МОЗ УКРАЇНИ

КОВЕЛЬСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ №5

ПО ТЕМІ:

«Генеративні органи рослин. Квітка як орган рослини»

Підготувала викладач

С

овтус І.М.

Практичне заняття №5

Тема: «Генеративні органи рослин. Квітка як орган рослини»

Знати:

1. Генеративні органи рослин: квітка, суцвіття, плід, насіння.

2. Морфологічне описування генеративних органів рослин.

Практичні навички:

• проведення морфологічного вивчення генеративних органів на живих рослинах, гербарних, сухих та консервованих зразках, на колекціях насіння і плодів;

• морфологічне описування основних частин генеративних органів рослин.

КВІТКА

Квітка – репродуктивний орган покритонасінних рослин, що складається з укороченого стебла (квіткова вісь), на якому роз­ташовані покрив квітки (оцвітина), тичинки і маточка. Маточка може складатися з одного чи декількох плодолистків. Виняткова роль квітки пов’язана з тим, що в ній відбуваються процеси ста­тевого і безстатевого розмноження. У двостатевій квітці здійсню­ється мікро- і мегаспорогенез, мікро- і мегагаметогенез, запи­лення, запліднення і розвиток зародка. Завершується онтогенез квітки утворенням плоду з насінням.

Походження квітки. Рештки викопних квіток відомі із сере­дини крейдяного періоду. Існує кілька гіпотез походження дво­статевої квітки.

1. Найбільш обґрунтована стробілярна, чи евантова, гіпотеза. За нею квітка – метаморфізований укорочений спо­роносний пагін, який спочатку нагадував шишку голонасінних. «Жіночі» мегаспорофіли перетворились на плодолистки, а «чо­ловчі» мікроспорофіли – на тичинки. Ці пристосування часто пов’язують із пристосуванням до ентомофілії (перенесення пилку з однієї рослини на іншу за допомогою комах). Примітивні квітки мали значні розміри, видовжене квітколоже, на якому розміщува­лися мікро- і мегаспорофіли, прикриті безплідними листками – первинною оцвітиною. Мікроспорофіли пізніше сформували ти­чинки, а мегаспорофіли – маточки. Подібні квітки спостеріга­ються в сучасних магнолієвих, лататтєвих і жовтецевих, тому ці родини знаходяться в основі системи покритонасінних і вважа­ються найдавнішими і найпримітивнішими.

2. За псевдантовою теорією (несправжньої квітки), квітка – це видозмінене суцвіття, що складається з численних різностатевих квіток, які зрослися між собою в процесі еволюції. Відповідно до цієї теорії (гіпотези) найпримітивнішими є родини з роздільно­статевими квітками з редукованою оцвітиною (вербові).

3. Спільним для цих гіпотез є твердження, що квітка утворилася з листостеблових пагонів (фоліарна гіпотеза).

Квітка розвивається з конуса наростання квіткового пагона (бруньки). Листочки оцвітини, тичинки і маточки послідовно утворюються з верхівкової меристеми. Квіткова брунька захи­щена зовні перулою, утвореною бруньковими лусками. Інколи перула відсутня і бруньку вберігають молоді листки.

Існує два типи квіткових бруньок:

1. власне квіткові бруньки, що крім покривних лусок мають лише репродуктивні частини,

2. змішані бруньки, що мають репродуктивні частини і зачатки вегетативного пагона.

Ознаки квітки. Під час характеристики представників покри­тонасінних рослин важливою ознакою є будова квітки. Для пред­ставників класу дводольних властиві квітки з 4-, 5-членною оцві­тиною, для однодольних – із 3-членною оцвітиною. В еволюцій­ному плані найпримітивнішими вважаються таксони, які мають квітки, подібні за будовою до квіток магнолії: багато тичинок і маточок, розташованих спірально на подовженій осі (квітколожі), окремі частини між собою не зростаються, у цілому зберігається радіальна симетрія.

