Тема 9
Особливості економічних моделей нових країн-членів ЄС
1.Особливості трансформаційних процесів у державах ЦСЄ
2.Країни ЦСЄ та Європейський Союз
9.1. Особливості трансформаційних процесів у державах ЦСЄ
Особливістю геоекономічного руху країн ЦСЄ був різний характер здійснюваних економічних реформ,
а через це ті держави ЦСЄ, що у 1990 р. мали приблизно рівні стартові умови,
підійшли до початку XXI ст. з диференційованими результатами.
Тривалість падіння макроекономічних показників у Польщі склала 2 роки, Словенії та Чехії - 3 роки, Словаччині, Хорватії, Угорщині - 4 роки.
На інші країни припадали досить високі темпи падіння, а їх трансформаційна криза тривала п'ять років і більше.
Для Албанії, Болгарії, Латвії, Румунії була характерна тенденція до економічного зростання, однак вона виявилася нестійкою
9.1. Особливості трансформаційних
процесів у державах ЦСЄ
Використано різні методологічні підходи та прикладні моделі реформування економіки.
У Югославії - «Програма Анте Марковича»
вПольщі - «План Бальцеровича» (1989), у Чехословаччині - «План Клауса» (1990),
вУгорщині - «План Купи» (1990),
вРумунії - «Короткий виклад стратегії переходу до ринкової економіки» (1990).
«Шокова терапія»
Л.Бальцеровича у Польщі
Основними заходами «блискавичного» переходу до ринку були:
відмова держави від цінорегулювання та перехід до неокласичної моделі: попит-пропозиція
жорстка бюджетна політика
відмова від багатьох соціальних програм
приборкання інфляції (припинення підвищення заробітної плати, індексації доходів)
прийняття закону про банкрутство, відмова уряду від підтримки збиткових підприємств,
швидка приватизація, лібералізація ринку, валютної системи та зовнішньої торгівлі
стимулювання припливу ПІІ
відмова від директивного планування та перехід до індикативного
«Шокова терапія»
Л.Бальцеровича у Польщі
Позитивним наслідком реформ був насправді швидкий перехід до ринкової економіки,
негативним — дуже висока «соціальна ціна» за ринкові реформи, яка мала прояв у стрімкому розшаруванні населення країни.
Космічне зубожіння населення, 70% якого водночас опинилося за межею бідності
«Градуалістська стратегія»
Основною відмінністю градуалізму від «шокової терапії» була етапність у здійсненні ринкових реформ та забезпечення мінімальних соціальних стандартів.
держава не відмовлялася від регулювання цін на товари «соціальної групи»,
приватизація здійснювалася у три етапи: мала, середня та велика,
обмінні курси національної валюти також регулювалися за допомогою монетарних та немонетарних заходів,
зростання зарплати на різних етапах градуалістської моделі то обмежувалося, то лібералізувалося
«Градуалістська стратегія»
Характерним прикладом реалізації градуалістської моделі була Угорщина, але й Чехія, Словаччина, Словенія, Естонія, Латвія та Литва також використовували елементи еволюційності у трансформації своєї економіки до ринкового середовища
У Албанії, Румунії, Болгарії, країнах колишньої Югославії, Україні, Росії та Молдові, програми мали у своїй основі як елементи «шокової терапії», так і «градуалізму», внаслідок чого шок став затяжним.
Особливості трансформації
Словенії
Заслуговує на увагу досвід Словенії, де поступовість та повільна еволюційність дали позитивні результати.
Модель «ринкового соціалізму», що була використана у Словенії, виявилася досить адаптованою для переходу до «вільного ринку», а елементи планування, у тому числі індикативного, уможливили цивілізоване проведення приватизації.
У країні не вважали, що іноземний капітал є панацеєю і досить стримано ставились до іноземних інвестицій
Особливості трансформації
Словенії
Словенія має найкращі макроекономічні показники серед усіх постсоціалістичних країн.
Середній приріст реального ВВП у країні становив 3,8% (у період 1993—1998 pp.)
У 2000 р. ВВП Словенії за паритетом купівельної спроможності досяг 17 367 дол. на одного жителя, що перевищило аналогічний індикатор Греції.
За індексом людського розвитку (0,879) країна посідала 29-е місце (для порівняння: Росія — 60-те, Україна — 80-те).
Для цієї держави характерною була рівновага зовнішньоторговельного та платіжного балансів, а зовнішній борг на відміну від інших постсоціалістичних країн не збільшується, а навіть має тенденцію до зменшення