Література:

1. Акт проголошення незалежності України: Постанова Верховної Ради УРСР // Газети від 28 серпня 1991 р.

2. Бакіров Н. За право на самовизначення: Проблема права націй на самовизначення в контексті минулого і сучасного кримських татар // Політика і час. – 1995. – № 5. – С. 66–72.

3. Бойко О. Д. Історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К., 1999. – С. 473–542.

4. Братко О.А. Уявлення про світобудову та їх відображення в українській національній символіці. – К., 1990.

5. Віднянський С. В., Мартинов А. Ю. Зовнішня політика України як предмет історичного аналізу: концептуальні підходи та перспективи // УІЖ. – 2001. – №4. – С.41–57.

6. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ–ХХ століття. – К., 1996. – С.297–320.

7. Декларація про державний суверенітет України: Прийнята Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 р. – К., 1991.

8. Історія України. Курс лекцій. – Кн.2. – К., 1992. – С.432 – 462.

9. Історія України: Документи. Матеріали. Посібник / Уклад., комент. В. Ю. Короля. – К., 2002. – С.412–446.

10. Конституція України. – К., 1996.

11. Кульчицький  С. В. Утвердження незалежної України: перше десятиліття // УІЖ. – 2001. – № 2, 3, 4. 

12. Лендьєл М. Формування стратегії США в “українському питанні” (1939–1996 рр.) // Політична думка. – 1997. – № 4. – С. 141–152.

13. Литвин В.М. Історія України (у 3–х томах). – Том ІІІ Новітній час (1914 – 2004) Книга друга. – К., Видавничий дім «Альтернативи», 2005. – С. 311 – 580.

14. Новітня історія України (1900–2000): Підручник / А. Г. Слюсаренко, В. І. Гусєв, В. П. Дрожжин та ін. – К., 2000. – С. 540–615.

15. Піскун О., Прибиткова І., Волович В. Міграційна ситуація в Україні // Політична думка. – 1996. – №3–4. – С.45–72.

16. Погребняк Ф. Українські пісні–гімни. – К., 1992.

17. Рудич Ф.М. Формування політичних структур в сучасній Україні: політологічний аналіз // УІЖ. – 1994. – № 2–3. – С. 51–65.

18. Сергійчук В.І. Доля Української національної символіки. – К., 1990.

19. Симоненко Р. Міжнародне утвердження України // Політика і час. – 1995. – №10. – С.66–74; №11. – С.64–72.

20. Субтельний О. Україна. Історія. – К., 1991. – С.460–462.

21. Україна в ХХ столітті (1900–2000): Зб. документів і матеріалів / Упоряд.: А. Г. Слюсаренко, В. І. Гусєв, В. Ю. Король та ін. – К., 2000. – С.175–344.

Хрестоматія1* розділ і. Найдавніші часи. Початок людської цивілізації на території україни

Джерела, наведені в розділі, висвітлюють найдавнішу історію України.

Помітну роль в історії відіграли кіммерійці, скіфи і сармати. «Земля кіммерійців» згадується Гомером в «Одісеї» як така, що розташована на північ від Чорного моря. Після перемоги над кіммерійцями неосяжні простори степової України заселили скіфи.

У V ст. до н. є. Геродот описав Скіфію. Умовно він окреслив величезний квадрат скіфських володінь. Його населяли вісім народів, а скіфи займали тільки одну п'яту частину. Майже половина землеробських племен мешкала на території слов'янської прабатьківщини. Греки купували у них хліб і помилково називали їх скіфами.

Документ 1 – уривок із нового і повного перекладу українською мовою «Історії Геродота». Він дає уявлення про характер Скіфської держави, звичаї скіфів-скотарів і скіфів-землеробів. Цікаві відомості про скіфів, їхню культуру наводить Гіппократ (документ 2).

Найважливіші дані з історії протослов'янських племен ми маємо завдяки археології. Зокрема, однією з найвідоміших є трипільська археологічна культура, що датується IV-III тис. до н. є. Більш пізні археологічні культури України – зарубинецька і черняхівська (1 тис. до н. є. – 1 тис. н. є.) – вважаються ранньослов'янськими.

Предків слов'ян можна, ймовірно, знайти серед племен бронзового віку в басейні річок Одра, Вісли, Дніпра, Дунаю. Вірогідно про предків слов'ян говорить Геродот. Згадуючи землеробські племена Середнього Подніпров'я V ст. до н. є., Геродот, очевидно, має на увазі слов'ян. Він називає їх «сколотами» або «борисфенітами».

Цікаві відомості про слов'ян подає візантійський письменник Прокопій Кесарійський (VI ст.), який служив секретарем візантійського полководця Велізарія. У його праці багато фактичного матеріалу з історії східних слов'ян (документ 3).

Справжньою скарбницею відомостей з історії України є «Повість временних літ» за Іпатіївським списком, уривок з якого подано в хрестоматії (документ 4). «Повість временних літ» складена ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором близько 1113 р. Вона містить дані про східнослов'янські племена, заснування і розвиток Києва. Наведений уривок дає можливість проілюструвати питання про походження слов'ян, їх розселення та побут.