Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2013.С.-г.ентомологія.Частина 2.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
33.61 Mб
Скачать

Лабораторне заняття № 8

Тема: Шкідники зернових злакових культур

План заняття:

1. Шкідники зернових злакових культур з ряду рівнокрилі.

2. Шкідники зернових злакових культур з ряду напівтвердокрилі.

3. Шкідники зернових злакових культур з ряду війчастокрилі.

4. Шкідники зернових злакових культур з ряду твердокрилі.

5. Шкідники зернових злакових культур з ряду перетинчастокрилі.

6. Шкідники зернових злакових культур з ряду двокрилі.

Устаткування і матеріали. Мікроскопи МБР-1 і МБС-1, лупи з 7 – 10-кратним збільшенням, препарувальні ванночки, чашки Петрі, крапельниці з водою, пінцети, препарувальні голки, ентомологічні шпильки.

Об'єкти вивчення. Імаго шестикрапкової цикадки, звичайної злакової попелиці, шкідливої черепашки, елії гостроголової, пшеничного трипса, вівсяного трипса, хлібної жужелиці, хлібних жуків, п’явиці червоногрудої та синьої, смугастої хлібної блішки, звичайного хлібного пильщика, гессенської та шведської мух; яйця звичайної злакової попелиці, хлібних клопів, п’явиці червоногрудої, смугастої хлібної блішки, звичайного хлібного пильщика; личинки шестикрапкової цикадки, пшеничного трипса, хлібної жужелиці, п’явиці червоногрудої, смугастої хлібної блішки, звичайного хлібного пильщика, гессенської та шведської мух; лялечки хлібних жуків, звичайного хлібного пильщика; пупарії шведської та гессенської злакових мух; пошкодження звичайної злакової попелиці, хлібних клопів, пшеничного і вівсяного трипсів, хлібної жужелиці, хлібних жуків, п’явиць, смугастої хлібної блішки, звичайного хлібного пильщика, гессенської та шведської злакових мух.

Завдання 1. Шкідники зернових злакових культур з ряду рівнокрилі

Шестикрапкова цикадка – Macrosteles laevis Rib. (рис. 17).

Iмaгo зeлeнyвaтогo кoльopy, нa гoлoвi шicть тeмниx плям. Tiлo вyзькe, 3,2-4 мм зaвдoвжки. Гoлoвa дeщo шиpшa зa пepeдньocпинкy. Личинки (нiмфи) кpaплeпoдiбнi, з шиpшим пepeднiм кiнцeм тiлa, бypyвaтi, з пoдoвжeними cвiтлiшими i тeмними cмyгaми. Цикади висисають сік з листків, що викликає їх знебарвлення, в'янення. Пошкоджує всі хлібні, кормові злаки, спричиняючи їх зрідження, слабке кущіння і загальне послаблення рослин,що позначається на стійкість (рис. 17).

1

2

Рис. 17. Шестикрапкова цикада: 1. імаго; 2. личинка.

Звичайна злакова попелиця – Schizaphis graminum Rond. (рис. 18).

Безкрилі партеногенетичні самки-засновниці розміром 2,7 - 2,9 мм, світло-зелені, з поздовжньою зеленою смугою посередині спини. Яйце – 0,6 мм, видовжено-овальної форми; свіжовідкладене – зеленувате, з часом темніє і стає чорним. Попелиця висмоктує сік з зелених не огрубілих частин рослин. Ушкоджені рослини підсихають, надалі відмирають.

1.

2

3

4

Рис. 18. Звичайна злакова попелиця: 1 – крилата самка; 2 – яйця; 3 – безкрилі самки; 4 – колонії попелиць.

Завдання 2. Шкідники зернових злакових культур з ряду напівтвердокрилі

Шкідлива-черепашкаEurygaster integriceps Put. (рис. 19).

Тіло імаго широкоовальне, довжина 9 - 13 мм, ширина 6 - 7 мм; забарвлення варіює, частіше від світло-коричневого або світло-сірого до темно-сірого, в окремі роки чорного кольору. Голова трикутна, виличні пластинки і наличник закінчуються на одному рівні з передньою її частиною. Бокові краї передньоспинки округлі й опуклі. Яйце завдовжки 1 мм; свіжовідкладене – зелене, потім темніє, і на 5 - 6-ту добу стає помітним ембріон у вигляді малюнка, що нагадує якір. Личинка першого віку чорна, розміром 1,3 - 1,5 мм, другого – зі світлим черевцем, голова і груди темні, розміром 2 - 2,3 мм; третього – сіра, із зачатками крил, 5 - 6 мм; п'ятого – солом'яного кольору, 8 - 10 мм, зачатки щитка і надкрил добре розвинені у вигляді 2 трьох лопатей.

