Тема 16. Суть і структура світового господарства. Форми міжнародних економічних відносин

Лекція 18. Суть і структура світового господарства. Форми міжнародних економічних відносин.

1. Світове господарство: суть і структура.

2. Всесвітній ринок товарів і послуг.

3. Зміст і структура світової валютної системи.

Мета: сформувати зміст про світове господарство, показати зв'язок між ростом ефективності національної економіки й включенням країни в сферу миро господарських відносин.

Рекомендована література:

1. Башнянин г.І. Політична економія. Підручник / г.І. Башнянин. – к.: Ніка-Центр; Ельга, 2000. – с. 496–517.

2. Мочерний с.В. Політекономія: Підручник / с.В. Мочерний. – к.: Вікар, 2005. – 2-е вид. Випр. – с. 347–375.

3. Ніколенко ю.В. Політекономія: Підручник / ю.В. Ніколенко. – к.: цул, 2003. – с. 329–381. Питання 1. Світове господарство: суть і структура

Світове господарство – система національних економік, пов’язаних міжнародними економічними зв’язками.

Етапи розвитку СГ :

1 – кінець 19-початок 20 століття – світовий ринок

2 – друг третина 20-х років – кінець 80-х років – вивоз капіталу

3 – кінець 80-х – початок 90-х років 20 століття – інтернаціоналізація

Для сучасного етапу розвитку СГ характерно:

• Зростання інтернаціоналізації економіки на основі поглиблення МПП

• Створення багатогранної системи МЕВ

• Формування міжнаціональних механізмів регулювання економічних взаємовідносин між країнами

Економічні основи функціонування СГ:

1. МПП

2. Інтернаціоналізація економіки

3. Міжнародна конкуренція

МПП – спеціалізація країн на виробництві певних товарів і послуг відповідно до її природно – кліматичних і історичних умов

Форми МПП:

1. Загальний – галузева спеціалізація окремих країн

2. Частковий – спеціалізація у виробництві готових виробів

3. Одиничний – по детальна спеціалізація

Показник участі країни у МПП:

Експортна квота = обсяг експорту/обсяг ВВП * 100%

Для сучасного етапу розвитку МПП:

• Спеціалізація на виробництві наукомісткої продукції

• Поглиблення спеціалізації у сфері НТ знань та інформацій

• Інтернаціоналізація сфери послуг

• Загострення конкуренції на міжнародних ринках

Інтернаціоналізація економіки – формування, розвиток та поглиблення економічних взаємозв’язків між країнами завдяки відкритості національних економік

Форми інтернаціоналізації:

1. Інтеграційна – обєднання ринків, а згодом і виробництв окремих країн у зону вільної торгівлі та підприємництва

2. Транснаціональна – взаімопереплетення економік різних країн у результаті функціонування транснаціонального капіталу

3. Міжнародна економічна інтеграція – процес зближення та взаємопроникнення національних господарств групи країн, спрямований на створення єдиного господарського механізму

Форми МЕУ:

1. Торгівельна – створення зон вільної торгівлі країн – учасниць

2. Валютно – фінансова – заняття обмежені на переміщення капіталів в середині угрупування, єдина валютна політика

3. Створення єдиного економічного простору – усунення нетарифних бар’єрів у взаємній торгівлі.

Найбільші регіональні інтеграційні угрупування:

1. АПЕК – азійсько – тихоокеанське економічне обєднання, яке займає 50% міжнародної торгівлі

2. ЄС – європейський союз – 37,3 %

3. НАФТА - Північноамериканське регіональне обєднання - 18,7%

4. АСЄАН – Південно азійське регіональне управління – 6,8%

5. МЕРКОСУР – Латиноамериканське обєднання – 1,5%

Суб’єкти СГ:

• Національні господарства

• Регіональні обєднання і союзи держав ФПЕП, ЄС

• Міжнародна організація та інститут МВФ

• Міжнародна корпорація ТНК іТНБ

МНК – концерн або союз концернів різних країн, які домінують в сферах СГ

ТНК – основні суб’єкти світогосподарських зв’язків на сучасному етапі – це фірми, які здійснюють основну частину своїх операцій за ежами країни в якій вони зареєстровані або в декількох, де розміщені їх філіали.

ТНБ – крупні банки, які використовують посередницьку роль у міжнародному русі позичкового капіталу і контролюють валютні й кредитні операції на світовому ринку

Структура світового господарства:

За специфікою господарських систем:

• Країниз розвиненою економікою

• З ринковою економікою, що розвивається

• З перехідними до ринку економіками

• З неринковою економікою

За ступенем економічного розвитку:

• Високорозвинені

• Середньо розвинені

• З низьким рівнем розвитку

Крім того виділяють:

• Нові індустріальні країни Південно-Західної Азії та Латинської Америки (Південна Корея)

• Високодоходні нафтоекспортуючі країни (Катар, Саудівська Аравія)

• Найменш розвинуті країни (Афганістан, Пакистан)