Аналіз небезпек, можливих аварій та їх наслідків

1. Перелік і характеристика небезпечних і шкідливих речовин

Основними небезпечними речовинами на підприємстві, що можуть становити потенційну небезпеку для різних технологічних процесів виробництва є використання в якості палива природного газу та зберігання у великих кількостях рідких нафтопродуктів, крім того можливо утворення цукрового пилу, так як при певних умовах (аварійних ситуаціях) ці речовини можуть створювати вибухонебезпечні суміші.

Природний газ складається з вуглеводнів метанового ряду та не вуглеводних компонентів. Основою природного газу є газ метан (СН₄), вміст якого сягає 92%. Нижня межа вибуху газу при концентрації в повітрі відповідно в об’ємних % та мг/м³ – 5,28 та 16,66.

ГДК в повітрі робочої зони – 300 мг/м³.

Природний газ належить до 1 категорії небезпечних речовин за нормативами порогових мас – горючі (займисті) гази та до 1 і 2 групи речовин за видами аварій.

Газ, який використовується на підприємстві відповідає вимогам ГОСТ 5542-87.

Бензин – легкозаймиста, особливо небезпечна горюча рідина.

Температура спалаху до мінус 39 ⁰С. Температура самозаймання від 225 до 370 ⁰С. Концентраційні границі поширення полум’я – від 0,76 до 5,16% (об.), температурні – нижня від мінус 27 до мінус 39 ⁰С, верхня від мінус 7 до мінус 27 ⁰С. ГДК в повітрі робочої зони – 100 мг/м³. Концентраційні границі вибуховості у суміші з повітрям 1…6%. Належить до 4 класу небезпеки згідно з ГОСТ 12.1.005-88 та ГОСТ 12.1.007-76.

Бензин відноситься до 2 (горючі рідини) категорії небезпечних речовин за нормативами порогових мас та 2 групи речовин за видами аварій.

Дизельне паливо – являє собою малотоксичну горючу рідину. Температура спалаху в закритому тиглі – 35…40 ⁰С. Температурні межі поширення полум’я 62…119 ⁰С. Вибухонебезпечна концентрація в суміші з повітрям від 2 до 3% (об.). Температура самозаймання – 300 ⁰С. ГДК в повітрі робочої зони – 300 мг/м³. Належить до 4 класу небезпеки згідно ГОСТ 12.1.005-88 та ГОСТ 12.1.007-76. Паливо дизельне відноситься до 2 (горючі рідини) категорії небезпечних речовин за нормативами порогових мас та до 2 групи речовин за видами аварій.

Цукровий пил – це аморфна речовина, молекулярна побудова якої має складну багатогранну форму сфеноідально – напівпризматичного класу і належить до клиноромбічних або клинових систем. Молекулярна маса - 342,296. Молекула містить 42,11 % вуглецю, 6,43 % водню і 51,46 % кисню.

Цукровий пил є вибухонебезпечною речовиною. Особливо небезпечним є цукровий пил з розмірами частинок менше 0,03 мм (тобто пудра). Цей пил утворюється не тільки в процесі дрібнення але і під час сушіння, охолодження, транспортування і пакування цукру.

Аерозважка цукру не спалахує до вмісту 260 г в 1 м³ зважки. Цукровий пил належить до 4 класу небезпеки згідно ГОСТ 12.1.005-88 та ГОСТ 12.1.007-76.

2. Опис небезпечних режимів роботи обладнання

Технологічна схема функціонування комплексу підприємства складається із наступних етапів:

приймання та зберігання буряків;

транспортування буряків та підготовка їх до переробки;

отримання дифузійного соку;

очищення дифузійного соку;

уварювання, кристалізація та центрифугування утфелів;

сушіння, охолодження цукру;

фасування цукру;

зберігання цукру.

При проведенні вищезазначених технологічних процесів використовуються або утворюються речовини, що за своїми фізико-хімічними властивостями класифікуються як небезпечні.