6. Обмеження прав авторів нових сортів рослин.

Згідно ст..47 ЗУ «Про охорону прав на сорти рослин» 1. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин не поширюються на дії будь-якої особи з посадковим матеріалом сорту, що охороняється, передбачені положеннями частини другої статті 39 цього Закону, якщо вони здійснені:

а) як приватні та з некомерційними цілями; б) в експериментальних цілях; в) з метою створення інших сортів на основі сорту, що охороняється, крім випадків, передбачених положеннями частин третьої та четвертої статті 39 цього Закону.

2. Будь-яка особа має право розмножувати у своєму господарстві, і це не вважається порушенням майнових прав володільця патенту, для власних потреб зібраний матеріал, одержаний нею у своєму господарстві вирощуванням сорту, що охороняється, чи сорту, на який поширюються положення частини третьої статті 39 цього Закону, за умови належності сорту до одного з таких ботанічних родів і видів: Боби (Vicia faba); Віка посівна (Vicia sativa L.); Горох (Pisum sativum L.); Жито (Secale cereale L.); Картопля (Solanum tuberosum); Конюшина олександрійська (Trifolium alexandrinum L.); Конюшина персидська (Trifolium resupinatum L.); Люпин жовтий (Lupinus luteus L.); Люцерна (Medicago sativa); Льон олійний, включаючи льон-довгунець (Linum usitatissimum L.); Нут (Cicer arietinum); Овес (Avena sativa L.); Очеретянка канарська (Phalaris canariensis L.); Пшениця м'яка (Triticum aestivum L. Emend. Fiori et Paol.); Пшениця тверда (Triticum durum Desf.); Райграс (Lolium multiflorum Lam.); Ріпак (Brassica napus L.); Редька (Brassica rapa L.); Рис (Oriza sativa L.); Спельта (Triticum spelta L.); Тритикале (X Triticosecale Wittm.); Ячмінь (Hordeum vulgare L.). Умови дотримання законних інтересів володільця патенту щодо зазначених у частині другій цієї статті ботанічних родів і видів визначаються Кабінетом Міністрів України за такими принципами: а) розміри земельної ділянки не обмежуються; б) зібраний матеріал може доводитись до посівних кондицій з метою розмноження власником господарства або через надання послуг; в) власник малого господарства не сплачує винагороду володільцю патенту (під власником малого господарства тут слід розуміти власника господарства, що вирощує зібраний матеріал на площі, яка не перевищує площу, необхідну для виробництва 92 тонн зернових);

г) інші власники господарств, що використовують сорт, зобов'язані сплачувати володільцю патенту за взаємним договором винагороду, яка повинна бути нижчою від тієї, що сплачується згідно з ліцензійною угодою за розмноження того ж сорту в тому ж регіоні. 4. Контроль за виконанням цієї статті та виданих відповідно до неї правил здійснює лише володілець патенту, а власники зазначених у цій частині статті господарств та особи, що надають їм послуги, зобов'язані надавати володільцю патенту на його запит відповідну інформацію щодо використання сорту. Така інформація може надаватися також офіційними особами, якщо вона отримана під час виконання ними своїх обов'язків.