Дорослі клопи роблять уколи і висмоктують сік з стебел молодих рослин. Пошкоджені рослини засихають, а у період колосіння утворюють повну або часткову білоколосість. Личинки живляться соком листя, потім соком колоскових лусочок, остей, зерен. Внаслідок живлення на зерні личинок та клопів погіршуються хлібопекарські якості борошна та схожість зерна.

Елія гостроголова – Aelia acuminata L. (рис. 19).

1

2

3

4

Рис. 19. Хлібні клопи: 1 – шкідлива черепашка; 2 – елія гостроголова; 3 – яйцекладка на листку; 4 – пошкоджені рослини.

Клоп яйцеподібної форми, 7 - 10 мм завдовжки, сірувато-жовтого кольору, передньоспинка з втисненнями, гострокутна голова поступово звужується допереду і дещо донизу; на задніх стегнах є по дві малі чорні цяточки. Личинки 1,6 - 6,7 мм завдовжки, покриті короткими, добре помітними волосинками. Шкоди завдають дорослі клопи, які перезимували, та їхнє потомство, однак найбільшої – личинки й клопи нового покоління, подібно до шкідливої черепашки.

Завдання 3. Шкідники зернових злакових культур з ряду війчастокрилі

Трипс пшеничний – Haplothrips tritici Kurd. (рис. 20).

Самки 1,3 - 1,5 мм завдовжки, від чорно-бурого до чорного кольору. Вусики 8-членикові; передні гомілки, за винятком основи, а також передні лапки жовті. Крила прозорі з довгими війками; самці менші за самок, трапляються дуже рідко. Яйце блідо-оранжеве, видовжено-овальне. Личинка кіноварно-червона, завдовжки 1,4 - 1,8 мм.

1

2

3

4

Рис. 20. 1 – імаго пшеничного трипса; 2 – личинка пшеничного трипса; 3 – колос, пошкоджений пшеничними трипсами; 4 – білоколосість волоті вівса внаслідок висисання соку личинками вівсяного трипса.

Трипс вівсяний – Stenothrips graminum Uzel. (рис. 20). Самка завдовжки 0,9 - 1,1 мм; забарвлення жовто-сіре або бурувато-сіре, часто голова і верхівка черевця чорно-бурі. Гомілки й лапки жовті, іноді гомілки, голова і верхівка черевця дещо затемнені. Передні крила сіро-жовті. Личинки жовто-сірі, останній сегмент черевця має шилоподібні вирости.

Дорослі трипси живляться колосковими лусками, а потім проникають у колос і починають відкладати яйця. Личинки висмоктують сік з колоскових лусок та квіткових плівок, а потім пошкоджують зерно, яке перебуває в м’якому стані (рис. 20).

Завдання 4. Шкідники зернових злакових культур з ряду твердокрилі

Хлібна жужелиця (турун) – Zabrus tenebrioides Goeze. (рис. 21).

Жук 12 - 16 мм завдовжки, смолисто-чорний зі слабким металічним блиском. Надкрила опуклі, з глибокими дрібнокрапчастими борозенками. Вусики, гомілки, лапки буро-червоні. Яйця розміром 2 - 2,5 мм, овальні, молочно-білі. Личинка до 28 мм, має три віки, які відрізняються за розмірами головної капсули й тіла. У личинок першого віку ширина головної капсули становить 1,1 - 1,2 мм, другого – 1,65 - 1,85, третього – 2,25 - 3,1 мм; довжина тіла – відповідно 5 - 12, 10 - 20, 18 - 28 мм. Голова та грудні сегменти тіла личинок темно-бурі, черевце личинок І, II і в середині ІІІ віку сіро-зелене, личинок, що закінчують живлення – біле, а перед заляльковуванням – кремове. Лялечки відкритого типу, білі, знаходяться у земляній колисочці.

Личинки об'їдають молоде листя сходів, залишаючи тільки жилки. Пошкоджені рослини мають «змочалений» вигляд. У місцях скупчення личинок рослини гинуть, а на посівах утворюються плями у вигляді «лисин». Після перезимівлі личинки поновлюють живлення на посівах озимих до заляльковування. Жуки вигризають зав’язь, пізніше м’яке зерно. Частину зерна жуки виштовхують з колоса.

1

2

3

4

Рис. 21. Хлібна жужелиця: 1 – жук; 2 – личинка; 3 – яйця, лялечка, пошкоджені личинкою сходи; 4 – пошкоджений жуками колос.

