Лабораторне заняття № 10 Шкідники цукрових буряків

План заняття:

1. Шкідники цукрових буряків із ряду рівнокрилі.

2. Шкідники цукрових буряків із ряду напівтвердокрилі.

3. Шкідники цукрових буряків із ряду твердокрилі.

4. Шкідники цукрових буряків із ряду лускокрилі.

5. Шкідники цукрових буряків із ряду двокрилі.

Устаткування і матеріали. Мікроскопи МБР-1 і МБС-1, лупи з 7 – 10-кратним збільшенням, препарувальні ванночки, чашки Петрі, крапельниці з водою, пінцети, препарувальні голки, ентомологічні шпильки.

Об’єкти вивчення. Імаго бурякової листкової попелиці, бурякової кореневої попелиці, бурякового клопа, звичайного бурякового довгоносика, сірого бурякового довгоносика, звичайної бурякової блішки, щитоноски бурякової, бурякової мінуючої молі, бурякової мінуючої мухи; яйця бурякового клопа, звичайної бурякової блішки, щитоноски бурякової, бурякової мінуючої мухи; личинки бурякового клопа, звичайного бурякового довгоносика, сірого бурякового довгоносика, звичайної бурякової блішки, щитоноски бурякової, бурякової мінуючої мухи; гусениці бурякової мінуючої молі; лялечки звичайної бурякової блішки, бурякової мінуючої молі; пупарії бурякової мінуючої мухи; пошкодження бурякової листкової попелиці, звичайного і сірого бурякових довгоносиків, звичайної бурякової блішки, бурякової щитоноски, бурякової мінуючої молі, бурякової мінуючої мухи.

Завдання 1. Шкідники цукрових буряків із ряду рівнокрилі

Бурякова листкова попелиця – Aphis fabae Scop. (рис. 43).

Безкрила партеногенетична самка завдовжки 1,8 - 2,5 мм, має овальне тіло, чорна з зеленувато-коричневим відтінком, вкрита слабким восковим нальотом; сокові трубочки вдвічі довші за хвостик; вусики й ноги блідо-жовті; трубочки, хвостик і лапки чорно-бурі; хоботок досягає тазиків середніх ніг. Крилата самка розміром 1,4 - 2,0 мм; голова і груди чорні, блискучі; черевце чорно-зелене, передні стегна білі, вусики чорні. Амфігонна самка – 2,2 - 2,7 мм, безкрила, чорно-синя або матово-зелена, в сизому пушку; навколо сокових трубочок і між ними червонуватий пігмент; задні гомілки чорні, хвостик конічний. Самець розміром 2 - 2,5 мм, крилатий, з чорним черевцем, великими очима, довгими ногами і вусиками. Личинки світліші від імаго, з темно-зеленуватим відтінком. Яйце 0,5 - 0,6 мм, видовжено-овальне, щойно відкладене – жовтувато-зелене, пізніше чорне, блискуче.

Попелиця висмоктує сік із листків, заселяючи їх з нижнього боку. Пошкоджене листя деформується, скручується в поздовжньому напрямку, потім в'яне і засихає. Значної шкоди попелиця завдає насінникам буряків, у яких крім листя пошкоджує пагони, що призводить до їх викривлення. Акт смоктання супроводжується виділенням ферментів слини, які, потрапляючи в тканини рослин, спричинюють плазмоліз клітин і перетворюють крохмал на цукор. Пошкоджені рослини тривалий час перебувають у хворобливому стані внаслідок отруйної дії ферментів слини навіть після знищення шкідника. Пошкоджена рослина відстає у рості, знижується її цукристість (до 0,7 %) і маса коренеплодів (до 30 %), зменшується вихід насіння і погіршується його якість. Часто попелиця є переносником вірусного захворювання – мозаїки буряків.

1	2	3	4	5

Рис. 43. Листкова бурякова попелиця: 1 – крилата самка; 2 – безкрила самка; 3 – личинка; 4 – німфа; 5 – колонія попелиць на листку буряків.

