Комерційні банки здійснюють фінансові (прямі та портфельні) і нефінансові (капіталізовані) інвестиції.

Прямі фінансові інвестиції — це вкладення коштів у діяльність інших підприємств, організацій і установ на довгостроковій основі.

Портфельні інвестиції, якими є цінні папери, — це високоліквідний вид фінансових інвестицій, що легко реалізується, але є більш ризикованим. Вони вільно котируються на ринку цінних паперів. Портфельну форму інвестування банки, як правило, використовують як спосіб тимчасового розміщення вільного банківського капіталу.

Цінним папером називається документ, який засвідчує з дотриманням установленої форми обов’язкових реквізитів майнові права, здійснення або передання яких можливі тільки за його пред’явлення. Серед існуючих цінних паперів виділяють фондові та комерційні. До фондових відносять акції та облігації. До комер­ційних цінних паперів належать комерційні векселі, чеки, застав­ні свідоцтва та ін. Фондові цінні папери відрізняються від комер­ційних масовим характером емісії.

Інвестиційний портфель комерційного банку складається з:

• усіх боргових цінних паперів (векселі, облігації, сертифікати та ін.), що перебувають у власності банківської установи;

• акціонерних (пайових) цінних паперів, що перебувають у власності банківської установи в разі, якщо їй належить менше ніж 20 % від загальної суми статутного капіталу суб’єкта господарської діяльності.

Іншими словами, інвестиційний портфель комерційного банку складається з цінних паперів:

• на продаж;

• на інвестиції;

• інвестицій в асоційовані та дочірні компанії.

Головною метою аналізу операцій банку з цінними паперами є виявлення найбільш перспективних вкладень банку в цінні папери та поліпшення якості інвестицій.

Основними завданнями аналізу операцій з цінними паперами банку є аналіз:

• їх структури та динаміки;

• значущості цих операцій у діяльності банку;

• якості портфеля цінних паперів;

• дохідності та ефективності.

6.1.2. Аналіз динаміки та структури операцій з цінними паперами

Аналіз операцій з цінними паперами починають із загальної оцінки масштабів інвестиційної діяльності банку. Цей аналіз проводиться за допомогою таких показників:

1. Питома вага інвестиційних активів у загальних активах:

;

2. коефіцієнт інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н₁₁), який розраховується за такою формулою:

,

де К_інв1 — кошти, які інвестуються в цінні папери за кожною установою;

К — регулятивний капітал банку;

ЦП — цінні папери в портфелі банку на інвестиції;

В — вкладення в асоційовані та дочірні компанії.

Значення цього коефіцієнта не повинно перевищувати 15 %;

3. норматив загальної суми інвестування (Н₁₂), який розраховується за формулою:

,

де К_{інв.заг} — загальна сума коштів, що інвестуються на придбання акцій різних юридичних осіб. Значення цього коефіцієнта не повинно перевищувати 60 %.

Наступним кроком є аналіз динаміки інвестиційних активів, який проводиться за допомогою стандартних показників:

• абсолютний приріст інвестиційних активів;

• темп зростання інвестиційних активів;

• темп приросту інвестиційних активів.

Аналіз операцій банку з цінними паперами обов’язково містить оцінку змін у структурі вкладень банку. Структура операцій банку з цінними паперами може аналізуватись і за видами цінних паперів (наприклад, вкладення в акції, облігації, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати, векселі), за видами емітентів, за цілями придбання.

На наступному етапі треба проаналізувати зміни в структурі операцій з цінними паперами за напрямками діяльності.

За кожним напрямком діяльності комерційного банку з цінними паперами необхідно провести додатковий аналіз. Наприклад, за кожним видом цінних паперів розраховується їх питома вага за термінами їх погашення, зокрема для облігацій у термін:

• до 30 днів;

• від 31 до 90 днів;

• більше 90 днів.

Такий аналіз є досить важливим для узгодження активів та пасивів за термінами та сумами з метою зниження ринкового ризику.

Необхідним етапом в аналізі є визначення джерел придбання цінних паперів:

• їх питома вага у портфелі інвестицій, що придбавались за рахунок прибутку, котрий залишився в розпорядженні банку;

• частка паперів для брокерської діяльності (для перепродажу) за рахунок власних та залучених коштів;

• частка інвестицій, придбаних за дорученням клієнтів за їх рахунок.

Після цього розглядається співвідношення цих паперів та визначаються причини відхилень. Аналіз дотримання напрямів вкладень у цінні папери відповідним джерелам їх придбання здійснюється за такими групами (парами):

Види інвестицій	Джерела придбання цінних паперів
Цінні папери на продаж	Вкладення за рахунок залучених коштів
Цінні папери на інвестиції	Вкладення за рахунок власного капіталу
Цінні папери за дорученням клієнтів	Вкладення за рахунок клієнтів

Для аналізу операцій з цінними паперами доцільно розраховувати такі коефіцієнти:

• питома вага придбаних цінних паперів у гривнях та іноземній валюті;

• питома вага викуплених банком паперів — до терміну погашення та після настання терміну погашення;

• обсяги операцій, пов’язаних із зберіганням цінних паперів;

• обсяги та структура консалтингових операцій з цінними паперами (інформаційних, методичних, правових, аналітичних, кон­сультаційних);

• питома вага посередницьких, розрахункових, перереєстраційних операцій;

• частка дивідендів за акціями в доходах банку;

• співвідношення дивідендів, виплачених за акціями до загаль­ної вартості акцій;

• частка операцій з конвертації акцій, заміни одних цінних паперів іншими, операцій з інкасованими платежами, що належать клієнтам банку, з цінними паперами, виплаченими позитивними курсовими різницями;

• питома вага цінних паперів, узятих під заставу за кредитними та іншими операціями банку, у вартості відповідних операцій;

• частка позик, наданих цінними паперами, та позик, отриманих цінними паперами, у вартості відповідних операцій;

• частка гарантій інших операцій за цінними паперами;

• частка операцій з управління портфелем цінних паперів клієнтів — юридичних та фізичних осіб.

Особливої уваги заслуговує аналіз формування та використання резервів під забезпечення вкладень у цінні папери. Мета аналізу — визначити ступінь покриття ризиків за операціями банку з цінними па­перами. Завдання — визначити достатність резерву покриття ризиків.

Вивчення достатності резерву під знецінення цінних паперів, процента списань дає змогу визначити можливі ризики та фактич­ні втрати банку за операціями з цінними паперами й накреслити шляхи їх зниження.

Значущість операцій з цінними паперами в діяльності банку характеризується такими показниками:

• розмір операцій з цінними паперами на 1 грн:

а) капіталу банку;

б) статутного капіталу;

• питома вага операцій з цінними паперами в загальній сумі активів банку.