Жук-кузька – Anisoplia austriaca Hrbst. (рис. 22).

Жук 12,8 - 16 мм завдовжки, тіло синювато-чорне з металічним блиском; голова, передньоспинка і щиток із зеленим блиском; має пластинчасто-булавоподібні вусики; надкрила темно-каштанові з чорною квадратною плямою біля щитка. Яйце 1,5-2 мм завдовжки, біле, майже кулясте. Личинка розміром до 35 мм, С-подібно зігнута, біла, з буро-жовтою головою, 4-членистими вусиками й ногами. Лялечка 14-17 мм завдовжки, жовтувата.

Красун – Anisoplia segetum Hrbst. Тіло жука 8 - 10 мм завдовжки, синювато-чорне з металічним блиском, черевце і надкрила коричнево-жовті, без малюнка, з твердими шипами по краях. Личинка розміром 25 - 30 мм, С-подібна, біла, голова жовто-бура, на задній частині анального тергіту з дещо витягнутою площинкою.

Жук-хрестоносець – Anisoplia agricola Poda. Жук 10,5 - 13 мм завдовжки, чорний із зеленуватим металічним полиском; надкрила буро-жовті з чорним малюнком у вигляді хреста, який може повністю редукуватися. Яйця білі, округлі, завдовжки 1,5 - 2 мм. Личинка розміром до 28 мм, жовтувато-біла, дугоподібно вигнута, м'ясиста, з коричневою головою і добре розвиненими ногами.

Жук виїдає зерна злаків у період молочної стиглості, а тверді зерна вибиває на ґрунт. Особливо сильно пошкоджує пшеницю, жито, ячмінь, живиться зернами диких злаків. Личинки пошкоджують корені жита, пшениці, кукурудзи, буряків, соняшнику, картоплі, тютюну, плодових саджанців у розсадниках.

1

2

3

4

5

6

Рис. 22. Хлібні жуки: 1 – жук-кузька; 2 – красун; 3 – жук-хрестоносець; 4 – лялечка; 5 – пошкодження жуками колосу; 6 – личинки пошкоджують кореневу систему.

П'явиця червоногруда (звичайна) – Oulema melanopus L. (рис. 23).

Жук 4 - 4,5 мм завдовжки, зеленувато-синій, передньоспинка і ноги жовтувато-червоні; вусики, гомілки і лапки чорні. Яйце розміром 0,8 - 1 мм, янтарно-жовте, циліндричне. Личинка з чітко вираженою головою і трьома парами ніг, розширена в середній частині тіла і вкрита зеленувато-бурим слизом. Лялечка 4-5 мм завдовжки, в кубушкоподібному коконі.

П'явиця синя – Oulema lichenis Voet. Жук завдовжки 3,5-4,0 мм, тіло синього забарвлення.

Шкодять жуки та личинки. Жуки вигризають поздовжні отвори в листках у фазі трубкування і колосіння ячменю, вівса та пшениці, особливо твердої. Личинки скелетують листя, яке з часом прив’ядає і засихає, рослини пригнічуються і відстають у рості.

1

2

3

4

5

Рис. 23. П’явиці: 1 – червоногруда; 2 – синя; 3 – яйце; 4 – личинка; 5 – пошкодження жуками та личинками.

Смугаста хлібна блішка – Phyllotreta vittula Redt. (рис. 24).

Жук 1,5 - 2 мм завдовжки, чорний, голова та передньоспинка із зеленуватим або голубим металічним блиском. Уздовж кожного надкрилля жовта смуга. Яйця блідо-жовті, овальні, завдовжки 0,5 мм. Личинка близько 3,5 мм, біла, циліндрична. Лялечка дещо темніша за личинку.

Живлячись листками сходів та молодих рослин злаків, жуки зіскрібають паренхіму у вигляді прозорих смужок та довгастих плям. Найбільше пошкоджується перший листок, що спостерігається одразу після появи листка на поверхні. Молоді рослини пригнічуються, жовтіють, сохнуть.

1

2

3

4

Рис. 24. Смугаста хлібна блішка: 1 – імаго; 2 – яйце; 3 – личинка; 4 – пошкоджені рослини.

Завдання 5. Шкідники зернових злакових культур з ряду перетинчастокрилі

Пильщик (трач) хлібний звичайний – Cephus pygmeus L. (рис. 25).

