Кількість засуджених у 2002 р. За окремими видами злочинів та міри кримінального покарання

Види покарань	Всього осіб	Види злочинів
		У тому числі за
		Умисне вбивство	Умисне ТТП	Крадіжка	Грабіж	Розбій	Злочини у сфері обігу наркотиків	Зловживання владою	Одержання хабара
Засуджено осіб, у тому числі:	194 212	2996	4163	85 414	10 271	4473	34 570	1106	427
Позбавлення волі.	61 013	2796	2967	27 191	5281	3848	11 638	32	48
Питома вага %.	31,4	93,3	71,3	31,8	51,4	86,0	33,7	3,9	11,2
Виправні роботи.	4390	-	26	1960	108	4	172	47	2
Питома вага %.	2,3	-	0,7	2,3	1,1	0,1	0,5	4,2	0,5
Штраф.	10 510	-	1	3042	212	-	461	71	49
Питома вага %.	5,4	-	-	3,6	2,1	-	1,3	6,4	11,5
Звільнено від покарання з випробуванням.	100 192	43	772	47 296	3858	424	20 450	793	297
Питома вага %.	51,6	1,4	18,5	53,4	37,6	9,5	59,2	71,8	69,6
Інші види покарання.	18 107	157	397	5925	812	197	1849	163	31
Питома вага %.	9,3	5,3	9,5	6,9	7,8	4,4	5,3	14,7	7,2

Одним із перших кроків статистичного аналізу структури злочинців є встановлення протиправної спрямованості посягань. Як свідчать дані таблиці, у структурі злочинців, засуджених у 2002 р. за вчинення злочинів, чітко простежується корисливо-насильницька спрямованість. За статистичними даними, більш як 47% осіб було засуджено за вчинення корисливих злочинів, тоді як доля засуджених за насильницькі злочини становила майже 12%. Наведене співвідношення структури злочинців за видами злочинів підтверджує висунуту тезу щодо спрямованості кримінальних посягань у 2002 р.

Для більш поглибленого аналізу структури окремих злочинців, наприклад вбивць, можна використовувати розподіл їх за підвидами (убивство вчинено у стані афекту, на ґрунті кровної помсти, з хуліганських мотивів тощо). Його результати всебічно характеризують особу злочинця насильницького спрямування.

Важливим при аналізі структури злочинців є розгляд її в динаміці за ряд років, причому аж ніяк не можна обмежуватися констатацією зниження чи зростання чисельних злочинців, а слід виявляти, за рахунок яких груп відбувалися структурні зміни.

Спрямованість посягань може відображати не тільки об’єкт посягань, а й такі ознаки, як тяжкість злочину та тяжкість наслідків. Характерним прикладом може бути склад злочинців за тяжкістю вчинених ними злочинів проти власності. Аналізуючи цю спрямованість, можна зіставляти не тільки число засуджених осіб за різними групами, а, що важливо, - зіставити реальний розмір шкоди, заподіяної цими групами.

Вивчення особи злочинця, за даними про міри покарання, має велике значення для характеристики злочинців у цілому. Саме в санкціях, за вчинення різних злочинів, відображається ступінь суспільної небезпеки різних категорій злочинців. Тому, у першу чергу, в ході аналізу таких відомостей визначається загальна оцінка рівня суспільної небезпеки за мірами покарання, незалежно від видів посягань.

Звернемося до таблиці. Як свідчать дані таблиці, з усього складу злочинців, засуджених у 2002 р.- 31,4% були засуджені до позбавлення волі, до штрафу - 5,4%, звільнено від покарання з випробуванням 51,6% засуджених. Серед засуджених за різні види злочинів найбільша питома вага злочинців, засуджених до позбавлення волі, характерна для осіб, засуджених за вчинення умисних вбивств (93,3%), розбоїв (86,0%), умисних тяжких тілесних ушкоджень (71,3%), грабежів (51,4%), тобто за злочини, пов’язані з насильством.

Абсолютно інша статистична залежність серед тих, кому визначали міри покарання за корисливі злочини. Так, з числа засуджених за зловживання владою або службовим становищем, одержання хабара, крадіжки звільнено від покарання з випробуванням, відповідно, 71,8%, 69,6%, 53,4%, а засуджено до позбавлення волі - 3,9%, 11,2%, 31,8%. Такий діапазон в оцінці ступеня суспільної небезпеки злочинців може пояснюватися змінами у законодавстві та судовій практиці, а також може залежати від структурно соціального складу засуджених, ефективності роботи правоохоронних органів, може пояснюватися помилками суддів тощо.

У діяльності правоохоронних органів може виникати необхідність у проведенні більш детального аналізу даних про осіб, звільнених від покарання з випробуванням за соціально-демографічними ознаками. Найбільший інтерес у даному випадку представляє встановлення статистичної залежності мір покарання від віку та посадового стану.

Крім того, доцільно встановлювати співвідношення засуджених за різними строками позбавлення волі. Такий розподіл груп злочинців за тяжкістю вчинених злочинів може бути використаний для оцінки судами ефективності заходів виховного характеру.

Велике значення для розробки заходів профілактичного характеру мають результати вивчення рецидиву - як ознаки стійкості антисуспільної поведінки злочинців. Саме стійкість та тривалість антисуспільної поведінки свідчить про підвищену суспільну небезпеку злочинця. Як правило, при цьому аналізуються такі статистичні дані: загальна кількість та загальний склад засуджених за вчинення злочинів, кількість засуджених за вчинення конкретних видів злочинців (скільки вчинено повторно вбивств, крадіжок, грабежів, розбоїв тощо, тобто скільки рецидивістів серед цих категорій злочинців).

Самостійною ознакою, що характеризує одночасно ступінь суспільної небезпеки та стійкість протиправної поведінки, є така ознака, як вчинення злочину у складі організованої злочинної групи.