
- •Шипшина польова (Rosa arvensis)
- •Частини квітки, їхні функції та морфологічна характеристика
- •Будова квітки
- •Будова маточки
- •Мал. 39. Симетрія квітки:
- •1. Схема будови квітки: 2 - квітка лілії
- •Мал. 41. Пилок звіробою звичайного (зліва) та сосни (справа)
- •Діаграма квітки. 1 – вісь суцвіття, 2 - прицветники, 3 - чашелистики,
- •Суцвіття
- •Найголовніші форми простих (ботричних) суцвіть такі:
- •Суцвіття: 1 - волоть у бузку; 2 - складний щиток у деревію
- •Репродуктивний цикл покритонасінних мікроспорогенез, мікрогаметогенез
- •Мегаспорогенез, мегагаметогенез
- •Запилення і запліднення покритонасінних
МОЗ УКРАЇНИ
КОВЕЛЬСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ №5
ПО ТЕМІ:
«Генеративні органи рослин. Квітка як орган рослини»
Підготувала викладач
С
Практичне заняття №5
Тема: «Генеративні органи рослин. Квітка як орган рослини»
Знати:
Генеративні органи рослин: квітка, суцвіття, плід, насіння.
Морфологічне описування генеративних органів рослин.
Практичні навички:
проведення морфологічного вивчення генеративних органів на живих рослинах, гербарних, сухих та консервованих зразках, на колекціях насіння і плодів;
морфологічне описування основних частин генеративних органів рослин.
КВІТКА
Квітка – репродуктивний орган покритонасінних рослин, що складається з укороченого стебла (квіткова вісь), на якому розташовані покрив квітки (оцвітина), тичинки і маточка. Маточка може складатися з одного чи декількох плодолистків. Виняткова роль квітки пов’язана з тим, що в ній відбуваються процеси статевого і безстатевого розмноження. У двостатевій квітці здійснюється мікро- і мегаспорогенез, мікро- і мегагаметогенез, запилення, запліднення і розвиток зародка. Завершується онтогенез квітки утворенням плоду з насінням.
Походження квітки. Рештки викопних квіток відомі із середини крейдяного періоду. Існує кілька гіпотез походження двостатевої квітки.
Найбільш обґрунтована стробілярна, чи евантова, гіпотеза. За нею квітка – метаморфізований укорочений спороносний пагін, який спочатку нагадував шишку голонасінних. «Жіночі» мегаспорофіли перетворились на плодолистки, а «чоловчі» мікроспорофіли – на тичинки. Ці пристосування часто пов’язують із пристосуванням до ентомофілії (перенесення пилку з однієї рослини на іншу за допомогою комах). Примітивні квітки мали значні розміри, видовжене квітколоже, на якому розміщувалися мікро- і мегаспорофіли, прикриті безплідними листками – первинною оцвітиною. Мікроспорофіли пізніше сформували тичинки, а мегаспорофіли – маточки. Подібні квітки спостерігаються в сучасних магнолієвих, лататтєвих і жовтецевих, тому ці родини знаходяться в основі системи покритонасінних і вважаються найдавнішими і найпримітивнішими.
За псевдантовою теорією (несправжньої квітки), квітка – це видозмінене суцвіття, що складається з численних різностатевих квіток, які зрослися між собою в процесі еволюції. Відповідно до цієї теорії (гіпотези) найпримітивнішими є родини з роздільностатевими квітками з редукованою оцвітиною (вербові).
Спільним для цих гіпотез є твердження, що квітка утворилася з листостеблових пагонів (фоліарна гіпотеза).
Квітка розвивається з конуса наростання квіткового пагона (бруньки). Листочки оцвітини, тичинки і маточки послідовно утворюються з верхівкової меристеми. Квіткова брунька захищена зовні перулою, утвореною бруньковими лусками. Інколи перула відсутня і бруньку вберігають молоді листки.
Існує два типи квіткових бруньок:
власне квіткові бруньки, що крім покривних лусок мають лише репродуктивні частини,
змішані бруньки, що мають репродуктивні частини і зачатки вегетативного пагона.
