Ліквідація наслідків терористичних актів

Особливості ліквідації наслідків терористичних актів залежать від виду і масштабів надзвичайних ситуацій, які виникають внаслідок здійснення цих актів.

Найбільш характерними умовами обстановки терористичних актів, які супроводжуються вибухами і несанкціонованими технологічними процесами не радіаційно і хімічно небезпечних об’єктах, гідротехнічних спорудах, будинках тощо є руйнування, затоплення, епідемії та епіфітотії. Свої особливості мають також терористичні акти на транспорті.

Наведені та інші особливості терористичних актів визначають завдання органів управління цивільного захисту з протидії тероризму, захисту населення у разі цих актів і ліквідації їх наслідків.

Основними завданнями органів управління цивільного захисту щодо протидії тероризму є:

- уточнення переліку об’єктів і систем життєзабезпечення, найбільш вірогідних для проведення на них терористичних актів;

- розробка на об’єктах заходів щодо виключення несанкціонованого проникнення сторонніх осіб і прогнозування можливих надзвичайних ситуацій на них у разі терористичних актів;

- впровадження системи страхування відповідальності за завдану шкоду громадянам, у тому числі від аварій внаслідок терористичних актів;

- здійснення ліцензування діяльності небезпечних підприємств, декларування безпеки і готовності до локалізації і ліквідації аварій, у тому числі і внаслідок терористичних актів;

- підготовка спеціальних розвідувальних груп для виявлення та ідентифікації небезпечних речовин, найбільш вірогідних у разі терористичних актів;

- визначення переліку і підготовка спеціальних заходів для виявлення і знешкодження засобів здійснення технологічних терористичних актів.

Захист населення у разі терористичних актів є завданням всіх органів управління системи цивільного захисту в сучасних умовах. Виконання цього завдання досягається:

- розробкою та здійсненням заходів у галузі протидії тероризму, політичному, національному і релігійному екстремізму;

- розробкою системи заходів з антитерористичного захисту населення;

- здійснення контролю за виконанням органами виконавчої влади і місцевого самоврядування діючого законодавства з питань боротьби з тероризмом;

- організацією безпеки функціонування потенційно небезпечних об’єктів, систем життєзабезпечення міст і населених пунктів;

- надання допомоги представникам органів місцевого самоврядування, органам внутрішніх справ, служби безпеки, органам управління системи цивільного захисту щодо запобігання терористичних актів, підтримання громадського порядку у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій, зумовлених терористичними актами, забезпечення їх взаємодії під час проведення евакуаційних заходів, ліквідації наслідків терактів з мінімальними втратами, організації життєзабезпечення в районах тимчасового відселення населення;

- підготовкою спеціалістів для знешкодження або знищення вибухових пристроїв;

- координацією діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування під час розробки проектів нормативно-правових документів з питань, віднесених до їх компетенції;

- посилення пропагандистської роботи у сфері боротьби з тероризмом.

Основними завданнями органів управління МНС щодо захисту населення і територій є:

- постійний аналіз і прогноз небезпек, пов’язаних з тероризмом, вжиття ефективних заходів щодо запобігання надзвичайних ситуацій, зумовлених терористичною діяльністю;

- здійснення комплексу організаційних та інженерно-технічних заходів щодо захисту потенційно небезпечних об’єктів і населення від тероризму;

- підтримання в готовності сил і засобів до локалізації і ліквідації наслідків терористичних актів.

Під час ліквідації наслідків терористичних актів особливу увагу слід приділити питанням надання допомоги постраждалим, пом’якшенню наслідків впливу уражуючих факторів. Основними видами аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт в цих умовах є:

- розвідка зони надзвичайної ситуації (стану будівель, території, маршрутів маневру сил і засобів, визначення меж зони надзвичайної ситуації);

- введення сил і засобів аварійно-рятувальних служб і формувань в зону надзвичайної ситуації;

- проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

- евакуація постраждалих і матеріальних цінностей;

- організація оповіщення, управління і зв’язку;

- забезпечення громадського порядку;

- робота з рідними постраждалих;

- розбирання завалів, розчищення місцевості, рекультивація території (у разі необхідності).

