Політичні засади Українського національного Союза

Серпень 1918 р.

§ 1. Мета Союза:

а) утвореннє міцної самостійної української держави;

б) боротьба за законну владу на Україні, відповідальну перед парляментом;

в) боротьба за демократичний виборчий закон у всі установи (по 5-ти член. формулі); г) оборона прав українського народу і української держави в міжнародній сфері.

§ 2. Для здійснення сієї мети Союз організує українську політично-громадську волю і репрезентуючи її, вживає всіх відповідних заходів для її виявлення і реалізації, як В межах України, так і поза її межами.

§ 3. Склад Ради. Рада складається з представників усіх політичних українських партій і української селянської спілки на паритетних основах (по 8) і з українських громадських представників, наукових і професійних організацій також на паритетних основах (по 1).

§ 4. Філії. Філії Союза закладаються по губерніяльних і повітових містах та інших пунктах на таких-же основах, як і центральна організація (§ 3). Філії підлягають центрови, який може мати при них своїх уповноважених.

§ 5. Виконавчий орган. Для виконання постанов Ради і для репрезентації Союза Рада вибирає президію. В склад президії входять представники всіх партій по одному, по 2 представників від усіх інших організацій, які входять в склад Союза.

§ 6. Кошти. Кошти Союза складаються з внесків партій і організацій, які входять в Союз: їх форма і розміри встановляють ся Радою.

§ 7. В своїй діяльносте президія, філії, комісії й инші органи Союза керуються відповідними інструкціями Ради.

§ 8. Керуючий орган Союза – загальні збори Ради, які вважаються правомочними, на них представлено не менш 1/2 партій і організацій, записаних до Союза, і скликують ся в міру потреби.

§ 9. Постанови Ради обовязкові для членів усіх вступивших до Союза партій і організацій, коли сі постанови принято одноголосно.

§ 10. Постанови Ради приймають ся простою більшістю голосів.

Примітка: Партія чи організація, не згодна з постановою зборів може заявити, питаннє для неї принціпіяльне: тоді питаннє здіймається з черги та переносить ближче засідання, і коли більшість не прийде до порозуміння з меншістю, то питаннє голосуєть ся в друге і постанова ся стає обовязковою, коли за неї висловиться 2/3 присутних членів Ради.

Українська суспільно-політична думка в 20 столітті, – Т.1. – Мюнхен, 1983, – С.384.

Тимчасовий Основний закон Західноукраїнської Народної Республіки

13 Листопада 1918 р.

Артикул І. – Назва

Держава, проголошена на підставі права самоозначення народів Українською Національною Радою у Львові дня 19 жовтня 1918 року, обнимаюча весь простір бувшої австро-угорської монархії, заселений переважно Українцями, має назву Західно-Українська Народня Республика.

Артикул ІІ. – Границі

Простір Західно-Української Народньої Республики покривається з українською суцільною етнографічною областю в межах бувшої австро-угорської монархії – то є з українською частиною бувших австрійських коронних країв Галичини з Володимирією і Буковини та з українськими частями бувших угорських столиць (комітатів): Спиш, Шариш, Земплин, Уг, Берег, Угоча і Марморош, – як вона означена на етнографічній карті австрійської монархії Карла барона Черніга, Ethographische Karte der osterreichishhen Monarchie, entworfen von Karl Freiherrn Creznig, herausgegeben von der k.k. Direktion der administrativen Statistik. Wien 1855. Masstab 1 : 864 000.

Артикул III. – Державна суверенність

Отся державна територія творить самостійну Західно-Українську Народню Республику.

Артикул IV. – Державне заступництво

Права влади іменем Західно-Української Народньої Республики виконує весь її народ через своє заступництво, вибране на основі загального, рівного, безпосереднього тайного і пропорціонального права голосування без ріжниці пола. На сій основі мають бути вибрані установчі збори Західно-Української Народньої Республики. До часу зібрання установчих зборів виконує всю власть Українська Національна Рада і Державний Секретаріят.

Артикул V. – Герб і прапор

Гербом Західно-Української Народньої Республики є Золотий Лев на синім полі, обернений у свою праву сторону. Державна печать, має довкола гербу напис: «Західно-Українська Народня Республика».

Українська суспільно-політична думка в 20 столітті. – Т.1. – Мюнхен, 1983, – С. 406-407.

Ухвала Української Національної Ради

про злуку ЗУНР і УНР в єдину Українську Народну Республіку

і відозва Директорії УНР до українського народу

з повідомленням про це історичне рішення

3 січня 1919 р.

УХВАЛА

Української Національної Ради з дня 3 січня 1919 р. про злуку Західно-Української Народної Республики з Українською Народною Республикою.

Українська Національна Рада постановила:

Українська Національна Рада, виконуючи право самоозначення Українського Народу, проголошує торжественно зєдиненє з нинішнім днем Західно-Української Народної Республики з Українською Народною Республикою в одну, однопільну, суверенну Народну Республику.

Зміряючи до найскоршого переведення сеї злуки, Українська Національна Рада затверджує передвступний договір про злуку, заключений між Західно-Українською Народною Республикою і Українською Народною Республикою дня 1 грудня 1918 р. у Хвастові, та поручає Державному Секретаріятови негайно розпочати переговори з київським правительством для сфіналізовання договору про злуку.

До часу, коли зберуть ся установчі збори зєдиненої Республики, законодатну владу на території бувшої Західно-Української Народної республики виконує Українська Національна Рада.

До того ж самого часу цивільну і військову адміністрацію на згаданій території веде Державний Секретаріят, установлений Українською Національною Радою, як її виконуючий орган.

За Виділ Української Національної Ради: Др Горбачевський, в.р. Др Петрушевич, в.р.

ВІДОЗВА

В імени Української Народньої Республики проголошує Директорія цілому українському народови велику подію в історії нашої української землі.

Дня 3 січня 1919 року в місті Станиславові Українська Національна Рада Західно-Української Народньої Республики, як представниця волі всіх Українців Австро-Угорщини і як найвищий законодатний їх орган, святочно проголосила з’єдиненнє Західно-Української Народньої Республики з українською придніпрянською Народньою Республикою в одну суверенну Народню Республику.

Вітаючи з великою радістю сей історичний крок наших західних братів, Директорія Української Народньої Республики рішила приняти до відома се з’єдиненнє і ввести його в життє згідно з умовами, які означено в ухвалі Української Національної ради з дня 3 січня 1919.

Від нині во єдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України: Західно-Українська Народня Республика (Галичина, Буковина й Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Від нині є єдина, незалежна Українська Народня Республика. Від нині український нарід, увільнений могучим поривом своїх власних сил, має тепер змогу з’єдинити всі змагання своїх синів для утворення нероздільної, незалежної української держави на добро і щастє робочого народу.

Українська суспільно-політична думка в 20 столітті. Т. 1. – Мюнхен, 1983 – С. 422-423.