3.5. Оперативний облік за операціями з іноземною давальницькою сировиною

Міжнародні економічні операції з переробки іноземної давальницької сировини вважаються поширеними в Україні. Вони дають певні економічні переваги, такі як:

• завантаженість національних виробничих потужностей (відсутність простою);

• забезпеченість роботою перевізників, працівників страхових компаній, складських приміщень тощо;

• забезпечення робочих місць основного та допоміжного виробництва, адміністративного персоналу;

• участь у роботі національних висококваліфікованих кадрів;

• поповнення бюджету коштами з податків і т. д.

Але є і негативні сторони:

• низький рівень оплати праці порівняно з аналогічними роботами, що виконуються за кордоном;

• зношення виробничих потужностей;

• відсутність прав власності (в основному) на виготовлювану готову продукцію тощо.

Також слід урахувати, що наші національні переробники займаються операціями з переробки давальницької сировини не тому, що їм це дуже вигідно, а тому що вони самі не мають достатньої кількості обігових коштів для закупівлі сировини з метою аналогічної переробки. Саме цим зумовлена практика отримувати від іноземного контрагента частину давальницької сиро­вини як розрахунок за її переробку.

Операції з іноземною давальницькою сировиною (окремі питання їх реалізації) регулюються різними нормативними актами. Основним є Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» від 15.09.95 р. № 327/95-ВР.

Згідно з чинним законодавством до операцій з іноземною давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах на­лежать операції з переробки (обробки, збагачення, використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників та виконавців, а також етапів переробки даної сировини) ввезеної на митну територію України або закупленої іноземним замовником за іноземну валюту в Україні з метою отримання готової про­дукції за відповідну плату. При цьому давальницька сировина іноземного замовника на конкретному етапі її переробки має становити не менше 20% загальної вартості готової продукції.

Під поняттям «давальницька сировина» розуміється сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії для використання у виробництві готової продукції.

Відразу зауважимо, що термін «іноземна давальницька сировина» є невдалим, хоча й загальноприйнятим. Так, якщо іноземний контрагент закуповує за іноземну валюту на митній території України якусь продукцію і потім її використовує як власну (іноземну) давальницьку сировину в Україні, то ця давальницька сировина, з точки зору належності (визначається сертифікатом походження товару) не є іноземною, а національною.

А тому правильно було б називати «давальницька сировина, що є іноземною власністю» або «давальницька сировина контрагента (іноземного замовника)».

Насамперед розглянемо існуючі різновиди операцій з іноземною давальницькою сировиною, тобто можливі варіанти щодо:

• походження сировини;

• разової переробки або кількох стадій переробки;

• способів реалізації готової продукції;

• способів розрахунку за переробку.

Детальніше:

1. Іноземна давальницька сировина (щодо походження) може бути:

• увезена в Україну із-за кордону;

• закуплена в Україні і вважатися теж іноземною господарською власністю;

• готовою продукцією або напівфабрикатом у результаті по­передньої стадії переробки (обробки, збагачення) на території України тощо.

2. Іноземна давальницька сировина може перероблюватись (оброблюватись, збагачуватись) один раз у закінчену готову продукцію і, наприклад, вивозитись за кордон, а може підлягати кільком стадіям переробки.

Так, новогвінейські боксити (власність Республіки Франція) ввозяться на територію України для кількох операцій з давальницькою сировиною:

• збагачення руди на українському комбінаті;

• вироблення з руди алюмінію на іншому комбінаті;

• виготовлення з алюмінію дюралюмінію;

• виготовлення з дюралюмінію деталей для літаків;

• участь у виробництві літаків тощо.

Як бачимо, якщо замовник (власник давальницької сировини) сплачує кошти (або будь-яким чином оплачує) на кожній стадії переробки давальницької сировини, то він відповідно є власником готової продукції, що з неї вироблена.

Таким чином, можуть відбуватись операції з переробки інозем­ної давальницької сировини на території України за кількома стадіями.

3. Готова продукція, що виготовлена з іноземної давальницької сировини, може:

• реалізуватись на території виготовлення (Україна);

• реалізуватись у третіх країнах;

• повернутись у країну замовника переробки давальницької сировини;

• бути давальницькою сировиною для подальшої обробки на території України;

• бути давальницькою сировиною для подальшої переробки в інших (третіх) країнах;

• повертатись до країни виготовлення (добування);

• бути часткою в розрахунках за переробку на певній стадії тощо.

4. Є кілька способів розрахунку за переробку давальницької сировини:

• грошовими коштами;

• частиною давальницької сировини;

• частиною готової продукції;

• комбіновано.

Ці вищенаведені особливості слід ураховувати при укладанні зовнішньоекономічного договору на переробку іноземної давальницької сировини та при здійсненні оперативного і бухгалтерського обліку за операціями з іноземною давальницькою сировиною.

Далі ми на найпростішому прикладі договору про переробку імпортної давальницької сировини розглянемо як ведеться бухгал­терський облік такої операції за стадіями її виконання.

З метою належного виконання операції з іноземною давальницькою сировиною необхідно визначити основні етапи роботи та завдання облікового та іншого персоналу національного підприємства. До них мають належати:

1. Складання міжнародного економічного контракту:

• попереднє опрацювання головним бухгалтером (або іншим уповноваженим обліковцем) тих положень зовнішньоекономічного контракту, які будуть безпосередньо впливати на зміни стану фінансово-господарських засобів підприємства;

• присутність на переговорах з контрагентами головного бух­галтера;

• увести обов’язкове візування самого тексту зовнішньоекономічного контракту та додатків до нього обліковим персоналом.

2. Оподаткування:

• визначення митної вартості та сплата сум мита, митного збору, податку на додану вартість, акцизного збору;

• правильне віднесення витрат на сплату податків;

• забезпечення дотримання правил вексельного обігу.

3. Документальне оформлення:

• оформлення митної документації на ввезення іноземної давальницької сировини;

• оформлення та сплата сум мита, митного збору, податку на додану вартість, акцизного збору;

• оформлення прийняття на позабаланс давальницької сировини;

• оформлення передачі давальницької сировини у виробництво;

• оформлення прийняття на баланс давальницької сировини, що надійшла як розрахунок за переробку;

• визначення собівартості переробки давальницької сировини;

• розмежування витрат на виробництво готової продукції з іноземної давальницької сировини та власної;

• оформлення митної документації на вивезення готової продукції на адресу замовника;

• оформлення та сплата сум митного збору та інших передбачених обов’язкових платежів при митному оформленні вивезення готової продукції тощо.

4. Облік господарських операцій:

• забалансовий облік митної вартості давальницької сировини;

• облік податків, зборів та платежів;

• облік і контроль продукції під час її зберігання та переробки;

• облік транспортних та інших витрат;

• облік витрат на переробку давальницької сировини;

• облік розрахункових операцій (за наявності);

• забалансовий облік вексельних операцій;

• облік зворотного повернення (експорту) готової продукції, виготовленої з давальницької сировини іноземного замовника тощо.

За вищезазначеним поділом розглянемо на практичному прикладі весь фінансово-економічний процес отримання, переробки іноземної давальницької сировини в готову продукцію та її повернення іноземному замовникові.