2. Предмет статистичної науки.

Статистика вивчає кiлькiсну сторону масових явищ суспiльного життя в нерозривному зв’язку з їх якiсною стороною в конкретних умовах простору i часу.

Iснують й iншi точки зору на предмет статистичної науки. Однi вченi вважають, що статистика - це унiверсальна наука, тому вона повинна вивчати усi явища в повному обсязi на думку iнших, статистика є лише методом пiзнання дiйсностi. Такi визначення предмета статистичної науки не вiдповiдають реалiям сьогодення. Дiйсно, деякi науки (фiзика, хiмiя, бiологiя та iн.) застосовують статистичнi методи при дослiдженнi явищ, але це свiдчить лише про те, що iснує тiсний зв’язок мiж науками. Явища природи статистика, з нашої точки зору, вивчає тiльки в тому разi, коли вони вплинули на рiвень суспiльного явища (наприклад, кiлькiсть автотранспортних пригод, якi сталися внаслiдок несприятливих погодних умов).

З наведеного визначення предмета статистичної науки можна зрозумiти, що статистика вивчає лише суспiльнi явища, але не поодинокi, а обовязково масовi. Вона вивчає закономiрностi в розвитку того чи iншого суспiльного явища з точки зору його кiлькiсної характеристики, використовуючи свої специфiчнi прийоми. Але вивчення кiлькiсної сторони явища обов’язково доповнює i якiснi властивостi сукупностi, тому що кiлькiсть завжди переходить в якiсть за наявностi достатньо значної кiлькостi одиниць сукупностi. Кiлькiсна сторона суспiльних явищ - це передусiм їх розмiри. Коли змiнюється кiлькiсть, то обов’язково змiнюється й якiсть, i цей процес неповоротний.

Пiд якiстю ми розумiємо внутрiшню сутнiсть i особливiсть усiєї сукупностi явищ та їх природну розмiрнiсть, завдяки чому всi явища вiдрiзняються одне вiд одного, а також те, що робить їх тим, чим вони є в реальнiй дiйсностi. Так, адмiнiстративнi правопорушення i злочини вiдрiзняються ступенем суспiльної небезпеки, тобто якiсною ознакою. Але завжди слiд мати на увазi, що якiсть не iснує окремо вiд кiлькостi.

Кiлькiсть - це така характеристика явища, завдяки якiй сукупнiсть можна подiлити на однорiднi частини i зiбрати їх в iншiй якостi. Наприклад, адмiнiстративнi правопорушення, якi досягли значної суспiльної небезпеки, можуть перетворитися на злочини.

Таким чином, рiзниця мiж рiзнорiдними (не подiбними одне до одного) явищами вiдображується в якiснiй характеристицi, а рiзниця мiж подiбними явищами - в кiлькiснiй.

Iстотним у визначеннi предмета статистики є те, що вона вивчає явища в конкретних умовах простору i часу. Це в першу чергу обумовлено тим, що явища суспiльног життя безперервно змiнюються, розвиваються, тому для їх вимiрювання i встановлення закономiрностей слiд обов’язково конкретизувати, на якiй територiї (наприклад, район мiста, областi або область в цiлому чи уся Україна) i за який проміжок часу (мiсяць, квартал, рiк) або на яку дату (на 1 сiчня або на 15 сiчня чи на якусь iншу) ми вивчатиме явище.

3. Поняття закону великих чисел. Динамічні і статистичні закономірності.

Закон великих чисел - це один iз основних законiв, який використовується статистикою для дослідження явищ суспiльного життя. Вiн дає змогу зрозумiти, чому iз великої кiлькостi хаосу випадкових зв’язкiв ми можемо встановити i встановлюємо закономiрностi у розвитку суспiльних явищ. Наприклад, народжуванiсть дiвчаток або хлопчикiв у кожнiй окремiй родинi носить випадковий характер: в якихось родинах народжуватимуться однi дiвчатка, в iнших -однi хлопчики, в деяких - пропорцiйна їх кiлькiсть. Але якщо ми проаналiзуємо народжуванiсть за якийсь значний перiод (наприклад, за мiсяць i бiльше), то обов’язково встановимо, що на 100 народжених дiвчаток припадає 103—104 хлопчики, а iнодi й бiльше (навпаки не може бути нiколи).

