Анатомія кореня

Верхівкова меристема відкладає клітини всередину і назовні, при цьому формуються три зони:

1. епіблема (ризодерма),

2. первин­на кора

3. центральний циліндр (стела).

1. Епіблема утворюється з паренхімних клітин у зоні поділу, складається з одного шару живих клітин, які формують кореневі волоски. Вони часто подовжуються і досягають від 4 мм (ело­дея) до 10 мм (цукровий буряк). Поверхня всмоктування коренів (завдяки кореневим волоскам) пшениці становить 4,2 м², що у 130 разів перевищує поверхню листків.

2. Первинна кора складається з:

1. екзодерми – добре виражена в багаторічних однодольних рослин, менше – у дводольних і хвойних. Вона складається з 2-20 шарів щільно розміщених клітин, оболонки яких корковіють і виконують захисну функцію;

2. мезодерми – займає найбільший об’єм, складається з живих паренхімних клітин – це місце запасання поживних речовин;

3. ендо­дерми – шар паренхімних клітин, які з часом просо­чуються лігніном і суберином і відмирають. Оболонки стовщу­ються, з’являються пояски Каспарі. Вода з мінеральними солями проникає до центрального циліндра тільки через живі клітини з не стовщеними оболонками – пропускні клітини.

Зовнішні шари клітин щільно зімкнені, можуть корковіти; клітини середніх шарів мезодерми зазвичай мають кулясту форму і міжклітинники; клітини внутрішніх шарів, як правило, дрібні.

Схема 1. Розвиток кореня

3) Центральний циліндр (стела)

Зовнішній шар центрального циліндра складає перицикл – твір­на тканина, яка дає початок прокамбію, радіальним променям, луб’яним волокнам, бічним кореням. Клітини його паренхімні, щільні. Зрідка буває кілька чи багато шарів перициклу (шовковиця, бобові) або він зовсім не утворюється (водні рослини). Первинні елементи ксилеми і флоеми закладаються по колу в напрямку до центра, чергуючись між собою, а також додаткові бруньки, з яких потім виникають додаткові корені. Маса еле­ментів ксилеми росте швидше і займає центр кореня. Тому на зрізі кореня (мал. 35, Б) тяж ксилеми нагадує зірку з різною кількістю променів, між якими є ділянки первинної флоеми – називається радіальним провідним пучком. За­лежно від кількості променів такий пучок може бути:

1. діархним (2 промені),

2. триархним (3 промені),

3. тетрархним (4 промені),

4. поліархним (багато променів).

У товстих коренях однодольних рослин кількість променів може сягати 30.

У коренях однієї рослини вона може змінюватися. Відцентрове закладання кси­леми і чергування її з флоемою є анатомічною ознакою, за якою корінь відрізняється від стебла.

Проміжки між ксилемою і флоемою заповнює паренхіма цен­трального циліндра, її тонкостінні паренхімні клітинні оболонки можуть просочуватися лігніном і суберином.

В однодольних і папоротей первинна структура кореня збері­гається все життя.

Хвойні і дводольні рослини крім первинної будови, виявленої в зоні всмоктування, мають вторинну, за якої радіальне розмі­щення провідних тканин змінюється колатеральним.

У паренхімі центрального циліндра між первинною флоемою і ксилемою закладається вторинна меристема – камбій. Її клі­тини діляться і утворюють камбіальні дуги, що кінцями упираються в перицикл (мал. 35).

Мал. 35. Загальний вигляд (А) і зріз (Б) кореневого кінчика:

І — кореневий чохлик;

II — зона росту і розтягування;

III — зона кореневих волосків;

IV — початок провідної зони (тут також закладаються додаткові корені);

1 — закладений бічний корінь;

2 — кореневі волоски на епіблемі;

3 — епіблема; За — екзодерма;

4 — мезодерма;

5 — ендодерма;

6 — перицикл;

7— центральний циліндр

Ді­лянки перициклу добудовують кільце камбію, яке має непра­вильну форму. Камбій до цен­тра відкладає вторинну ксилему у великій кількості. До пери­ферії камбій формує вторинну флоему із ситоподібних трубок, клітин-супутниць і флоемної паренхіми. Камбій утворює та­кож паренхіму радіальних про­менів, що розділяють ділянки вторинних ксилеми і флоеми.

Унаслідок наростання вто­ринних ксилеми і флоеми пер­винна ксилема відтісняється до центра, а первинна флоема вто­ринною – до периферії. У рослин пучкового типу утворюють­ся відкриті колатеральні пучки.

Клітини перициклу, що не брали участі у формуван­ні пучкового камбію, діляться і перетворюються у клітини фелогену, який до периферії відкладає корок, досередини – клітини фелодерми, формую­чи таким чином вторинну по­кривну тканину – перидерму.