Лекція з навчальної дисципліни: “Правова статистика”

Тема №6: “АБСОЛЮТНІ ТА СЕРЕДНІ ВІДНОСНІ ВЕЛИЧИНИ. СЕРЕДНІ ВЕЛЕЧИНИ.".

План:

1. Абсолютні статистичні величини та їх використання у правовій статистиці.

2. Відносні величини у правовій статистиці.

3. Поняття про середні величини.

4. Види середніх величин та способи їх обчислення.

5. Показники варіації та способи їх розрахунку

1. Абсолютні статистичні величини та їх використання у правовій статистиці.

Інформацію про соціальні явища статистика перетворює, нако­пичує і передає через відповідні числа. Але це не абстрактні числа, а статистичні показники, які уособлюють кількісно-якісні характе­ристики соціальних явищ і процесів. Кількісний зміст статистич­ного показника виражається арифметичним числом та його вимір­ником. Якісний - залежить від суті явища (процесу) і виражається своєю назвою (процент розкриття злочинів, навантаження на слід­чих, суддів, коефіцієнт значимості тощо).

Статистичні показники характеризують всі сторони суспільного життя. На відміну від ознаки (наприклад, рівень значимості - по­казник, конкретні значення - ознака), статистичні показники отримуються тільки розрахунковим шляхом.

Оскільки розвиток соціально-економічних явищ досить склад­ний, для їх всебічної характеристики використовують систему статистичних показників, які відображають у взаємозв'язку між собою усі їх сторони.

Статистичні показники повинні мати одиниці виміру. Вони не­суть в собі низку функцій: пізнавальну, управлінську та контрольну,

Так, при вивченні соціально-економічних явищ дослідник все­бічно аналізує його розвиток у просторі і часі, пізнає якісно, про­никає у його суть. У цьому і виражається пізнавальна функція ста­тистичних показників.

Статистичні показники є важливим елементом та засобом про­цесу управління майже на всіх його рівнях. Завдяки ним прийма­ються управлінські рішення виробничого, організаційного, коор­динуючого характеру тощо.

Контрольна функція статистичних показників полягає у використанні їх при виявленні недоліків в організації виробництва, ви­значенні рівня (стану), виконання управлінських рішень, договір­них зобов'язань та ін.

За структурою, статистичні показники, що утворюють систему, поділяються на три групи: абсолютні величини, відносні величини та середні величини. Вони мають бути чітко визначені і відпові­дати певним вимогам. У них повинні бути вказані: зміст сукупності, що вивчається (злочини, особи, продукція); структура (сума, серед­ня величина, відсоток тощо); час, що характеризує розвиток пев­ного явища (за період, на кінець року тощо); одиниця виміру (млн. грн., тис. злочинів, осіб тощо).

Узагальнюючі показники, які характеризують розміри суспіль­ного явища за конкретних умов в часі та просторі, в статистиці на­зивають абсолютними величинами. Абсолютні величини представ­ляють собою загальну, похідну, первинну форму виразу статистич­них показників. Вони безпосередньо виражають розміри суспільних явищ у різних, але конкретних вимірювачах, наприклад: натураль­них вартісних та трудових.

Так, у галузях економіки, натуральні вимірювачі служать для одержання відомостей у фізичних одиницях маси, обсягу, до­вжини, площі. За їх допомогою визначається як кількісна, так і якісна сторона товарно-матеріальних цінностей. Натуральні ви­мірювачі мають велике значення для забезпечення контролю за збереженням товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів.

Трудові вимірювачі використовуються для підрахунку кількості витраченої праці і визначаються в одиницях часу - робочих днях, робочих годинах. Вони служать для обчислення продуктивності праці, для контролю за виконанням встановлених норм виробітки та нарахуванням заробітної плати.

Грошовий вимірювач відображає об'єкти господарювання обліку у вартісному виразі, що дає змогу узагальнити, об'єднати й одно­рідно оцінити різні господарські процеси й операції. У цьому по­лягає особлива роль грошового вимірювача. Він необхідний для визначення важливих кількісних та якісних показників господар­ської діяльності, а саме: обсягів виробництва, обсягів витрат, при­бутку тощо.

Абсолютні величини — це завжди іменовані числа, що пов'язані з одиницею виміру.

Абсолютні показники мають велике наукове і практичне зна­чення. За ними, наприклад у правовій статистиці, можна судити про розміри та поширеність злочинних проявів, кількість засу­джених, відшкодовану заподіяну шкоду та інші події, що мали місце в дійсності. Так, починаючи з часів перебудови (за радян­ських часів), потім з часу проголошення незалежності України та демократизації суспільства хвиля злочинності досягла великих розмірів. Криміногенна обстановка в державі досить рельєфно характеризувалася абсолютними показниками, а саме: з 1986 по 1996 рік кількість зареєстрованих злочинів збільшилася з 248,6 тис. до 641,9 тис. злочинів, або більше як у 2,6 раза. Причому, кількість зареєстрованих найбільш тяжких злочинів збільшились за цей пе­ріод з 32,9 тис. у 1986 р. до 248,7 тис. у 1996 р., або у 7,6 раза.

Наприкінці 90-х років було визнано, що рівень та масштабність злочинності набули характеру реальної загрози національній без­пеці держави.

Зменшення кількості зареєстрованих злочинів у 2001-2002 рр., відповідно, до цифри 503,7 тис. і 450,7 тис. певною мірою пояс­нюється і впливом суб'єктивних факторів на результати бороть­би зі злочинністю (кадровим та фінансовим забезпеченням, ста­ном обліково-реєстраційної дисципліни тощо), а не посиленням активізації боротьби зі злочинністю правоохоронних органів. Наприклад, якщо у 1995р. було розглянуто органами внут­рішніх справ 1256,2 тис. заяв про злочини та зареєстровано 641,9 тис. злочинів, то у 2002 р. ці показники становили, відпо­відно, 1698,8 тис. заяв про злочини та 450,7 тис. зареєстрованих злочинів.

Але, незважаючи на велике значення для аналітичної, наукової та практичної діяльності абсолютних величин, самі по собі вони не дають можливості виявити закономірності, взаємозв'язок з ін­шими показниками тощо. Так, на підставі кількості зареєстрованих злочинів зробити висновки про динаміку злочинів, їх структуру не можна, тим більш, що різні абсолютні величини не зіставляються між собою без попереднього їх перетворення. Тільки шляхом зі­ставлення можна усвідомити роль абсолютних величин, зробити висновки та висунути дієві пропозиції щодо розвитку соціального явища.

Абсолютні величини приведені до такого виду, що їх можна зі­ставити, у статистиці називають узагальненими показниками, які поділяються на відносні та середні величини. Розрахунок віднос­них та середніх величин є наступним кроком в обчисленні бага­тьох показників, які пов'язують абсолютні величини між собою та з іншими показниками.