Основний об’єм аварійно-рятувальних робіт у разі вибухів у житлових будинках, громадських і виробничих будівлях та на об’єктах транспорту зумовлюється необхідністю деблокування постраждалих, які перебувають у завалах.

Серед основних технологічних операцій можуть бути наступні:

- укріплення конструкцій на місці робіт;

- вилучення крупногабаритних уламків зверху завалу за допомогою автокранів;

- дроблення крупногабаритних уламків в тілі завалу;

- підбирання та вилучення із завалу дрібних уламків та винос їх у відвал;

- вилучення постраждалих з-під завалу;

- винос постраждалих на пункт збору.

В цілому, організація аварійно-рятувальних робіт у разі крупномасштабних наслідків терористичних актів аналогічна організації подібних робіт під час ліквідації крупних природних і техногенних надзвичайних ситуацій.

Заняття 6.

Захист та дії у надзвичайних ситуаціях, пов’язаних з можливими терористичними проявами

Навчальна мета:

1.Вивчити принципи та засоби боротьби з тероризмом, організацію рятувальних та інших невідкладних робіт (далі – РтаІНР) у зоні, що була зруйнована при терактах.

Навчальна мета:

1.Вивчити принципи та засоби боротьби з тероризмом, організацію рятувальних та інших невідкладних робіт (далі – РтаІНР) у зоні, що була зруйнована при терактах.

1. Сучасна класифікація тероризму. Особливості деяких видів.

2. Організація та принципи боротьби з тероризмом в Україні.

3. Практична частина. (Рекомендації СБУ).

4. Організація та проведення заходів ЦЗН начальником ЦО об’єкта під час вибуху і пожежі в результаті теракту. Оцінка можливої обстановки.

Література

1. Закон України від 20.03.2003р. № 638- IV «Про боротьбу з тероризмом»

2. Карний Кодекс України, 1996р.

3. Н. Долгих, В. Малышев. Терроризм – угроза обществу. – М., 2000г.

4. В. Малышев. Химический и биологический терроризм. – М., 2000г.

5. В. Лоборев. Электромагнитный терроризм. – М., 2000г.

6. Журнали «Надзвичайна ситуація», «Цивільний захист».

Довідка про тероризм.

В 1996 році у світі нараховувалося приблизно 500 терористичних угруповань, які протягом року здійснили 296 терактів.

Носіями сучасного тероризму є політичні організації, екстремістські угрупування, які виникають спонтанно, окремі особи, а також кримінальні структури, які борються за розподіл та перерозподіл сфер свого впливу. Однак в сучасних умовах тероризм в різноманітних його формах придбає політичне звучання , так як він:

- підриває систему державної влади;

- криміналізує суспільство;

- негативно впливає на морально-психологічний

Сучасна класифікація тероризму. Особливості деяких видів тероризму.

Тероризм – громадська небезпечна діяльність, яка міститься в цілеспрямованому застосуванні насильства, шляхом захвату заручників, підпалів, вбивств, тортур, залякування населення та органів влади або інших замахів на життя або здоров’я ні в чому не винних людей, або загрози проведення злочинних дій, з метою досягнення злочинних цілей. (Закон України від 20.03.2003р. № 638-IV).

Протягом історичного розвитку змісту поняття «тероризм» змінялося. Ці зміни залежать від соціальних, економічних, культурних, політичних та інших умов. З урахуванням того, що тероризм досить мінливе явище, неодноразово були спроби відпрацювати єдину методологію в його розумінні. Однак фахівці у різних сферах оцінюють тероризм з різних точок зору, відокремлюючи різноманітні його складові, що привело сьогодні до існування широкого спектру визначень цього явища. Серед найбільш частіше зустрічаються таки види тероризму:

- міжнародний тероризм. Містить інтернаціональні елементи, наприклад, підтримка терористичної організації іншою державою, напад на дипломатичну місію та ін.;

- внутрідержавний тероризм. Торкається внутрішніх інтересів виключно однієї держави. Може бути, наприклад, результатом протистоянь політичних партій та груп. Але в любому випадку активність цього виду тероризму не переступає кордони конкретної держави.