Бурякова коренева попелиця – Pemphigus fuscicornis Koch. (рис. 44).

Безкрила партеногенетична самка розміром 2,1 - 2,6 мм має тіло яйцеподібної форми, жовтувато-бурого або зеленуватого кольору; верхня частина голови, вусики, ноги, пластинки дихалець буруваті й вкриті восковим нальотом; на кінці тіла пучок довгих (1 - 1,5 мм) воскоподібних ниток; очі трифасеткові; вусики короткі, у літніх форм 5-членикові, у зимуючих – 6-членикові. Личинка першого віку («бродяжка») – струнка, видовжено-еліпсоподібна, зеленувата або жовтувато-сіра; личинки, що живляться, вкриваються воскоподібним нальотом; вусики 4-членикові. Крилата статеноска завдовжки 2,5 мм, видовжено-округлої форми; голова, вусики, груди і ноги чорно-бурі, черевце світло-жовте, очі багатофасеткові. Самки й самці амфігонного покоління безкрилі і без хоботків.

Попелиця живиться на мичкуватому корінні, що призводить до в'янення й загибелі всієї рослини. Сильно пошкоджені коренеплоди легко вириваються із ґрунту.

1	2	3	4

Рис. 44. Бурякова коренева попелиця: 1 – крилата самка; 2 – безкрила партеногенетична самка; 3 – личинка; 4 – колонія попелиць.

Завдання 2. Шкідники цукрових буряків із ряду напівтвердокрилі

Буряковий клоп – Polymerus cognatus Fieb. (рис. 45).

Імаго розміром 3,5 - 4,6 мм, тіло вузьке; надкрила жовто-бурі з чорною клиноподібною плямою; перетинчаста ділянка між плівковою й основною частинами надкрил червоно-коричнева; на задніх кутках передньоспинки дві чорні плями, вусики 4-членикові, чорно-коричневі, другий членик біля вершини світлий. Яйце розміром 0,9 - 1 мм, біле або жовтувате, згодом оранжеве; в середині слабко вигнуте. Личинка – 1,1 - 3,5 мм, жовтувато-зелена.

Наколювання клопами рослин, висмоктування клітинного соку, введення в тканини рослин ферментів слини спричинює появу білих плям на листках і часткове їх відмирання. Пошкоджені сходи буряків швидко в'януть, чорніють і засихають. У дорослих буряків пошкоджене листя підсихає з країв, скручується, що призводить до зменшення цукристості й маси коріння.

1	2	3	4	5

Рис. 45. Буряковий клоп: 1 – імаго; 2 – яйце; 3 – личинка; 4 – німфа; 5 – пошкоджений листок.

Завдання 3. Шкідники цукрових буряків із ряду твердокрилі

Звичайний буряковий довгоносик – Bothynoderes punctiventris Germ. (рис. 46).

Жук розміром 11 - 15 мм, чорний, густо вкритий короткими лусочками, що надають йому землисто-сірого кольору; надкрила на верхівці закруглені, в середині надкрил проходить чорна переривчаста смуга – перев'язь. Поблизу верхівки надкрил – білий горбок з чорною облямівкою; головотрубка тупа з тонким кілем і борозенками; вусики колінчасті. У самців дволопатевий членик передніх лапок досягає середини останнього членика, у самки доходить до третього; по середині першого і другого черевних кілець є велика ямка. Яйце овальне, 1,2 – 1,4 мм, світло-жовте. Личинка світло-жовта, м'ясиста, дугоподібно вигнута, зморшкувата, безнога, складається з 12 сегментів; голова бура, з темно-коричневими щелепами; грудний щит рудуватий; довжина дорослої личинки по кривій уздовж спини становить 27-30 мм. Лялечка розміром 11 - 15 мм, видовжено-яйцеподібна, жовтувато-біла, з яскраво вираженим хоботком і поперечними рядами шипиків по задньому краю тергітів.

