3666-13486-1-PB-1

УДК 339

Підчоса О.В.* Кулинич Ю.Є.**

ОГЛЯД СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЇ РУХУ ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХ

ІНВЕСТИЦІЙ: ГЕОГРАФІЧНА АЛОКАЦІЯ

Анотація. Стаття розглядає сучасні тенденції руху прямих іноземних інвестицій з акцентом на їх географічну алокацію. Зокрема, розглядаються приплив та вивіз ПІІ за регіонами та національними економіками, тенденції портфельного інвестування, міжнародні інвестиційні позиції країн, вплив ПІІ на ВВП країн.

Ключові слова: прямі іноземні інвестиції, потоки, тенденції, регіон,

країна, портфельні інвестиції, приплив, вивіз.

Abstract. Paper discusses the current trends of foreign direct investment flows with an emphasis on their geographical allocation. In particular, the inflows and outflows of FDI by region and national economies, portfolio investment trends, international investment position of countries, and impact of FDI on GDP of countries are considered.

Key words: foreign direct investment, flows, trends, region, country, portfolio investment, inflow, outflow.

Аннотация. Статья рассматривает современные тенденции движения прямых иностранных инвестиций с акцентом на их географическую аллокацию.

В частности, рассматриваются приток и вывоз ПИИ по регионам и национальными экономиками, тенденции портфельного инвестирования,

международные инвестиционные позиции стран, влияние ПИИ на ВВП стран.

*к.е.н., доцент кафедри міжнародних фінансів Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

**студентка 4-го курсу спеціальності Міжнародні економічні відносини Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Ключевые слова: прямые иностранные инвестиции, потоки, тенденции,

регион, страна, портфельные инвестиции, приток, вывоз.

Актуальність теми дослідження. Світова економіка знаходиться на етапі структурної перебудови пов’язаної з переходом на новий етап технологічного розвитку, що стимулює трансформацію глобальних виробничих мереж багатонаціональних пыдприэмств, ланцюгів створення вартості, зміни у попиті на різні товарні групи (високотехнологічне виробниче обладнання,

сировинні товари, енергетичні ресурси, продовольство та ін.), зміни в національних стратегіях економічного, промислового та науково-технічного розвитку. Вищезазначені процеси впливають на інвестиційні рішення на основі яких формуються глобальні потоки ПІІ та їх географічна алокація по країнам і регіонам світу.

Аналіз останніх публікацій. Питання дослідження багатонаціональних підприємств, прямих іноземних інвестицій розкриті в роботах А. Ругмана,

К.Коджіми, Т. Озави, Дж. Жана, О.І. Рогача, А.С. Філіпенка, О.І. Шниркова,

С.О. Якубовського, Т.В. Орєхової, Ю.М. Уманціва, Л.О. Петкової, О.А.

Сльозко, І.І. Павленка та інших дослідників.

Дослідження питаннь кількісного та якісного аналізу глобальних потоків прямих іноземних інвестицій також проводяться в рамках Конференції ОО з торгівлі та розвитку (Ю КТАД, англ. UNCTAD), Світового банку,

Міжнародного валютного фонду та інших національних та наднаціональних інститутів.

Постановка проблеми. Огляд географічної алокації потоків прямих іноземних інвестицій (ПІІ) є важливим завданням в контексті визначення сучасних тенденцій руху ПІІ, центрів тяжіння глобальних інвестиційних потоків, а також є підґрунтям для подальшого аналізу розвитку світової економіки.

Результати дослідження. Пряме іноземне інвестування історично було пов’язане з пошуком нових ринків, які забезпечуватимуть найвищі показники

знаходиться під тиском внутрішніх проблем соціально-економічного розвитку,

девальвації національних валют, скорочення експортних поставок та інших факторів.

В той же час у середньостроковій перспективі ціни і обсяги торгівлі нафтою та газом будуть зростати (як з точки зору їх використання в якості енергетичної сировини, так і з точки зору базових ресурсів для хімічної промисловості), що зумовить рух ПІІ до нафтогазовидобувних країних, а також до країн-транзитерів з метою розвитку транспортної інфраструктури.

Дослідження Ю КТАД передбачають, що загальний обсяг світової торгівлі зросте на близько 4% у 2018 році (для порівняння збільшення на 3,8

відсотка у 2017 році), що призведе до зростання світових потоків ПІІ на 10

відсотків [8].

