Соціальний устрій

Привілейовані верстви: князі; бояри; дружинники; духівництво.

Непривілейовані верстви: міщани; селяни-смерди; наймити; ізгої.

Це все вільне населення.

Залежне населення: закупи; рядовичі; челядь; холопи.

Економічний розвиток

Основа господарства – землеробство (жито, пшеницю, ячмінь, просо, овес; капуста, огірки, ріпа, морква, гарбузи, цибуля тощо; розвивалося садівництво вишні, яблуні, груші, сливи).

На Правобережжі розводили переважно велику рогату худобу, на Лівобережжі – свиней. У сільськогосподарських роботах тягловою силою були переважно коні. Значну роль продовжували відігравати промисли (мисливство, рибальство, бджільництво).

Існувало близько 80 видів ремесел.

Важливе місце займала торгівля: територією Русі проходили міжнародні торговельні шляхи – грецький, шовковий, залізний, соляний.

Земельна власність визначала соціальний статус особи.

Феодальні повинності:

- данина – сплата продуктами (медом, хутром, збіжжям); від часів правління Ольги виплачувалася певною фіксованою нормою від кожного господарства (уроками);

- відробітки на полі землевласника;

- повоз – постачання коней і транспорту для потреб князя;

- участь у будівництві укріплень і міст.

Феодальна роздробленість Київської Русі

Із середини XII ст. Київська Русь вступає в період феодальної роздробленості, яка є неминучим періодом розвитку феодальної Європи.

Причини феодальної роздробленості Київської Русі:

1. перетворення великого землеволодіння на спадкове, а господарства – на натуральне;

СЛОВНИК!

Натуральне господарство – це господарство, яке виробляє продукти майже винятково для внутрішнього споживання, а не на продаж, зв‘язок його з ринком є нерегулярним.

2. воєнно-політичне посилення бояр;

3. влада Великого князя стала зайвою;

4. виникнення нових міст як економічних і воєнно-політичних центрів;

5. зміна торгових шляхів у зв‘язку з панування у степу кочових племен;

6. різний етнічний склад руських територій.

Найбільшими князівствами стали:

- Київське, Переяславське, Чернігово-Сіверське, Волинське, Галицьке, які стали основою формування Української держави;

- Володимиро-Суздальське, Новгородське, Псковське, Смоленське, Рязанське – основа Московської держави;

- Полоцьке, Мінське, Туровське – основа Білоруської держави.

Історичне значення Київської Русі

• Вперше об‘єднала східнослов‘янські племена в єдиній державі;

• прискорила економічний, політичний, культурний розвиток східної слов‘ян;

• захистила східнослов‘янські землі від нападів іноземних держав і кочовиків (Польщі, Угорщини, Візантії, варягів, печенігів, половців);

• була бар‘єром між Західною Європою і Степом;

• підняла й укріпила міжнародний авторитет східних слов‘ян, долучила їх до міжнародної політики.

Монголо-татарська навала на українські землі

Наприкінці ХІІ ст. в Центральній Азії утворилася Монгольська держава. В боротьбі за владу 1206 р. переміг хан Темучин (Чингісхан), який почав завойовницькі походи.