Лабораторне заняття № 9 Шкідники зернобобових і кормових бобових культур

План заняття:

1. Шкідники зернобобових культур з ряду рівнокрилі.

2. Шкідники зернобобових культур з ряду твердокрилі.

3. Шкідники зернобобових культур з ряду війчастокрилі.

4. Шкідники зернобобових культур з ряду лускокрилі.

5. Шкідники багаторічних бобових трав з ряду напівтвердокрилі.

6. Шкідники багаторічних бобових трав з ряду твердокрилі.

7. Шкідники багаторічних бобових трав з ряду перетинчастокрилі.

Устаткування і матеріали. Мікроскопи МБР-1 і МБС-1, лупи з 7 – 10-кратним збільшенням, препарувальні ванночки, чашки Петрі, крапельниці з водою, пінцети, препарувальні голки, ентомологічні шпильки.

Об'єкти вивчення: Імаго горохової попелиці, горохової і квасолевої зернівок, смугастого і щетинистого бульбочкових довгоносиків, горохового трипса, горохової плодожерки, акацієвої вогнівки, люцернового клопа, конюшинного насіннєїда-апіона, листового люцернового довгоносика, листового конюшинного довгоносика, кореневого люцернового довгоносика, люцернового жовтого насіннєїда, люцернової товстоніжки; яйця смугастого бульбочкового довгоносика, люцернового клопа, люцернової товстоніжки; личинки горохової попелиці, горохової і квасолевої зернівок, смугастого бульбочкового довгоносика, люцернового клопа, конюшинного довгоносика-апіона, конюшинного листового довгоносика, кореневого люцернового довгоносика, люцернового жовтого насіннєїда, люцернової товстоніжки; гусениці горохової плодожерки, акацієвої вогнівки; лялечки горохової і квасолевої зернівок, смугастого бульбочкового довгоносика, кореневого люцернового довгоносика, люцернової товстоніжки; кокони горохової плодожерки, конюшинного листового довгоносика; пошкодження горохової попелиці, горохової і квасолевої зернівок, смугастого і щетинистого бульбочкових довгоносиків, горохового трипса, горохової плодожерки, акацієвої вогнівки, горохового клопа, конюшинного довгоносика-апіона, листового люцернового довгоносика, конюшинного листового довгоносика, кореневого люцернового довгоносика, люцернового жовтого насіннєїда, люцернової товстоніжки.

Завдання 1. Шкідники зернобобових культур з ряду рівнокрилі

Горохова попелиця – Acyrthosiphon pisum Наrrр. (рис. 28).

Партеногенетичні самки (безкрилі й крилаті) розміром 4 - 6 мм, мають навесні зелений колір, наприкінці літа й восени серед зелених з’являються буро-червоні форми; вусики довші за тіло, довжина сокових трубочок становить 1/3 розміру тіла, вони тонкі, зелені; лоб з глибоким жолобком; хвостик мечоподібний, за розміром дорівнює половині довжини трубочок. Амфігонне покоління безкриле, іноді з’являються крилаті самці; самки з потовщеними задніми гомілками, на яких розміщені численні псевдосенсорії. Самець – від 1 до 2,9 мм завдовжки.

1	2	3	4

Рис. 28. Горохова попелиця: 1 – самка крилата; 2 – самка безкрила; 3 – личинка; 4 – пошкоджені рослини.

Попелиці висмоктують сік з рослин і вводять у них токсичні ферменти. Пошкоджені рослини відстають у рості, що призводить до зменшення урожаю та погіршення якості насіння.

Завдання 2. Шкідники зернобобових культур з ряду твердокрилі

Зернівка горохова – Bruchus pisorum L. (рис. 29).