Прогнозні перспективи ПІІ у 2018-2019 рр., за даними Ю КТАД,

оптимістичні. Загалом, очікується зростання в розвинених країнах, що частково зумовлюється програмами фіскального стимулювання у Сполучених Штатах Америки [12]. Варто зазначити, що на даний момент внутрішньоекономічна політика США позитивно впливає на промисловий розвиток. Процес решорінгу стимулює промислове відновлення на новому технологічному рівні, що в середньостроковій перспективі, на нашу думку, призведе до утворення/відновлення індустріальних кластерів нового покоління, які будуть виступати аттракторами ПІІ до США у майбутньому. еобхідно підкреслити,

що інші розвинені країни використовують або починають використовувати схожі підходи до формування національної політики розвитку. Таким чином ефективність вищезазначених заходів буде істотно впливати інвестиційну привабливість країн.

В цілому необхідно наголосити на значному впливі політичних рішень на розподіл ресурсів на ринку [10]. Геополітична невизначеність в усьому світі впливає на загальний обсяг ПІІ. Для економік, що розвиваються, ці фактори мають першочергове значення, оскільки будь-який тривалий період невизначеності може легко змінити позитивну тенденцію у припливі ПІІ.

Для визначення сучасних тенденцій руху прямих іноземних інвестицій вважаємо за доцільне розглянути їх географічну алокацію, зокрема, такі показники, як приплив та вивіз ПІІ за регіонами та національними економіками,

портфельні інвестиції (ПІ), міжнародні інвестиційні позиції країн, рахунок їх поточних балансів, динаміку сальдо інвестиційних прибутків країн та вплив ПІІ на ВВП країн.

Одним із основних індикаторів стану світового інвестиційного ринку є обcяг припливу прямих іноземних інвестицій у певні регіони та країни. Даний індикатор є своєрідною ознакою, що характеризує рівень розвитку взаємозв’язків між економічними суб’єктами господарювання [14; 1, c 61-62].

Приплив ПІІ є показником, що визначає вартість прямих іноземних інвестицій здійснених у певний регіон чи країну інвесторами-нерезидентами цієї країни [14]. Приплив ПІІ за регіонами світу та приплив ПІІ в першу двадцятку країн, що приймають наведені на Рисунках 1 та 2.

Загалом, за період з 2000 по 2017 роки приплив ПІІ за регіонами зростав поступово із різким спадом після 2008 року у зв’язку із глобальною фінансово-

економічною кризою. Така ж тенденція спостерігається і в більшості представлених на Рисунку 1 регіонах світу. Так, в африканському регіоні,

Латинській Америці та Карибському басейні протягом 2000-2017 років наявний нестабільний об’єм припливу ПІІ через відносну нерозвиненість більшості інвестиційно привабливих галузей промисловості [2].

В останні роки приплив ПІІ в регіони із розвиненою економікою знизилися (у 2017 році 712 млрд дол.), що пояснюється певною мірою спадом після високих обсягів припливу інвестицій у минулі періоди.

Активізація операцій у секторі злиттів і поглинань (ЗІП) між компаніями,

що представляють розвинені економіки та структурні зміни в рамках багатонаціональних корпорацій вплинули на зростання потоків ПІІ у 2016 році.

У 2017 році транзакції такого типу стали менш інтенсивними, що стало причиною закономірного зменшення потоків ПІІ у країни із розвиненими економіками. Факт значного зменшення цінового обсягу в найбільшій мірі відобразився на національній економіці США (Рис. 2).

Потоки ПІІ в країни, що розвиваються, зросли на 1 млрд. дол.,

порівнюючи із показниками 2016 року. Потоки іноземних інвестицій продовжили надходити в Азію в 2017 році із такою ж інтенсивністю, що була зафіксована в 2016 році. Поступове зростання припливу ПІІ (476 млрд. дол.)

зробло Азію найбільшим регіоном-реципієнтом ПІІ за своєю часткою у світовій економіці. а нашу думку така тенденція збережеться і в середньостроковій перспективі під впливом активного розвитку індустріального сектору в даному регіоні, соціально-економічної політики країн регіону (підвищення добробуту населення і відповідне зростання ринків товарів та послуг) та поглиблення кооперації.

Країни Латинської Америки та Карибського басейну показали невелике зростання припливу ПІІ (11 млрд. дол.) у 2017 році порівняно із 2016 роком.

Африканський регіон зазнав зменшення інтенсивності потоків іноземних інвестицій через затяжний період перебоїв у поставках товарів та нестабльних цін на нафту. У цьому регіоні приплив ПІІ зменшився до 42 млрд дол. у 2017

році [2].

Потоки ПІІ в Африку продовжували знижуватися, досягнувши 42 млрд.

