4.2. Організація виконання державного бюджету за видатками та формування мережі розпорядників бюджетних коштів

Виконання видаткової частини бюджету – це здійснення протягом бюджетного року асигнувань програм та заходів відповідно до закону України «Про Державний бюджет». Виконується Держаний та місцеві бюджети за видатками через органи Державного казначейства України.

Бюджетним кодексом (ст. 51 передбачається виконання бюджетів за видатками відповідно до наступних стадій:

1. встановлення бюджетних асигнувань головним розпорядникам на основі затвердженого бюджетного розпису;

Бюджетні асигнування надаються тим розпорядникам бюджетних коштів, яким ці асигнування передбачені Державним або місцевим бюджетом.

Бюджетні асигнування – це планові суми, в межах яких здійснюються видатки бюджету.

2. затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів;

Видатки Державного та місцевого бюджетів здійснюються на основі річного розпису асигнувань, що складається за головними розпорядниками коштів.

Розпис асигнувань є підставою для затвердження кошторисів, планів асигнувань, планів використання бюджетних коштів.

Кошторис- основний плановий документ, що надає право на одержання коштів з бюджету і здійснення видатків.

3. взяття бюджетних зобов’язань;

Бюджетне фінансове зобов’язання –зобов’язання розпорядника або одержувача бюджетних коштів сплатити кошти за придбання товару, послуги чи інших операцій.

4. отримання товарів, робіт і послуг;

Розпорядники бюджетних коштів здійснюють контроль за фактичним отриманням придбаних товарів, послуг і складають звіт про відповідність їх отримання.

5. здійснення платежів;

Здійснення платежів органами ДКУ за бюджетними фінансовими зобов’язаннями розпорядників коштів проводиться лише за наявності в обліку в органах ДКУ їх бюджетних фінансових

6. використання товарів, робіт і послуг на виконання бюджетних програм.

Коли товари або послуги отримано та за них сплачено, вони готові до споживання.

Державним казначейством України розроблено Порядок обслуговування державного бюджету за видатками, який затверджено наказом Державного казначейства України від 25 травня 2004 року № 89 (далі - Порядок). Зазначений Порядок у повному обсязі запроваджений з 01 січня 2005 року.

Цей Порядок регламентує з урахуванням вимог Бюджетного кодексу:

- організацію взаємовідносин між органами Державного каз­начейства, розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів;

- розподіл обов'язків та відповідальності між ними в процесі виконання Державного та бюджету України за видатками.

Бюджетні установи, в особі їх керівників, уповноважених на отри­мання асигнувань, прийняття зобов'язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи, яку вони очолюють, називаються розпорядниками коштів. Головні розпорядники отри­мують асигнування з бюджету і розподіляють їх розпорядникам II ступеня, останні, у свою чергу, здійснюють розподіл виділених Їм асигнувань розпорядникам Ш ступеня та безпосередньо підпорядко­ваним їм одержувачам або одержувачам, діяльність яких координу­ється через них.

Районні, міські відділення Державного казначейства

Рис.4.1.Формування мережі розпорядників бюджетних коштів.

Головні розпорядники коштів державного бюджету до початку бюджетного року визначають мережу розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів за територіями (обласний рівень). Розпорядники коштів III ступеня та одержувачі включаються у мережу відповідного головного розпорядника або розпорядника бюджетних коштів II ступеня якщо вони отримуватимуть кошти безпосередньо від нього.

Не пізніше ніж за 15 днів до початку бюджетного року головні розпорядники бюджетних коштів подають на паперових та елек­тронних носіях підготовлену за відповідною формою мережу. У Казначействі інформація узагальнюється і доводиться електронними носіями до його територіальних управлінь. Головні розпорядники коштів несуть повну відпов ідальність за достовірність даних про мережу.

Розпорядники коштів II ступеня подають управлінням Казначей­ства дані про мережу розпорядників коштів III ступеня та одержувачів у територіальному розрізі. Управління узагальнюють дані, групують за територіями (місто, район) та доводять до своїх відділень. При цьому, надана інформація звіряється із базою даних про фактично зареєстровані бюджетні установи та організації. Про невідповідність або відсутність у базі необхідної інформації повідомляється вищий орган Державного казначейства для проведення відповідних організаційних заходів.