Жук розміром 4 - 5 мм, чорний, зверху вкритий рудувато-сірими волосками; надкрила вкорочені, не прикривають двох останніх сегментів черевця; на кінці черевця хрестоподібний малюнок білого кольору; передні три членики вусиків, гомілки та лапки середніх ніг червонуваті. Яйце – 0,6 - 1 мм, еліптичної форми, бурштиново-жовте. Личинка завдовжки 5 - 6 мм, маленька голова глибоко втягнута в грудний відділ тіла; лялечка – 4 - 5 мм, світло-жовта.

1	2	3	4	5

Рис. 29. Горохова зернівка: 1 – імаго; 2 – личинка; 3 – лялечка; 4 – пошкоджені зерна; 5 – пошкоджені рослини.

Личинка прогризає стулку, потім тканину зеленого боба і в подальшому личинка, лялечка, жуки нового покоління розвиваються всередині зерна. Пошкодження зерна гороху призводить до зниження його маси, якості та схожості. В екскрементах личинок міститься алкалоїд кантаридин, тому пошкоджене зерно не можна використовувати в їжу та на корм худобі.

Зернівка квасолева – Acanthoscelides obtectus Say. (рис. 30).

Жук розміром 2,8 - 3,5 мм, зверху вкритий сіруватими та жовтувато-сірими волосками, що утворюють численні невиразні плями; пігідій жовто-червоний, передньоспинка без зубчиків на боках, дещо дзвоноподібна, на внутрішньому краю знизу стегон задніх ніг мають по одному гострому зубцю і 2 - 3 подібні зубці за ними. Яйце розміром 0,5 - 0,7 мм, видовженоовальне, іноді ледь зігнуте, біле, матове. Личинка близько 4 мм, циліндрична, сильно зігнута, з довгими щетинками; личинки молодших віків – з трьома парами ніг, що зникають з наступними віками. Лялечка – 3 - 4 мм, жовтувато-біла.

Личинка вгризається в біб, потім усередину зерна і розвивається в ньому.

1	2	3	4

Рис. 30. Зернівка квасолева: 1 – жук; 2 – личинка; 3 – лялечка; 4 – пошкоджені зерна.

Смугастий бульбочковий довгоносик — Sitona lineatus L. (рис. 31).

Жук розміром 3 - 5 мм; загальний колір землисто-сірий; передньоспинка коричнева, широка посередині; на крилах білі й темні смужки; головотрубка товста, коротка; яйце розміром 0,2 - 0,3 мм, округле, гладеньке, спочатку жовтувато-біле, а через 2 - 3 доби стає чорнуватим. Личинка до 5 мм, дещо зігнута, білувата зі світло-коричневою головою; лялечка 4,5 - 6 мм, блідо-жовта.

Жуки вигризають ділянки овальної форми по краях листків. Такий тип пошкодження має назву «фігурне об’їдання».

1	2	3	4

Рис. 31. Смугастий бульбочковий довгоносик: 1 – жук; 2 – яйце; 3 – личинка; 4 – лялечка.

Щетинистий бульбочковий довгоносик – Sitona crinitus Hrbst (рис. 32).

Жук розміром 2,8 - 4,5 мм, надкрила в задній половині з довгими світлими щетинками. Очі нерівномірно опуклі. Передньоспинка з трьома світлими довгастими смужками. Яйце розміром 0,2 - 0,3 мм, спочатку жовтувато-біле, згодом чорніє. Личинка – 4 - 5 мм, С-подібно вигнута, білувата зі світло-коричневою головою, тіло вкрите довгими рудуватими волосками. Лялечка – 4,5 - 6 мм, блідо-жовтого кольору.

1	2	3

Рис. 32. Щетинистий бульбочковий довгоносик: 1 – жук; 2 – пошкодження жуками листків; 3 – пошкодження личинками бульбочок на коренях.

Завдання 3. Шкідники зернобобових культур з ряду війчастокрилі

Трипс гороховий – Kakothrips robustus Uzel. (рис. 33).

