Склад засуджених за 1996-2000 рр. (у відсотках)

Показник	Роки
	1996	1997	1998	1999	2000
Всього засуджено, осіб:	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0
у тому числі у віці, років	-	-	-	-	-
14 - 17	7,9	7,7	7,8	7,9	8,7
18 - 24	24,1	24,9	25,9	27,6	27,8
25 - 29	18,5	18,3	18,6	18,4	18,5
30 і старшому	49,5	49,1	47,7	46,1	45,0
Із загальної кількості засуджених	-	-	-	-	-
жінки	15,4	14,8	15,1	14,5	13,8
особи у працездатному віці, які не працювали і не навчалися	45,2	50,2	54,3	57,3	59,7
особи, які вчинили злочини у стані алкогольного сп’яніння	26,0	27,8	26,3	24,6	23,9

З даних таблиці видно, що протягом п’яти років питома вага жінок у загальній кількості засуджених коливається в межах 14-15% і навіть спостерігається тенденція до зниження. Водночас, у загальній кількості населення жінки становлять 53,5%. Іншими словами, на 100 засуджених жінок припадає 700 засуджених чоловіків, а в загальній кількості населення на 100 жінок припадає тільки 87 чоловіків. Ще більшим є розрив між часткою хлопців і дівчат у загальній кількості неповнолітніх, засуджених за вчинення злочинів. Так, у 2000 р. питома вага засуджених дівчат дорівнювала 6%, (або 1233 осіб).

Наведені дані свідчать про те, що статистичні закономірності у співвідношенні чоловіків і жінок, засуджених за вчинення злочинів, не змінюються в історичному плані. Передусім, це пояснюється не біологічними, а соціальними факторами: різним становищем чоловіків і жінок в сім’ї, побуті, умовами виховання, стійкістю антисуспільної поведінки, колом інтересів та потреб тощо. При цьому не можна не враховувати демографічних даних про співвідношення чоловіків і жінок в окремих видах злочинів та спрямованості посягань. Наприклад, частка жінок, засуджених за злочини безпеки руху та експлуатації транспорту, досить незначна, оскільки серед водіїв транспортних засобів левову частку становлять чоловіки. І навпаки, враховуючи те, що в торгівлі та громадському харчуванні частка працюючих жінок - 75 - 80%, природно, що серед засуджених за обман покупців та замовників процент жінок буде в декілька разів більший від процента чоловіків.

Таким чином, співвідношення чоловіків і жінок, засуджених за скоєння різних видів злочинів, залежить від професії, певних видів трудової діяльності, морального середовища, в якому формувалась та чи інша особа.

Важливим показником, що характеризує особу злочинця за віковою ознакою, є питома вага відповідної вікової групи засуджених у загальній їх чисельності. З таблиці 1 видно, що кількість засуджених розбита на чотири групи, причому кожна з них об’єднує різне число років і тому вони безпосередньо не можуть бути зіставлені. Для того, щоб ці групи можна було зіставити, необхідно обчислити коефіцієнт щільності, тобто визначити: скільки відсотків припадає на один рік. Так, для групи 14-17 років коефіцієнт щільності дорівнюватиме 2,18% (8,7:4); для групи 18-24 років - 3,97%; для групи 25-29 років - 3,7%; для групи 30 років і старші - 1,5%.

Найбільш наочно співвідношення вікових групувань злочинців характеризують коефіцієнти розповсюдженості злочинців на 100 тисяч населення відповідних вікових груп. Як свідчать розрахунки, найбільш високий рівень злочинності серед 18-24-річних громадян. Для цієї вікової групи злочинців коефіцієнт розповсюдженості злочинців становить 1260 осіб на 100 тис. населення аналогічної вікової групи. Далі іде група злочинців віком 25-29 років, для якої коефіцієнт дорівнює 1183, потім вікова група злочинців 14-17 років з коефіцієнтом розповсюдженості 670. Рівень злочинності більш старших вікових груп населення (від 30 років і старші) порівняно з указаними групами значно нижчий і дорівнює у середньому 351. Для порівняння: загальний рівень розповсюдженості злочинців у розрахунку на 100 тис. населення, яке може бути визнане суб’єктом злочину, становить 569.