Наведений приклад підкреслює те, що кожне окреме явище суспiльного життя завжди унiкальне, тому що на нього впливає велика кiлькiсть випадкових чинникiв. Розпiзнати мiж ними закономiрнiсть у кожному конкретному випадку практично неможливо. Але якщо вивчати цi явища у значнiй кiлькостi, то можна з’ясувати закономiрностi, оскiльки випадковi вiдхилення, властивi кожному окремому явищу, в своїй сукупностi нейтралiзують одне одного. Наприклад, окремий чоловiк може прожити довше, нiж окрема жiнка, але статистичнi данi свiдчать про те, що середня тривалiсть життя чоловiкiв на 5-6 рокiв менша, нiж у жiнок, а коефiцiєнт смертностi чоловiкiв у 2-3 рази вищий, нiж у жiнок тiєї ж самої вiкової групи.

Закономiрність - це повторюванiсть, послiдовнiсть та порядок у розвитку соцiальних явищ. Вона може проявлятися по-рiзному. В фiлософiї розрiзняють два види закономiрностей: динамiчну та статистичну.

Динамiчна закономiрнiсть - це така, яка виявляється в кожному окремому випадку i не залежить вiд кiлькостi одиниць, якi ми спостерiгаємо. Вона притаманна природним явищам. Наприклад, закон Архiмеда можна виявити i на одному об’єктi, який занурюють в рiдину, i на тисячi об’єктiв. Аналогiчним чином можна виявити закон земного тяжiння та iншi фiзичнi, хiмiчнi та математичнi закони.

Статистична закономiрнiсть - це така, яка виявляється лише в достатнiй кiлькостi однорiдних одиничних елементiв, котрi й утворюють сукупнiсть. Тобто кожний окремий елемент може не пiдтверджувати iснування тiє чи iншої закономiрностi, тому що iснування її в кожному елементi носить iмовiрний характер. Iнакше кажучи, статистична закономiрнiсть властива лише сукупностi одиниць, яка має назву статистичної сукупностi.

Статистична сукупнiсть - це певна множина елементiв, поєднаних однаковими умовами iснування та розвитку. Об’єктивною основою iснування статистичної сукупностi є складне перетинання причин та умов, якi формують той чи iнший масовий процес, наприклад, змiни тенденцiй в розвитку злочинностi залежно вiд змiни соцiально-економiчної та полiтичної ситуацiї в країні.

Кожний окремий елемент, який складає статистичну сукупнiсть, має назву одиницi сукупності. Кожна окрема одиниця сукупностi є носiєм явища, що вивчається, i вiдрiзняється вiд iншої одиницi сукупностi розмiром ознаки. Завжди має мiсце коливання (варiювання) значень ознаки у кожної одиницi статистичної сукупностi.

Явищам хiмiї, фiзики, математики та iнших природничих наук властивi лише динамiчнi закономiрностi.

Явища суспiльного життя, які вивчаються статистикою, вiдносяться до статистичних закономірностей. Окремi елементи статистичної сукупностi характеризуються значною кiлькiстю рiзних ознак, але вiдповiдно до мети дослiдження вони мають загальнi властивостi, що i робить їх статистичною сукупнiстю. Математично вивчати статистичну закономiрнiсть дає змогу використання тiльки закону великих чисел.

Вiдповiдно до цього закону при достатньо великiй кiлькостi дослiджуваних одиниць сукупностi можна виявити закономiрнiсть, яка не залежить вiд випадку. В разi пiдсумовування значної кiлькостi одиничних явищ зникають випадковi вiдхилення i проявляється та чи iнша закономiрнiсть, яку неможливо було виявити при дослiдженнi незначної кiлькостi одиниць сукупностi.

Закон великих чисел - це математично обгрунтована теорiя, вiдповiдно до якої, спираючись на знання теорії iмовiрностей, можна стверджувати, що спiльна дiя значної кількостi випадкових фактiв призводить до наслiдкiв, якi не залежать вiд випадку В разi пiдсумовування значної кiлькостi одиничних явищ обов’язково проявляться порядок i закономiрнiсть у їх руху i розвитку, якi не можна встановити при дослiдженнi малої кiлькостi одиниць сукупностi. Iнакше кажучи, закон великих чисел дає змогу встановити закономiрнiсть там, де на перший погляд проявляється лише випадковiсть.

З точки зору дiалектичного пiдходу випадковiсть i необхiднiсть нерозривно пов”язанi мiж собою i завжди переходять одна в iншу, особливо в разi достатньої кiлькостi дослiджуваних одиниць сукупностi.

Проте закон великих чисел не може визначити нi рiвень, нi динамiку розвитку суспiльного явища. Вiн лише обумовлює взаємопогашення випадкових вiдхилень, якi властивi окремим одиницям статистичної сукупностi, дозволяє виявити в нiй дiю об’єктивних законiв розвитку суспiльних явищ.