в насильницьких злочинах), або єдиним засобом накопи­чення капіталу і прилучення до класу «сильних світу цьо­го» (у майнових злочинах). Кримінально-правова статис­тика підтверджує значне зростання злочинності, особливо у великих містах, збільшення кількості необережних зло­чинів в результаті масової автомобілізації тощо. Ця тен­денція характерн для більшості розвинутих країн світу.

Усі праці зарубіжних кримінологів, як правило, базуються на великому статистичному матеріалі, по­кликаному обгрунтувати їхні концепції, причому він ретельно обробляється. У цьому, зокрема, можна пе­реконатися, ознайомившись з книгою «Соціологія злочинності», виданій російською мовою у 1986 році. У ній можна знайти, наприклад, застосування методу кореляції для встановлення зв'язку між расовою при-

належністю, нелегальною міграцією І злочинністю, між правопорушеннями неповнолітніх та низкою об­ставин: перенаселеністю, приналежністю до негритян­ської раси, еміграцією тощо. Застосовуються й інші прийоми статистичного аналізу: зведення і групування показників, метод «контрольних груп» тощо.

Так, Ш. і Э. Глюки на основі порівняння 500 підлітків - правопорушників і 500 законослухняних підлітків по більшості статистично узагальнених фізич­них, психічних і соціально-економічних показників стверджують: «З наведеного аналізу з безсумнівністю ви­пливає, що 500 правопорушників, про яких йдеться, відрі­знялися завзятістю антисоціальної поведінки». У статті Д. Глзйзера і К. Раїса «Злочинність, вік і зайнятість» ав­тори після проведення групування та обчислення низки коефіцієнтів кореляції на основі матеріалів статистики ФБР США робляться такі висновки: «Гіпотеза про те, що коефіцієнти злочинності дорослих змінюються в прямій залежності від показників безробіття, дістала послідовне підтвердження. Менш категоричне, але суттєве підтвер­дження дістала гіпотеза про те, що коефіцієнти злочинно­сті неповнолітніх змінюються в зворотній пропорції до показників безробіття».

Англійський кримінолог Л. Вілкінс піддає ретель­ному дослідженню дані кримінальної статистики за період з 1946 по 1957 роки для того, щоб «перевірити теорію, відповідно до якої діти, які народилися у певні роки (наприклад, під час війни), більш схильні до вчи­нення злочинів, ніж інші діти».

Деякі зарубіжні вчені не без підстав вважають, що установлені статистикою кореляційні зв'язки є чисто зов­нішніми і вимагають глибшого тлумачення. Наприклад, американський кримінолог Б. Ландер пише, що «резуль­тати більшості досліджень підтверджують прямий зв'язок між коефіцієнтом правопорушень і характеристикою жи­тлових умов у районі». Він обчисляє коефіцієнт кореляції між перенаселеністю, житловими умовами, що не відпо­відають установленим стандартам, і коефіцієнтом право­порушень неповнолітніх, що виражається в + 0,73 і + 0,69, - тобто дуже високий.

Далі Ландер робить такий, досить несподіваний для прихильників теорії факторів, висновок: аналізи кореляції і регресії дають підставу думати, що зв'язок між злочинністю і злиднями, поганими житловими умовами є лише поверховий. Аналіз чинників показує, що коефіцієнт злочинності в суттєвому зв'язку тільки з аномією, тобто неповагою й ігноруванням офіційних юридичних, релігійних і моральних норм поведінки, а не з конкретними соціально-економічними умовами. У стабільній общині (тобто, де переважна більшість до­тримується установлених стандартів поведінки) кое­фіцієнт злочинності буде низьким, незважаючи на те, що община характеризується поганими побутовими умовами.

З іншого боку, слід очікувати вищий коефі­цієнт злочинності в общині, для якої характерні не до­держання норм поведінки і соціальна нестійкість».

Теорія аномії, представником якої є американсь­кий кримінолог Р. Мертон, розглядає злочинність як «нормальну реакцію нормальних людей на ненор­мальні умови». Свою теорію він теж намагається підт­вердити статистичними викладками.

Треба зазначити, що в багатьох високорозвинених країнах покращуються показники розкриття злочинів, причому пріоритети віддаються удосконаленню роботи щодо розкриття тяжких злочинів проти життя і здоров'я громадян. Це, в свою чергу, сприяє зростанню авторитету правоохоронних органів серед населення, яке проявляє велику готовність до співробітництва з поліцією. Так, у Німеччині рівні розкриття складають: вбивства - 87 %, заподіяння тілесних ушкоджень - 88 %, злочинів, пов'язаних з наркобізнесом, - 95 %.

Одна з них - теорія кримінально-статистичного регулювання рівня злочинності, згідно з якою статис­тичне зростання злочинності в ряді високорозвинених країн здійснюється за рахунок високої соціальної ак­тивності населення, підвищення його чутливості до злочинів, бажання повідомляти про злочини в поліцію. Звідси, скорочується «темна цифра» злочинності, тобто її латентність.