Основний висновок, який випливає з аналізу, полягає у тому, що більш як 46% від загальної кількості злочинців - молодь віком від 18 до 29 років. Проте, великою залишається питома вага неповнолітніх злочинців (8,7%), тобто кожний одинадцятий із засуджених є неповнолітнім.

Більш глибокий аналіз судової статистики щодо судимості неповнолітніх свідчить про те, що злочини, які вчиняються неповнолітніми, мають здебільшого корисливий характер. За злочини, вчинені проти власності, у 2002 р. було засуджено 16,2 тис. неповнолітніх, тобто 80,7% від загальної кількості засуджених неповнолітніх, причому більш 3/4 неповнолітніх, засуджених за вчинення злочинів проти власності, засуджені за вчинені у складі групи злочини.

Які ж причини сприяють вчиненню злочинів особами різних вікових груп?

Перш за все, що стосується неповнолітніх злочинців. Результати вивчення приводять до висновку, що матеріально-побутові причини відіграють ледь не основну роль у формуванні антисуспільних поглядів, установок, звичок, цінностей тощо. Як свідчать дані судової статистики, у 2002 р. із загальної кількості засуджених неповнолітніх понад 51% - це ті, хто виховувався в родині з одним із батьків або поза родиною (в інтернаті, дитячому будинку), або у неблагополучних сім’ях.

Негативну роль у формуванні морально стійкої молоді відіграють: низький рівень виховної роботи у шкільних навчальних закладах та інтернатах, прогули шкільних уроків, вжиття алкоголю та наркотиків, низький рівень культури та моралі, слабка виховна робота міських та районних відділів народної освіти.

Як випливає з таблиці 26, суттєвими причинами, що впливають на вчинення злочинів особами у віці 18-29 років, залишаються, з одного боку, відсутність роботи та проблеми з працевлаштуванням, з другого - небажання, а також відсутність можливостей навчання. У 2000 р. питома вага засуджених у працездатному віці, які не працювали і не навчалися, становила майже 60%, що на 15% більше, ніж у 1996 р. Звідси стає очевидним, що важливим чинником у боротьбі зі злочинністю є зайнятість населення.

Велике значення для розробки ефективних заходів профілактики злочинності має також статистико-кримінологічний аналіз освітнього рівня злочинців, сімейного стану злочинців, вивчення злочинців за соціальним станом та родом занять тощо.

Таким чином, комплексне вивчення особи злочинця за соціально-демографічними ознаками і дає можливість встановити певні статистичні закономірності між соціально-демографічними процесами в суспільстві та злочинністю (її характером, складом, спрямованістю тощо).

Вивчення особи злочинця за правовими ознаками передбачає установлення ступеня суспільної небезпеки злочинців, наявності серед них вбивць, злодіїв, насильників, скільки з них було засуджено до позбавлення волі, скільки звільнено від покарання тощо.

Правові ознаки, що характеризують суспільну небезпеку злочинців, умовно можна поділити щонайменше на три групи, а за необхідністю (залежно від мети та завдань вивчення особи злочинця) - і на більше:

-. ознаки, що характеризують кримінальну спрямованість злочинів (за їх видами);

-. ознаки, що характеризують ступінь суспільної небезпеки злочинців (за мірами покарання);

-. ознаки, що характеризують стійкість протиправної поведінки злочинців (за повторністю та рецидивом злочинів);

-. також за співучастю у вчиненні злочинів, у тому числі у складі організованої групи, тощо.

За результатами аналізу даних судової статистики спробуємо дати характеристику особи злочинця за правовими ознаками.