Імаго 6 - 10 мм завдовжки, основне забарвлення чорне, блискуче. На черевці зверху чіткий жовтий малюнок у вигляді обручок на четвертому, шостому, дев'ятому, часто сьомому, а також (у самця) третьому сегментах. Крила майже прозорі, сіруваті з бурим жилкуванням. Вусики довгі, 18 - 21-членисті. Яйця білі, видовжено-овальні, дещо дугоподібно зігнуті, завдовжки близько 1 мм. Личинка жовтувато-біла або жовтувата, при розгляданні збоку вигнута S-подібно. Має недорозвинені грудні ноги й м'який відросток на кінці черевця, який несе 6-9 шипів. Голова бурувато-жовта. Довжина личинки останнього віку перед зимівлею в коконі становить 12 - 14 мм. Лялечка відкрита, жовтувато- або сірувато-біла.

Самка за допомогою пилкоподібного яйцекладу робить надріз на стеблі між колосоніжкою і верхнім вузлом і заглиблює яйце всередину соломини. Личинки живляться внутрішньою частиною стебла і переміщуються вниз, до його основи. У вузлах стебла вони прогризають отвори, великі відрізки ходу в соломині забивають червоточиною та екскрементами. Основна маса личинок досягає нижнього міжвузля в період закінчення фази наливання — воскової стиглості зерна. Приблизно на рівні поверхні ґрунту личинка всередині стебла робить кільцеподібний надріз, під яким утворює захисний чопик з об'їдків та екскрементів. Під дією вітру частина стебел обламується в місці надрізу ще до настання фази повної стиглості зерна колосових.

1

2

3

4

5

Рис. 25. Звичайний хлібний пильщик: 1 – імаго; 2 – яйце; 3 – личинка; 4 – лялечка; 5 – лялечка в основі стебла.

Завдання 6. Шкідники зернових злакових культур з ряду двокрилі

Гессенська муха – Mayetiola destructor Say (рис. 26).

Зовні нагадує дрібного комарика, з темно-сірим або буруватим забарвленням. У самок черевце часто з червонуватим відтінком. Довжина тіла становить 2,5 - 3,5 мм. Яйця видовжено-овальні, блискучі, завдовжки 0,5 мм. Щойно відкладені яйця прозорі, з оранжевими плямами, а згодом стають темними, червонувато-бурими. Личинка першого віку червоподібна, рожево-жовта, завдовжки до 1 мм, другого – веретеноподібна, молочно-біла або зеленувата, 4 - 5 мм. Пупарій каштаново-бурий, завдовжки 2,5 - 3,5 мм, зовні дуже нагадує насіння льону.

1

2

3

4

5

Рис. 26. Гессенська муха: 1 – самець; 2 – самка, що відкладає яйця; 3 – личинка; 4 – пупарій у піхві листа; 5 – пошкоджені сходи.

Після відродження личинки пересуваються по листковій пластинці до її основи, де проникають за піхву листка і живляться соками стебла. На ярих культурах вони знаходяться зазвичай біля підніжжя пагона, пригнічуючи ріст і розвиток рослин. Це призводить до їх загибелі, що частіше спостерігається в умовах весняної посухи. На озимих у період виходу в трубку – колосіння у пошкоджених рослин утворюються характерні коліна, оскільки в місці живлення личинок стебло тоншає. Тому сильно пошкоджені посіви набувають вигляду побитих градом або потолочених. Аналогічна картина спостерігається на посівах ярих культур, пошкоджених личинками другого покоління гессенської мухи.

Шведські мухи: вівсяна – Oscinella frit L., ячмінна – О. pusilla Mg. (рис. 27). Вівсяна шведська муха довжиною 1,5 - 2 мм, блискучо-чорна. Середньоспинка злегка опуклена; крила прозорі з металічним відблиском, ноги чорні. Ячмінна шведська муха має передні і середні гомілки світлі, задні – посередині затемнені. Яйця білі, видовжено-овальні, в поздовжніх розгалужених борозенках, завдовжки 0,6 - 0,8 мм. Личинка біла, видовжено-циліндрична, із загостреним переднім і дещо розширеним заднім кінцем, на якому розміщені два м'ясистих відростки. Довжина личинок ячмінної мухи – до 5 мм. Пупарій світло-коричневий, завдовжки 1,8 - 3 мм.

1

2

3

4

5

Рис. 27. Шведська муха: 1 – імаго; 2 – личинка; 3 – пупарій; 4 – пупарії всередині пагонів злакових культур; 5 – пошкоджені рослини.

Личинки проникають всередину пагона, де виїдають конус росту й основу центрального листка, який жовтіє і засихає, а рослина згодом гине.