Жуки з'їдають сім'ядольні та справжні листки, перегризають паростки, іноді ще до виходу їх із ґрунту. Сильно пошкоджені молоді рослини гинуть. Личинки вигризають на коренеплодах виразки, що призводить до зменшення маси та зниження цукристості коренеплодів.

1	2	3	4

Рис. 46. Звичайний буряковий довгоносик: 1 – імаго; 2 – пошкодження жуком; 3 – личинка; 4 – пошкодження личинками.

Сірий буряковий довгоносик — Tanymecus palliatus Fabr. (рис. 47).

Жук розміром 8 - 12 мм, надкрила паралельносторонні, звужуються у верхній третині, з різко виступаючими плечовими горбками; верх однотонний у густих рудуватих волосках, боки та низ тіла світлі; крила у більшості особин недорозвинені, коротші або такі, що дорівнюють довжині черевця, тому імаго (за рідкісним винятком) не літають; вусики колінчасті, прикріплені біля верхівки головотрубки; у самців перші два членики черевця з довгастими заглибленнями. Яйце розміром 0,9 - 1,2 мм, овальне, гладеньке, біле з легким кремуватим відтінком. Личинка 10 - 12 мм, майже циліндрична, безнога, слабко вигнута; голова і грудний щит світло-жовті, на вершинному сегменті тулуба є коричнева хітинова пластинка. Лялечка 8 - 12 мм, біла; головотрубка з парою великих конусоподібних виростів на кінці; останній сегмент з двома довгими відростками.

1	2	3	4

Рис. 47. Сірий буряковий довгоносик: 1 – жук; 2 – яйце; 3 – личинка; 4 – пошкодження листків жуками.

Звичайна бурякова блішка – Chaetocnema concinna Marsh. (рис. 48).

Жук розміром 1,9 - 2,4 мм, темно-бронзовий; надкрила у крапчастих борозенках; тіло овальне; основа передньоспинки спереду майже пряма, з невеликою опуклістю біля щитка; передні й середні стегна та вусики темні, задні й середні ноги з глибокою виїмкою біля вершини гомілок. Яйце розміром 0,6 мм, світло-жовте. Личинка – 3,5 - 4,5 мм, біла, з бурувато-жовтими головою й ногами; ноги з розвиненим тазиком і стегнами; лапки одночленикові, кігтеподібні, зверху з прозорою чашечкоподібною зачіпкою; кінець черевця овальний, з двома загнутими догори шипиками. Лялечка розміром 1,7 - 2 мм, біла, з двома шипиками на кінці черевця.

Жуки вигризають зверху на листі виразки, залишаючи недоторканим нижній епідерміс. З ростом листка епідерміс «віконця» розривається, утворюючи дірочки з нерівними побурілими краями. Іноді пошкоджують стебло і верхівкову бруньку молодих рослин. У разі значних пошкоджень рослини засихають.

1	2	3	4	5

Рис. 48. Звичайна бурякова блішка: 1 – імаго; 2 – яйце; 3 – личинка; 4 – лялечка; 5 – пошкоджений жуками листок.

Південна бурякова блішка – Chaetocnema breviuscula Fald.

Жук розміром 1,9 - 2,3 мм; тіло опукле, звужене до голови й вершини; мідно-бронзового кольору з фіолетовим або зеленим відтінком; надкрила з правильними рядами крапчастих борозенок; лапки гомілки й основи вусиків рудуваті. Яйце розміром 0,4 мм, блідо-жовте, видовжено-овальне, просвічується. Личинка 4 - 4,5 мм, біла, з бурувато-жовтою головою й ногами; кінець черевця заокруглений, з двома загнутими короткими шипиками. Лялечка – 1,8 мм, біла, з двома шипиками на кінці черевця.

Щитоноска бурякова – Cassida nebulosa L. (рис. 49).

