Список рекомендованої літератури з управління маркетингом

1. Амблер Т. Практический маркетинг. С.-П.: Питер, 1999. – 400 с.

2. Багиев Г. Маркетинг. Учебник для вузов. М.: Экономика,1999.- 703 с.

3. Войчак В.Я. Маркетинговий менеджмент. -К.:Київ. нац. ек. ун, 2000.-100 с.

4. Войчак А.В. Маркетинговий менеджмент: Підручник -К.:КНЕУ, 1998. –268 с.

5. Гончаров С.М., Барановський С.В., Дубенюк І.Є., Петрук І.Р. Маркетинг: вправи. Ситуації, тести:Навч. посібник. – Рівне: РДТУ,2000. – 196 с.

6. Гаркавенко С. Маркетинг. К.: Либра, 1998. – 384 с.

7. Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1994. – 327 с.

8. Данько Т.П.Управление маркетингом:Учебник.- М.:ИНФРА-М, 2001.-334 с.

9. Завадський Й. С. Менеджмент: Management. – Т. 1. – К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997. – 543 с.

10. Корольчук О.П., Шульгіна Л.М. Маркетинг. Ситуативні, творчі та контрольні завдання: Практикум. – К.:2003. – 259 с.

11. Куденко Н. Стратегічний маркетинг. Навч. посібник. К.:КНЕУ, 1998. –150 с.

12. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер.с англ./Общ. ред. и вступ. ст. Е. М. Пеньковой. – М.: Прогресс, 2000. – 736 с.

13. Ковалев А.И., Войленко В.В. Маркетинговый анализ. -М. Центр экономики и маркетинга,1996.-176 с.

14. Лисогор В.М., Мороз О.М., Пітик О.В. Основи моделювання маркетингової діяльності сільськогосподарських підприємств регіону. Навчальний посібник. – К. : Кондор, 2007. – 208 с.

15. Лиходій В.Г., Єрмошенко М.М. Маркетинг. - К.: Національна Академія управління, 2002.- 404 с.

16. Малік М.Й., Нужна О.А. Конкурентоспроможність аграрних підприємств: методологія і механізми: Монографія.- К.: ННЦІАЕ, 2007. –270 с.

17. Маркетинг: Учебник/ Под ред. А.Н.Романова. –М.:Банки и биржи, 1996.-560 с.

18. Управління маркетингом: Навчально-методичні вказівки для практичних занять / Укладачі: доктор економічних наук, професор Сахацький М.П.; кандидат економічних наук, доцент Запша Г.М., кандидат економічних наук, доцент Ажаман І.А., асистент Левіна М.О. – Одеса: ОДАУ, 2008. – 40 с.

19. Панкрухин А. Маркетинг. – Учебник.-М.: Имп., 1999. - 398 с.

20. Справочник по маркетингу/ Под ред. Уткина.-М.:Тандем экмос, 1998.-464 с.

21. Эванс. Дж., Берман Б. Маркетинг: Сокр. пер. с англ. / Авт. предисл. и науч. ред. А.А. Горячев. – М.: Экономика, 1990. – 350 с.

22. Хруцкий В.Е., Корнеева И.В., Автухова Е.В. Современный маркетинг / Под ред. В.Е.Хруцкого. – М.: Финансы и статистика, 1991. – 256 с.

23. Хруцкий В. Современный маркетинг. –М.: ФиС, 1999.- 528 с.

ДОДАТОК А

Положення про службу маркетингу підприємства

1. Цілі і задачі служби

Діяльність служби маркетингу спрямована на адаптацію виробничої і збутової діяльності підприємства до ринкового середовища (рівня доходів, цін, кон'юнктури, попиту), вивчення вимог споживачів на внутрішньому і зовнішньому ринках, пошук ефективного споживача виробленої продукції з метою досягнення кінцевого результату -прибутку.

Цілями служби маркетингу є: прискорення обігу, збільшення продажу і прибутку за рахунок досягнення переваги над конкурентами; забезпечення вимог (потреб) споживачів на внутрішньому і зовнішньому ринках; оптимізація затрат на розробку, виробництво та просування продукції на ринок за рахунок більш повного врахування можливостей підприємства.

Для досягнення цілей маркетингу маркетингова служба вирішує такі задачі: напрями, складові ринку, аналіз конкурентної ситуації; прогнозування стану ринку, динаміка його змін, збір інформації про ринок, структуру і динаміку попиту, смаки і бажання споживачів, про відношення працівників торгівлі до товару; розробка довгострокових, короткострокових і поточних планів маркетингу стосовно кожного виду продукції; розробка стратегічного плану й планів маркетингу; прогноз обсягів продажу по кожному виду продукції для забезпечення потреб споживачів, що змінюються на внутрішньому і зовнішньому ринках; формування попиту та стимулювання збуту товару.

