Лекція 3 Основні політики ЄС

1.Сутність та класифікація політик Європейського Союзу.

2.Основні горизонтальні політики ЄС (соціальна, регіональна, конкурентна, екологічна).

3.Секторальні політики ЄС (САП, енергетична, технологічна промислова).

4.Зовнішні політики ЄС (торговельна, допомоги з розвитку).

Політики щодо громадян.

1. Сутність та класифікація політик Європейського Союзу

Політика ЄС – сукупність інструментів та механізмів для здійснення тієї чи іншої стратегії інтеграційного угрупування через систему визначених на певний час (як правило на 7 років) пріоритетів, що відповідають загальним завданням відповідного документу Євросоюзу (приміром Agenda-2000).

Політика ЄС включає:

правову базу;

принципи;

концепцію реалізації;

механізми (як здійснюється реалізація?);

інструменти (за допомогою чого?);

паритетний розподіл коштів;

моніторинг результатів;

аудит витрачання коштів.

Політики ЄС

2. Основні горизонтальні політики ЄС (соціальна, регіональна, конкурентна, екологічна)

Соціальна політика:

• долання економічних й соціальних дисбалансів;

• запровадження мінімальних соціальних стандартів;

• соціальний прогрес;

• флоридизація населення.

Мета соціальної політики ЄС (136-137 ст. Амстердамського договору)

• підвищення рівня зайнятості;

• поліпшення умов життя й праці;

• соціальний захист;

• управління людськими ресурсами;

• боротьба з соціальною несправедливістю.

Соціальна політика ЄС

Основні документи:

•Хартія основних прав робітників (1989)

•Європейський пакт зайнятості (1999)

Європейський соціальний фонд (діє з 1958)

•скорочення безробіття;

•розвиток людських ресурсів;

•перепідготовка кадрів;

• професійне навчання.

Політика регіонального та локального розвитку:

•регіональна гомогенізація ЄС;

•конвергенція (соціально-економічна) регіонів;

•долання диспропорцій розвитку.

Визначення пріоритетності регіонів (індикативний рівень ВВП на душу населення регіону <75% середнього рівня ВВП на д.н. ЄС)

Принципи регіональної політики:

•програмування;

•додатковості (комплементарності);

•партнерства;

• субсидіарності.

Політика регіонального та локального розвитку:

Європейський фонд регіонального розвитку (заснований у 1975 р.):

•співфінансування регіональних операційних програм;

•система регіональної допомоги;

•розвиток інфраструктури;

•надання технічної допомоги;

•розвиток місцевих ініціатив.

3. Секторальні політики ЄС (САП, енергетична, технологічна, промислова)

Спільна аграрна політика

соціальна значущість сільського господарства;

інтервенціоністстька політика;

пряма допомога;

європейська модель с/г (3% ВВП; 5% сукупної робочої сили (ЄС-15); витрати на харчування – 12% Німеччина; 23% - Греція);