Жук розміром 6 - 7 мм, зверху іржаво-коричневий, іноді бурувато-зелений з чорними плямами на надкрилах; краї передньоспинки і надкрила сильно розпластані; знизу чорний. Яйце – 0,4 - 0,5 мм, овальне, світло-жовте, зверху вкрите слизом, що застигає у вигляді прозорої плівки. Личинка 7 – 8 мм, жовтувато-зелена з рудуватою головою; плоска й широка, з 17 парами зазубрених шилоподібних виростів, з яких задня найдовша; задній кінець тіла личинка тримає дещо піднятим і носить на ньому шкурки після линяння та екскременти. Лялечка розміром 6,5 мм, яскраво-зелена, плоска, з п'ятьма зазубреними лопатями по боках, з темною довгою смугою на спині й двома жовтими смугами по боках.

Личинки молодших віків виїдають на листі виразки. Жуки й личинки старших віків прогризають наскрізні отвори у листі.

1	2	3	4	5

Рис. 49. Бурякова щитоноска: 1 – імаго; 2 – яйцекладка на листку; 3 – личинка; 4 – лялечка; 5 – пошкоджений листок.

Завдання 4. Шкідники цукрових буряків із ряду лускокрилі

Бурякова мінуюча міль – Scrobipalpa ocellatella Boyd. (рис. 50).

Метелик з розмахом крил 12 - 14 мм; передні крила вузькі, загострені, коричнево-сірі з жовтим малюнком і чорними плямами; задні крила світло-сірі, з бахромою із довгих війок. Яйце розміром 0,4 - 0,5 мм, овальне, біле з перламутровим полиском. Гусениця завдовжки 11 - 12 мм, сіро-зелена, з бурою головою і бурими плямами на грудному й анальному щитках; в останньому віці з п'ятьма поздовжніми переривчастими рожевуватими смугами. Лялечка розміром 5,5 - 6,5 мм, світло-коричнева, з чотирма гачкоподібними щетинками на кінці черевця, у павутинному коконі, вкритому грудочками землі.

1	2	3	4	5

Рис. 50. Бурякова мінуюча міль: 1 – імаго; 2 – гусениця; 3 – лялечка; 4 – пошкоджений листок; 5 – пошкоджений гусеницями пучок листків.

Гусениці проточують в черешку листка ходи. Пошкоджені молоді листки скручуються, чорніють і засихають. Пізніше гусениці живляться верхівковою частиною коренеплоду буряків, прогризаючи в ньому борозенки і хвилясті довгі ходи під епідермісом, а в посушливу погоду виїдають заглиблення всередину до 5 см.

Завдання 5. Шкідники цукрових буряків із ряду двокрилі

Бурякова мінуюча муха – Pegomyia betae Curt. (рис. 51).

1	2	3	4	5

Рис. 51. Бурякова мінуюча муха: 1 – імаго; 2 – яйця; 3 – личинка; 4 – лялечка; 5 – пошкоджений листок.

Імаго розміром 6 - 8 мм, черевце темно-сіре, з боків червонувате, вкрите темно-бурими короткими щетинками; передньоспинка темно-сіра, вкрита короткими темними щетинками, голова півкругла, з великими червонуватими очима; очей на тім’ї три; ноги темні, вертлуг, стегно й гомілка коричневі. Яйце розміром 0,5 - 0,8 мм, видовжено-овальне, молочно-біле, з опуклою скульптурою із ромбоподібних граней. Личинка безнога, жовто-біла, м’ясиста, завдовжки 6 - 8 мм; тіло вкрите поперечними зморшками; на кожному сегменті ряди шипиків, за допомогою яких личинки пересуваються; передня частина загострена і озброєна однією парою сильно хітинізованих ротових гачків чорного кольору, задня – з рядами трикутних зубців і двома дихальцями, кожне з яких має три отвори. Пупарій овальний, розміром 4 - 6 мм; відразу після утворення жовто-червоного кольору, потім темніє і перед вильотом мухи стає буро-чорним; передній кінець дещо звужений, на задньому є дихальця у вигляді дрібних виростів.

При живленні личинки молодших віків роблять у тканинах листка вузькі ходи, старших віків – широкі ходи. Міни кількох личинок зливаються і утворюють великі пухироподібні порожнини. Значно пошкоджене листя жовтіє і засихає.