Імаго розміром 1,4 - 1,8 мм; тіло довгасте, темно-буре; покрив тіла складчастий, хітинізований, з хітиновими виростами у вигляді горбків; черевце довгасте, широкоовальне, 10-членикове; у самки є зубчастий яйцеклад; по боках голови розміщені великі фасеткові очі; ротовий апарат колючо-сисний; гомілки передніх ніг і всі лапки жовтуваті; крила буруваті, краї крил торочкуваті. Личинки червоні, без крил.

В результаті висмоктування соку у пошкоджених рослин спостерігається побуріння та відмирання листків, скручування верхівок стебел, зморщення та пустоцвітість квітів, деформація й відпадання бобів, що призводить до різкого погіршення врожаю.

1	2	3

Рис. 33. Трипс гороховий: 1 – імаго; 2 – личинка; 3 – пошкодження.

Завдання 4. Шкідники зернобобових культур з ряду лускокрилі

Плодожерка горохова – Laspeyresia nigricana F. (рис. 34).

Метелик має розмах крил 11 - 16 мм; передні крила темно-сірі; дзеркальце утворене двома синювато-сріблястими лініями. Задні крила буруваті з сіруватим відтінком по краю. Яйце розміром 0,7 - 0,8 мм, приплюснуте, овальне, спочатку прозоре, згодом молочно-біле. Гусениця 12 - 13 мм завдовжки, зеленувато-біла, голова жовта; передньогрудний та анальний щитки сірувато-коричневі. Лялечка – 6-8 мм, коричнева, в овальному коконі.

Пошкоджує горох, вику, сочевицю, чину. Відродившись, гусениці прогризають отвір у стулці молодого боба (переважно біля верхнього шва) і крізь нього проникають усередину. Спочатку вони мінують стінку боба, потім живляться вмістом сім’ядолей. Кожна гусениця знищує до чотирьох зерен. При дозріванні зерна гусениці завершують живлення, прогризають у стулці боба отвір поблизу дзьобика, через нього виходять назовні і згодом заповзають у ґрунт для утворення зимуючого кокона.

1	2	3	4	5

Рис. 34. Горохова плодожерка: 1 – метелик; 2 – гусениця; 3 – кокони в ґрунті; 4 – яйця плодожерки на листках гороху; 5 – пошкоджені зерна.

Акацієва вогнівка – Etiella zinckenella Tr. (рис. 35).

Метелик з розмахом крил 22 - 30 мм; передні крила жовтувато-сірі з білою та іржаво-жовтою поперечною смужкою; задні крила світло-сірі, напівпрозорі, з темною смужкою по краю. Яйце розміром 0,7 мм, видовжено-овальне з сітчастою оболонкою, спочатку молочно-біле, згодом з червоними плямами. Гусениця завдовжки 15 - 22 мм, блідо-зелена, голова жовто-бура. Лялечка розміром 7 - 10 мм, коричнева, блискуча.

1	2	3

Рис 35. Акацієва вогнівка: 1 – метелик; 2 – гусениця; 3 – пошкоджені зерна.

Пошкоджує горох, квасолю, сочевицю, сою, люпин, білу й жовту акацію. Гусениці, живляться зерном, об'їдаючи його зовні, гусениці молодших віків живляться під шкірочкою зерна (рис. 35).

Завдання 5. Шкідники багаторічних бобових трав з ряду напівтвердокрилі

Люцерновий клоп – Adelphocoris linealatus Goeze. (рис. 36).

Імаго розміром 7,5 - 9 мм, зеленувато-жовтого або світло-зеленого кольору, крапки на стегнах, передньоспинка з двома чорними плямами, щиток світлий з двома паралельними темними смужками посередині, тіло зверху в сріблястих волосках; голова майже трикутна, вусики 4-членикові, передній членик на 1/5 коротший за ширину голови, третій, четвертий та верхівка другого членика – іржаво-червоні. Яйце дещо зігнуте, із заокругленим нижнім кінцем, завдовжки в середньому 1,3 мм, жовтувате, згодом рожеве, блискуче. Личинки схожі на дорослих комах, з третього віку в них з'являються зачатки крил. Довжина личинок п'ятого віку – до 5 мм.