2. Функції служби маркетингу

Керівник служби з питань маркетингу зі своїм персоналом виконує такі функції:

1. На основі запланованого постійного збору і аналізу інформації про ринки, його зовнішні та внутрішні фактори, видає рекомендації щодо вибору найбільш вигідних і перспективних напрямів ринку, працює у тісній співпраці з виробничо-збутовими структурами агроформування.

2. Рекомендує типи і параметричні ряди товарів, їх асортимент, які з найбільшою вірогідністю будуть куплені на ринку.

3. На основі аналізу факторів середовища дає прогнози продажу й тенденції його змін в часі протягом всього життєвого циклу продукції, аж до спаду попиту і зняття товару з виробництва, забезпечення оновлення товарів.

4. Рекомендує оптимальні канали збуту, їх співвідношення, методи продажу, включаючи підпорядкування ціни продажу "ціни споживача"; виробляє вимоги до іміджу підприємства і шляхи його просування на ринок.

5. Гарантує стабільну реалізацію товару шляхом формування попиту і стимулювання збуту.

6. Контролює фінансові, кадрові, дослідницькі, конструкторські і технологічні дії підприємства на відповідність сформульованих ними рекомендаціям і прогнозам.

Комплексне вивчення ринку включає аналіз і прогноз розвитку ринку, аналіз вимог до якості та споживчих особливостей товарів, вивчення методів збуту й реклами. Аналіз і прогноз розвитку ринку передбачає прогноз кон'юнктури, місткості, розвитку структури ринку, вивчення конкурентів, споживачів, цін. Аналіз вимог до якостей і споживчих особливостей товару включає: аналіз впливу науково-технічного прогресу на продукцію, що випускається; вивчення можливих змін технічного рівня; відповідність показників якості вимогам споживачів; визначення конкурентоспроможності товарів на різних ринках. Вивчення методів збуту і реклами передбачає вивчення й оцінку складських та інших приміщень, аналіз витрат збуту, аналіз ефективності рекламних заходів.

Формування попиту забезпечується створенням образу товару, повідомленням про способи гарантії і захисту споживачів через рекламу, виставковому і ярмаркову діяльність та інші заходи.

Діяльність по стимулюванню збуту включає покази нових товарів для представників потенційних покупців, екскурсії, прес-конференції при введенні нового товару, введення торгових знижок за об'єм партії і регулярність покупок, матеріальне і моральне стимулювання продавців і торгових посередників.

3. Організаційна структура маркетингової служби

Конкретний варіант організаційної структури служби маркетингу визначається призначенням продукції, яка виготовляється, масштабами виробничої та збутової діяльності, кількістю і місткістю ринків, на яких оперує підприємство, відповідно до наявних сегментів ринку.

4. Права і відповідальність служби маркетингу

Служба маркетингу розробляє:

4.1. Короткострокові, середньострокові і довгострокові прогнози, стратегічні плани, плани експортної діяльності на різних ринках (товари, місце й час виходу на ринок, цінову політику, систему формування попиту

та стимулювання збуту).

2. Пропозиції щодо змісту і порядку проведення заходів, необхідних для створення ефективних систем взаємодії науково-дослідних, виробничих і збутових підрозділів.

3. Схеми делегування повноважень та відповідальність з питань маркетингу у відповідності з діючою системою управління підприємством, що забезпечують найвищу прибутковість.

4.4. Пропозиції щодо коригування планів розробки і виробництва продукції з урахуванням реалізації продукції та наявних замовлень різних споживачів.

4.5. Пропозиції про моральне й матеріальне заохочення розробників, виробників, працівників служб збуту і торгового персоналу за особистий вклад в економічні досягнення.

4.6. Пропозиції відносно ефективності організації системи товароруху, оптимізації товарних запасів, складського господарства, транспортних засобів, реклами.

4.7. Пропозиції з перебудови організаційно-управлінської структури, викликаної необхідністю змін стратегії, маркетингу.

Служба маркетингу несе відповідальність за:

4.8. Забезпечення керівництва і виконавців необхідною маркетинговою інформацією.

4.9. Ефективне впровадження науково-технічних досягнень при розробці концепції і створенні нових видів та сортів продукції.

4.10. Координацією планів діяльності й забезпечення ресурсами структурних підрозділів підприємства.

11. Своєчасність коригування планів виробництва й збуту, своєчасну зміну застарілої продукції на нову з заданими технічними та економічними параметрами відповідно до потреб споживачів.

12. Навчання всіх співробітників і спеціалістів підприємства засобами ринкової діяльності на всьому ланцюгу господарської діяльності: виробництво-реалізація.

13. Досягнення встановлених економічних показників прибутку, рентабельності та інших.

ДОДАТОК Б