Моз України

Центральна коорди­наційна комісія

Український науково-практичний центр екст­реної медичної допомоги та медицини катастроф

Медичні сили і засоби інших міністерств і відомств

Медичні сили і засоби закладів МОЗ України

Територіальні медичні сили і засоби, введені до складу ДСМК державного рівня

Організаційна структура ДСМК державного рівню

Органи управління

охо­роною здоров'я

тери­торіального рівня

Територіальна

коорди­наційна комісія

Територіальні центри екстреної медичної до­помоги та медицини ка­тастроф

Медичні сили інших міністерств і відомств

Медичні сили і засоби, підпорядковані територіальному органу охороною здоров`я

Медичні сили і засоби, державного рівня, виділені для посилення ДСМК територіального рівня

Організаційна структура дсмк регіонального рівню

До складу комісій входять представники усіх міністерств і відомств, відповідних рівнів ДСМК. Головою центральної координаційної комісії є Міністр охорони здоров'я України, а територіальних координаційних комісій - начальники управлінь охороною здоров'я відповідних адміністративних територій.

Склад центральної координаційної комісії визначається рішенням Кабінету Міністрів України, а персональний склад затверджується її головою. Склад територіальних координаційних комісій визначається відповідними територіальними органами виконавчої влади, а персональний затверджується її головою.

У компетенції координаційних комісій є узгодження:

- складу і порядку використання в НС медичних сил і засобів, що входять до складу ДСМК;

- програми розвитку ДСМК відповідних рівнів;

- планів медико-санітарного забезпечення населення на випадок виникнення НС;

- заходів щодо удосконалення організаційної структури та функціонування ДСМК відповідного рівня;

- планів заходів щодо забезпечення постійної готовності ДСМК до виконання покладених на неї завдань;

- заходів щодо підготовки фахівців для ДСМК, планів координації роботи стосовно створення і використання резервів, медичних і матеріально-технічних ресурсів ДСМК на відповідному рівні.

Комісії здійснюють свої повноваження у взаємодії з центральними або місцевими органами влади та органами місцевого самоврядування.

У теперішній час вже створено головну організацію ДСМК України - Український центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф, визначено склад центральної координаційної комісії та склад медичних сил, засобів і лікувальних закладів ДСМК державного рівня. До складу ДСМК державного рівня включено: 571 спеціалізовану бригаду постійної готовності 1-ї черги, 190 спеціалізованих бригад постійної готовності 2-ї черги і 14559 лікарняних ліжок за основними профілями надання екстреної медичної допомоги. Визначаються також сили, засоби і лікувальні заклади ДСМК територіального рівня.

Для нотаток.

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Заняття 6.

Радіаційний і хімічний захист (2 год).

Навчальні питання

1.Режими радіаційного захисту населення.

2.Засоби радіаційної та хімічної розвідки. Засоби індивідуального захист: порядок використання;організація накопичення; організація накопичення, зберігання та видачі.

3.Організація дозиметричного та хімічного контролю.

Література

Закони України:

• від 24.06.2004 № 1859 «Про правові засади цивільного захисту»;

• від 03.02.1993 № 2974 –ХІІ, 24.03.1999 № 555-XIV «Про Цивільну Оборону України»;

• від 08.06.2000 № 1899 ІІІ «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру»;

Постанови КМУ:

• від 19.08.2002 № 1200 «Об утверждении Порядка обеспечения населения и личного состава невоенизированных формирований средствами радиационной и химической защиты»;

Наказ МНС України:

• від 06.08.2002 № 186 «О введении в действие Методики наблюдений по оценке радиационной и химической обстановки»;

• методика прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об’єктах і транспорті. Київ 2001.

Радіаційний та хімічний захист населення – це комплекс заходів цивільної оборони щодо попередження або послаблення дії на людей радіоактивного випромінювання, радіоактивних речовин, отруйних речовин та небезпечних хімічних речовин.