- державний тероризм. Використання терористичних методів державною владою відносно до опонентів. Наприклад, може бути направлені на національні меншини, релігійні групи, дисидентів та ін.;

Типовий метод військових дій, який притаманний, наприклад, періоду «холодної» війни. Сьогодні до цієї категорії можна віднести деякі операції ісламських фундаменталістів, для яких характерні розвідувальна діяльність, саботаж та використання пропаганди;

- соціальний тероризм. Як правило представлені діями терористичних організацій крайнє лівої орієнтації. Існування даного виду стимулюється, як правило, поганю економічною ситуацією та зумовленим цим соціальною напругою;

- економічний тероризм. Означає використання економічних механізмів для послаблення потенційного супротивника, наприклад, влади, соціальних груп або конкретної держави. Використання таких методів веде до руйнування економічних відносин, падінню політичної влади;

- екстремістський тероризм. Складова діяльності крайнє правих, крайнє лівих організацій, іноді - релігійних груп та рухів. Часто їх ідеологічні аргументи основані на ірраціональних та емоційних постулатах з притаманною їм ненавистю та нестерпністю до окремих етнічних та соціальних груп та політичним супротивникам;

- екологічний тероризм. Використання незаконного насильства для досягнення позитивної мети – охорони природних ресурсів. В ряді випадків використовується екологічними організаціями проти уряду або промислових компаній;

- релігійний тероризм. Просування релігійної ідеології, яка може бути складовою офіціальної політики конкретної держави, насильними методами. Як приклад можна привести ісламську державу та Ірландію;

- кримінальний тероризм. Переслідує головним образом кримінальні цілі, але його наслідки можуть торкатися політичної сфери;

- наркотероризм. Актуален, в першу чергу, в ряді південноамериканських держав, де наркоманія його використовує для просування своїх інтересів, які погрожують діючий політичній системі. З цією метою використовують великі фінансові вливання, збройні арсенали та приватні армії;

- електронний тероризм. Прямує до політичної дестабілізації на основі протизаконного використання інформаційних комп’ютерних мереж або інших значних електронних систем. Значення цього виду зростає в умовах глобалізації та подальшої інформаційній залежності;

- ядерний тероризм. Пов’язан з розкраданням, транспортуванням та незаконною торгівлею ядерними матеріалами, які призначені для створення ядерної зброї;

- супертероризм. Представляє використання зброї масового ураження в ряді випадків – інших засобів, які за результатами свого впливу наближуються до зброї масового ураження;

- класичний тероризм. «Класичний» в даному випадку означає тероризм, який використовує класичні засоби (види зброї), як наприклад, вибухівку, автоматичну зброю та класичні солові методи (напади, захвати заручників та ін.);

- не конвенційний тероризм. Нові появи тероризму. Для нього типово використання засобів та методів, які не можна віднести до класичних. Наприклад застосування зброї масового ураження, використання засобів інформаційної та психологічної війни, або засобів, які з військової точки зору не можна віднести до розряду зброї (наприклад, використання промислових відходів або цілеспрямоване розв’язання катастроф і аварій).

Тероризм – це подія, в який завжди приймають участь 3 взаємопов’язані групи: терористи, жертви та цільова група.

Терористи.

Наприкінці ХХ сторіччя тероризм став багатоликим. Організаторами терактів сьогодні може бути широке коло осіб: екстремістські організації, злочинці-одинаки, психічно хворі особи, окремі релігійні суспільства та держави.

Жертви.

Жертвами терористів як правило становляться прості люди.

Цільові групи.

Особи, проти яких націлена наприкінці акція терору, частіше за все це правителі держав, керівний склад структур влади та економічних об’єктів та ін. Акти терору, які посівають жах серед населення, невпевненість у завтрашньому дні, пригніченість та ін., щодо задуму їх організаторів, повинні примушувати органи влади або окремих керівників виконувати певні вимоги терористів. Частіше за все це політичні, іноді – економічні вимоги.

Основні цілі терористичних акцій:

• дестабілізація державної влади;

• вимагання;

• нанесення економічних збитків;

• усунення суперників;

• релігійний фанатизм.