Ознаки квітки. Під час характеристики представників покритонасінних рослин важливою ознакою є будова квітки. Для представників класу дводольних властиві квітки з 4-, 5-членною оцвітиною, для однодольних – із 3-членною оцвітиною. В еволюційному плані найпримітивнішими вважаються таксони, які мають квітки, подібні за будовою до квіток магнолії: багато тичинок і маточок, розташованих спірально на подовженій осі (квітколожі), окремі частини між собою не зростаються, у цілому зберігається радіальна симетрія.
У квітках більшості сучасних видів кількість елементів кожного типу строго визначене, і розташовуються вони колами, а не спірально. Наприклад, у родині розові зберігається примітивна ознака – безліч тичинок і маточок, однак квітколоже вже зрослося основами в широкий диск або чашоподібну структуру з тичинками по краю і маточками в центрі.
Шипшина польова (Rosa arvensis)
У бобових плодолистик і маточка лише одна, а тичинок зазвичай десять, які часто зростаються основами в трубку, що оточує стовпчик маточки; пелюстки різні за формою, до того ж дві нижні зрослися у «човник», тому квітка двосторонньо симетрична.
У геранієвих симетрія квітки радіальна; квітка 5-членна; чашолистки, пелюстки і тичинки вільні, а плодолистики зрослися в єдиний стовпчик; квітколоже практично непомітне.
Можна перелічити ще багато родин, які різним чином поєднують примітивні і прогресивні ознаки, але висновок один: еволюція квіткових йшла різними і не завжди прямими шляхами.
Сировиною для фітотерапії і виготовлення препаратів є квітки конвалії, волошки синьої, глоду, а також квітки і суцвіття бузини чорної, липи, ромашки лікарської, пижма звичайного, ехінацеї, календули, цмину піскового, робінії звичайної тощо.
Частини квітки, їхні функції та морфологічна характеристика
Квіткова вісь називається квітколожем. Квітколоже, розростаючись, набуває різної форми: пласкої, увігнутої, опуклої, конусоподібної, напівкулястої тощо. Унизу воно переходить у квітконіжку, що з’єднує квітку зі стеблом чи квітконосом.
Квітки без квітконіжки називають сидячими. У багатьох рослин (наприклад, представників родини зонтичні) на квітконіжці є маленькі листочки (приквітки). Частини квітки прийнято поділяти на стерильні – оцвітину (чашолистки і пелюстки) – і фертильні – репродуктивні (тичинки і маточки). Чашолистки, пелюстки, тичинки і маточки можуть прикріплюватися до квітколожа колами чи за спіраллю.
Будова квітки
Будова маточки
Покрив квітки – оцвітина – може складатися із чашечки і віночка. Чашечка утворює зовнішнє коло оцвітини, її листочки невеликих розмірів, зазвичай зеленого кольору. Розрізняють роздільно- і зрослолисту чашечку. Вона виконує функцію захисту внутрішніх частин квітки до розкриття бутона, іноді бере участь у формуванні плоду. У макових опадає при розпусканні квітки, хоча в більшості представників квіткових рослин – зберігається і під час цвітіння. Чашечку називають правильною, якщо всі чашолистки рівні і мають однакову форму, і неправильною, якщо чашолистки відрізняються за формою і розмірами.
Чашолистки мають листкову природу, походять з верхівкових вегетативних листків і так само, як і листки, можуть бути різноманітні за формою. Будова чашолистків є характерною ознакою виду (наприклад, звіробою). В одних рослин крім чашечки є підчаша – другий зовнішній шар чашолистків (у мальви). У других (в аконіту) чашечка забарвлена і відіграє роль віночка.
Мальва Аконіт
Віночок – внутрішня частина оцвітини, відрізняється від чашечки яскравим забарвленням і більшими розмірами. Розрізняють роздільно- і зрослопелюсткові віночки. Останні вважаються прогресивнішими, вони сформувалися пізніше у філетичних лініях покритонасінних для комахозапилення. Симетрія квітки пов’язана з віночком.
Квітки бувають:
актиноморфні (мал. 39, 1), якщо через квітку можна провести кілька чи багато осей симетрії;
зигоморфні (мал. 39, 2), якщо можна провести одну вісь симетрії, та асиметричні (мал. 39, 3).