Мал. 39. Симетрія квітки:

1 — акти­номорфна; 2 — зигоморфна; З — аси­метрична

• Актиноморфні (правильні) квітки у шипшини, перстачу, жовтцю, горицвіту, півонії, маку;

Латаття Кульбаба Півонія

• Зигоморфні (неправильні) – у чебрецю, шавлії, наперстянки, м’яти, очанки, ранника, астрагалу тощо; асиметричні – у валеріани і канн.

Настурція Ротики Рутка

Оцвітина може бути:

1. подвійна (сформовані чашечка і віночок)

2. проста (не диференційована на чашечку і віночок):

   • проста віночкоподібна (має яскраве забарвлення) – тюльпан, конвалія, пролісок, лілія;

   • проста чашечкоподібна (зеленого кольору) – бу­ряк, коноплі, кропива.

Існують квітки, що не мають оцвітини, їх називають голими (ясен, осока, верба). У деяких квіток оцвітина у вигляді щетинок (очерет) чи волосків (пухівка). Вважається, що редукція оцвітини пов’язана з пристосуванням до вітрозапи­лення.

1. Схема будови квітки: 2 - квітка лілії

а - квітконіжка, б - квітколоже, в - чашолисток, г - пелюстка, д - маточка,

е - приймочка, є - стовпчик, ж - зав'язь, з - тичинка,

и - пиляк, і - тичинкова нитка

За особливостями форми віночка квітки ділять на:

1. трубчасті (серединні квітки соняшника, календули, усі квітки цмину, пижма),

2. язичкові (крайові квітки календули, ехінацеї) - в основі трубчастий, а верхня його части­на має вигляд пласкої стрічкоподібної пластинки, відігнутої набік;

3. несправжньоязичкові (крайові квітки соняшника, ромашки),

4. двогубі (у меліси, чебре­цю, лаванди, шавлії),

Двогубим називають віночок тоді, коли відгин складається з верх­ньої і нижньої половинок (губ), які поділяються на стільки зубців або лопатей, скільки пелюсток входить до їх складу.

5. лійкоподібні (крайові квітки волошки синьої) тощо.

Забарвлення віночка зумовлене пігментами поліфенольної природи:

• антоціаном (рожевий, фіолетовий, синій, малино­вий, червоний),

• каротиноїдом (жовтий, оранжевий),

• антофеїном (коричневий).

Оцвітина може мати різні видозміни – трубки, пластинки, шпорки, губи.

Шпорки – вузенькі, зазвичай порожнисті, вирости, що утво­рюються на пелюстках, рідше на чашолистках (сокирки).

До стерильних частин квітки належать і нектарники, які мо­жуть бути розміщені в основі пелюсток, на квітколожі, у шпор­ках тощо.

Андроцей – сукупність тичинок квітки. Тичинка – частина квітки, що є своєрідною структурою, яка складається з тичин­кової нитки і пиляка (мал. 40). За допомогою тичинкової нитки тичинка прикріплена до квітколожа чи інших частин квітки. За відсутності тичинкової нитки пиляки називають сидячими. Най­частіше пиляки бувають чотиригніздими, двогніздими (орхідні, магнолієві), одногніздими і рідко тригніздими. Пиляк має дві половинки (теки), у кожній є два гнізда (мал. 40, 1), чи ка­мери (пилкові мішки), де формується пилок, чи пилкові зерна. Пилкове зерно виникає з мікроспори (мікроспора ще всередині проростає і дає чоловічий гаметофіт – пилкове зерно).

Мал. 40. Пиляк у розрізі: 1 — гнізда пиля­ка з пилком

У деяких рослин пиляки редуко­вані, а тичинкові нитки є; такі утворення нази­вають стамінодіями. Це одне з пристосувань до перехресного запилення.

Коли у гніздах пиляків достигає пилок, пиляки розкриваються здебільшого поздовжньою щі­линою, рідше клапанами або невеликими отвора­ми. Пилок часто має вигляд дрібненьких крупинок (мал. 41). Іноді вони мають повітряні мішки чи склеєні по чотири або пилок кожного пиляка з’єднаний у суцільну пилкову масу.

Мал. 41. Пилок звіробою звичайного (зліва) та сосни (справа)