Клопи та їхні личинки, висмоктуючи сік з рослин, спричинюють пригнічення точки росту, листових та квіткових бруньок, затримання росту пагонів та квітконосів, а згодом – до обпадання листя, бутонів, квіток, зав'язі та появи щуплого насіння.

1	2	3	4

Рис. 36. Люцерновий клоп: 1 – імаго; 2 – личинка; 3 – кладка яєць у середині стебла; 4 – пошкоджена рослина.

Завдання 6. Шкідники багаторічних бобових трав з ряду твердокрилі

Конюшинний насіннєїд-апіон – Аріоп apricans Hrbst. (рис. 37).

Жук розміром 3-3,5 мм, чорний, з металевим відтінком, тіло грушоподібне, ноги частково жовті; головотрубка довга, майже пряма; верхівка вусиків чорна, основа – червона. Яйце – 0,3 - 0,5 мм, жовтувате, довгасте, гладеньке. Личинка 2 - 2,5 мм, біла з кремуватим відтінком, вигнута; голова темно-бура, на верхніх щелепах з кожного боку по три вирости, середній з них збільшений; замість ніг шість пар маленьких горбочків. Лялечка 3 - 3,5 мм, жовтувато-біла.

Жуки живляться листям конюшини, вигризаючи отвори. У разі масового розмноження листя повністю пронизане дірками. Личинки з'їдають листкові бруньки недорозвинених голівок та зародки насінин. Одна личинка знищує 5-11 зав'язей. Чисельність личинок у голівці може становити 5 - 7 і більше. Загальна пошкодженість голівок становить 80 - 100 %. Зниження врожаю насіння конюшини сягає 25 - 30 %.

Рис. 37. Конюшинний насіннєїд-апіон: 1 – жук; 2 – пошкоджений жуками листок; 3 – личинка; 4 – пошкоджена личинками головка конюшини.

Листовий люцерновий довгоносик – Phytonomus transsylvanicus Petri (рис. 38).

Жук розміром 4 - 5 мм, передньоспинка вужча, ніж надкрила, має сильно виступаючі боки, плоска; надкрила з плечовими буграми, майже паралельними, зверху потовщені; прищиткові плями чітко виражені, чорні; шостий проміжок надкрил у середній частині затемнений; волоски в 2 - 2,5 рази довші від лусочок. Личинка 10 - 12 мм, гусеницеподібна, безнога, рухається за допомогою соскоподібних виростів, зелена, з жовто-білою вузькою смужкою вздовж спини; тіло вкрите темними бородавками та світлими волосками.

Личинки живляться молодими бруньками, згодом вигризають на листі довгасті отвори, знищують верхівки стебел, зачаткові та молоді листки, бутони. Личинки старших віків перегризають стебла з суцвіттями. Пошкоджені рослини мають сірий колір, зав'язі засихають.

1	2	3

Рис. 38. Листовий люцерновий довгоносик: 1 – жук; 2 – пошкодження личинками листя люцерни; 3 – пошкодження личинками кореня люцерни.

Конюшинний листовий довгоносик – Phytonomus meles F. (рис. 39).

Жук розміром 2 - 3,5 мм, чорний; тіло довгасте, зверху плоске, передньоспинка однакова у довжину й ширину, надкрила видовжено-овальні, в крапчастих борозенках, зі слабким олов'яним відблиском, зверху вкрите сірими волосками. Яйця округлі, білі, блискучі. Личинка завдовжки 4 - 5 мм, біла, зігнута в бік черевця, без ніг, з добре помітною головою.

Личинки живляться в середині стебла, вигризаючи ходи звдовжки 2 - 3 см. Личинка вигризає в стеблі округлий отвір, залишаючи тонку шкірочку. Молоді жуки живляться молодими листочками до залягання на зимівлю.