У квітках більшості сучасних видів кількість елементів кожного типу строго визначене, і розташовуються вони колами, а не спірально. Наприклад, у родині розові зберігається примітивна ознака – безліч тичинок і маточок, однак квітко­ложе вже зрослося основами в широкий диск або чашоподібну структуру з тичинками по краю і маточками в центрі.

Шипшина польова (Rosa arvensis)

У бобових плодолистик і маточка лише одна, а тичинок зазви­чай десять, які часто зростаються основами в трубку, що оточує стовпчик маточки; пелюстки різні за формою, до того ж дві нижні зрослися у «човник», тому квітка двосторонньо симетрична.

У геранієвих симетрія квітки радіальна; квітка 5-членна; ча­шолистки, пелюстки і тичинки вільні, а плодолистики зрослися в єдиний стовпчик; квітколоже практично непомітне.

Можна перелічити ще багато родин, які різним чином поєд­нують примітивні і прогресивні ознаки, але висновок один: ево­люція квіткових йшла різними і не завжди прямими шляхами.

Сировиною для фітотерапії і виготовлення препаратів є квіт­ки конвалії, волошки синьої, глоду, а також квітки і суцвіття бузини чорної, липи, ромашки лікарської, пижма звичайного, ехінацеї, календули, цмину піскового, робінії звичайної тощо.

Частини квітки, їхні функції та морфологічна характеристика

Квіткова вісь називається квітколожем. Квітколоже, розрос­таючись, набуває різної форми: пласкої, увігнутої, опуклої, ко­нусоподібної, напівкулястої тощо. Унизу воно переходить у квіт­коніжку, що з’єднує квітку зі стеблом чи квітконосом.

Квітки без квітконіжки називають сидячими. У багатьох рослин (напри­клад, представників родини зонтичні) на квітконіжці є малень­кі листочки (приквітки). Частини квітки прийнято поділяти на стерильні – оцвітину (чашолистки і пелюстки) – і фертильні – репродуктивні (тичинки і маточки). Чашолистки, пелюстки, ти­чинки і маточки можуть прикріплюватися до квітколожа колами чи за спіраллю.

Будова квітки

Будова маточки

Покрив квітки – оцвітина – може складатися із чашечки і віночка. Чашечка утворює зовнішнє коло оцвітини, її листочки невеликих розмірів, зазвичай зеленого кольору. Розрізняють роз­дільно- і зрослолисту чашечку. Вона виконує функцію захисту внутрішніх частин квітки до розкриття бутона, іноді бере участь у формуванні плоду. У макових опадає при розпусканні квітки, хоча в більшості представників квіткових рослин – зберігаєть­ся і під час цвітіння. Чашечку називають правильною, якщо всі чашолистки рівні і мають однакову форму, і неправиль­ною, якщо чашолистки від­різняються за формою і роз­мірами.

Чашолистки мають лист­кову природу, походять з вер­хівкових вегетативних листків і так само, як і листки, можуть бути різноманітні за формою. Будова чашолистків є характерною ознакою виду (наприклад, звіробою). В одних рослин крім чашечки є підчаша – другий зовнішній шар чашолистків (у мальви). У других (в аконіту) ча­шечка забарвлена і відіграє роль віночка.

Мальва Аконіт

Віночок – внутрішня частина оцвітини, відрізняється від ча­шечки яскравим забарвленням і більшими розмірами. Розрізня­ють роздільно- і зрослопелюсткові віночки. Останні вважають­ся прогресивнішими, вони сформувалися пізніше у філетичних лініях покритонасінних для комахозапилення. Симетрія квітки пов’язана з віночком.

Квітки бувають:

• актиноморфні (мал. 39, 1), якщо через квітку можна провести кілька чи багато осей симетрії;

• зигоморфні (мал. 39, 2), якщо можна провести одну вісь симетрії, та асиметричні (мал. 39, 3).