дол. США, що на 21% менше, ніж у 2016 році, враховуючи несприятливу кон’юнктуру експортних ринків. езважаючи на це, ми вважаємо, що в середньостроковій перспективі Африка буде потужним аттрактором ПІІ,

враховуючи як ресурсний потенціал, так і розвиток внутрішнього споживання.

В цілому, потоки інвестицій до країн, що розвиваються, залишаються стабільними дорівнюючи приблизно 500 млрд. дол. Даний регіон відновив свої позиції найбільшого реципієнта ПІІ у світі.

ПІІ до країн Латинської Америки та Карибського басейну зросли на 8

відсотків до 151 мільярда доларів США [3]. Це було першим зростанням за шість років, але приплив інвестицій залишається набагато нижчим за пікові значення 2011 року (період значного нарощування експорту сировинних товарів).

Варто зазначити, що прямі іноземні інвестиції до структурно слабких та вразливих економік залишаються нестійкими, що пов’язано з низькою привабливістю для інвесторів і нестабільним попитм на ту продукцію та ресурси які вони можуть запропонувати, а також з загальними проблемами розвитку світової економіки. Так, потоки ПІІ до найменш розвинених країн скоротилися на 17 відсотків, до 26 млрд. дол. Інвестиції у країни, що не мають виходу до моря, зросли на 3 відсотки, до 23 мільярдів доларів; у малі острівні країни, що розвиваються, зросли на 4% до 4,1 млрд. дол.

Приплив прямих іноземних інвестицій до розвинутих країн різко скоротився на 37% до 712 мільярдів доларів. Транскордонні злиття та поглинання скоротилися на 29 відсотків, в тому чилсі враховуючи зниження у сфері мега-угод та та корпоративних реструктуризацій.

Рисунок 2 показує, що лише 3 з 10 країн, що мають найбільшу частку в припливі ПІІ, є суб’єктами з економікою, що розвивається (Китай, Гонконг

(Китай) та Бразилія).

В той же час у період з 2000 по 2017 роки США залишалися найбільшою країною з точки зору припливу ПІІ, що пояснюється високою привабливістю інвестиційних вкладень в економіку даної країн та перспективністю її економічного розвитку. а даний момент можна стверджувати, що США залишаться країною-лідером залучення ПІІ, що обумовлено бізнес-

орієнтованою фіскальною та монетарною політикою, а також політикою стратегічного розвитку національного промислового виробництва. Розвиток нових галузей та модернізація існуючого індустріального сегменту економіки буде потужним аттрактором інвестицій.

Варто підкреслити, що певні країни, зокрема Ірландія та імеччина, в

окремі періоди отримували значно більше ПІІ, ніж в інші періоди, що пов’язано зокрема із їх податковою політикою, при цьому необхідно зазначити, що такі

ефекти є досить короткостроковими. априклад, імеччина вірогідніше за все

буде використовувати ті ж самі (або досить близькі за змістом) заходи, що і США у сфері промислової політики, що в середньостроковій перспективі, на нашу думку, буде стимулювати приплив ПІІ до її економіки.

е менш важливим показником для аналізу розвитку сучасних тенденцій прямого іноземного інвестування є вивіз ПІІ за регіонами та країнами. Вивіз ПІІ є індикатором, що означає обcсяг прямих іноземних інвестицій певного регіона чи країни, здійснених інвесторами, що є резидентами цієї країни, в інші країни

[3, с. 37]. Вивіз ПІІ за регіонами світу та вивіз ПІІ із першої двадцятки країн базування показані на Рисунках 3 та 4.

Експорт інвестицій із регіонів світу не демонстрував стабільного зростання у досліджуваний період з 2000 по 2017 роки. а Рисунку 3

простежується хвилеподібна тенденція обсягів вивозу ПІІ за регіонами світу.

Північноамериканський регіон та країни із розвиненою економікою з інших регіонів є типовим підтвердженням загальної нестабільності вивозу ПІІ із регіонів світу.

При аналізі статистичних даних було встановлено, що найнижче значення вищезазначений показник мав у 2002 році, після поступового спаду до 497

млрд. дол.

У 2017 року, вивіз ПІІ у світі зменшився до 1,430 трлн. дол. айкраще тенденція спаду простежується у показниках європейських країн з розвиненою економікою, де такий показник за 2017 рік є від’ємним [2].

Загальна тенденція нестабільності в експорті інвестицій за кордон із країн з економікою, що розвивається та перехідною економікою, пояснюється високими ризиками знецінення їх національної валюти, геополітичними ризиками та потенційними проблемами з їх участю у глобальних ланцюгах створення вартості.