1	2	3

Рис. 39. Конюшинний листовий довгоносик: 1 – жук; 2 – личинка; 3 – кокон.

Скосар люцерновий, кореневий люцерновий довгоносик – Otiorhynchus ligustici L. (рис. 40).

Жук розміром 10 - 12 мм, головотрубка коротка, товста, на кінці розширена, надкрила яйцеподібні, опуклі, звужені й загострені на кінці, плечі надкрил заокруглені, надкрила по шву та частково по боках грудей зрослися; колір передньогрудей і надкрил досить мінливий, переважають плями з густо розміщеними лусочками; крил немає. Самці невідомі. Яйце розміром до 1 мм, овальне, молочно-біле, з дрібною шагреневою структурою, через 1 - 2 доби стає темно-жовтим. Личинка завдовжки 16 - 20 мм, жовто-біла, дугоподібно зігнута, безнога, на тілі – шипоподібні волоски, які на сегментах частково утворюють поперечні ряди. Лялечка 8 - 12 мм, жовтувата, з чотирма шипоподібними виростами на голові.

1	2	3	4

Рис. 40. Скосар люцерновий, кореневий люцерновий довгоносик: 1 – жук; 2 – личинка; 3 – лялечка; 4 – пошкоджений корінь.

Жуки живляться переважно ввечері та вночі різними рослинами, згризаючи точку росту, молоді стебла, частинки листків. Молоді личинки знищують молоді корінці, згодом вигризають на корінні ямки, заглиблюються всередину, проїдаючи в корінні проходи. Навесні личинки продовжують живлення, підгризають центральний корінь, а, піднімаючись догори, вигризають у корінні глибокі жолобоподібні рани по спіралі, виїдаючи серцевину.

Люцерновий жовтий або сірий насіннєїд – Tychius flavus Beck. (рис. 41).

Жук розміром 2,1 - 2,7 мм, передньоспинка і особливо надкрила густо вкриті короткими круглими тупими та овальними лусочками, на надкрилах вони палево-жовті, широкі, на верхівці обрублені або круто заокруглені, розміщені мозаїчно; низ у біло-жовтих лусочках; вусики та ноги бурувато-червоні. Яйце розміром 0,6 мм, коротке, сигароподібне, безбарвне. Личинка завдовжки 3 - 4 мм, біла, дещо зігнута, безнога.

Личинка живиться насінням всередині боба люцерни. Личинка за період розвитку, що становить близько 20 діб, знищує 2 - 4 насінини. При масовому розмноженні в бобі може бути дві, іноді три личинки довгоносиків.

1	2	3

Рис. 41. Люцерновий жовтий або сірий насіннєїд: 1 – жук; 2 – личинка; 3 – насінина в бобі, пошкоджена личинкою.

Завдання 7. Шкідники багаторічних бобових трав з ряду перетинчастокрилі

Люцернова товстоніжка – Bruchophagus roddi Guss. (42).

Доросла комаха довжиною 1,5 – 2,1 мм, чорного кольору; гомілки й лапки буровато-жовті, вусики 8-членикові, потовщені на кінці; спинка випукла, матова, дрібноточечно-бугриста; черевце стебельчасте, блискуче; крила прозорі, з темними жилками, із багаточисленними дрібними волосками; вусики 8-членикові, потовщені на вершині. Яйце овальне, біле, блискуче, із довгою стеблинкою. Довжина без стеблинки 0,04 мм, ширина 0,02 мм. Личинка, довжиною 1,5 - 2 мм, біла з жовтуватою головою, злегка вигнута, безнога. Лялечка довжиною 2 - 2,5 мм, жовтувата.

Личинка розвивається всередині насінини, виїдаючи її вміст.

1	2	3	4	5

Рис. 42. Люцернова товстоніжка: 1 – імаго; 2 – яйце; 3 – личинка; 4 – лялечка в насінині; 5 – пошкоджені личинками боби.