Правління Ярослава Мудрого (1019 - 1054 рр.)

1. До 1036 р. мав співправителем брата Мстислава: Правобережжя Дніпра належало Ярославові, Лівобережжя – Мстиславові;

2. склав перше рукописне зведення законів – «Руську правду»;

3. опікувався будівництвом нових міст і розвитком тих, що вже існували;

4. у Києві побудував Софіївський собор (1037 р.), Георгіївську та Ірининську церкви, Печерський монастир (майбутню Києва-Печерську лавру); місто обнесли валами з трьома брамами, одна з яких – Золоті ворота – була парадним в‘їздом;

5. сприяв обранню першого руського митрополита Іларіона (1051 р.);

6. піклувався про розвиток освіти та культури: відкривалися школи, в тому числі для дівчат, започатковано літописання, при Софійському соборі засновано бібліотеку;

7. розбив печенігів, які відтоді припинили нападати на Русь;

8. здійснив похід на Візантію, внаслідок чого укладено договір про службу руських дружин у Константинополі, а дочка візантійського імператора стала дружиною сина Ярослава – Всеволода;

9. сприяв укладенню династичних шлюбів із європейськими монархічними династіями: сам був одружений із дочкою шведського короля Інгігердою, його донька Анна – була дружиною короля Франції, Єлизавета – дружиною норвезького королевича, Анастасія – дружиною угорського королевича; сини уклали шлюби з німецькими принцесами.

Перед смертю, в 1054 р., Ярослав поділив Русь між своїми синами. Старші сини отримали головні міста: Ізяслав – Київ, Святослав – Чернігів, Всеволод – Переяслав. Ярослав наказував своїм синам жити в мирі та берегти державу.

Правління Ярославичів

1054 - 1073 рр. – співправління старших синів Ярослава – Ізяслава, Святослава і Всеволода (тріумвірат). У 1068 р. на річці Альта половці (кочові племена) розбили Ярославичів, що спричинило повстання киян.

1073 - 1078 рр. – почалися міжусобні війни між Ярославичами, спричинені зокрема відсутністю єдиної системи престолонаслідування: князівський престол міг передаватися від батька до старшого сина або від старшого брата до молодшого.

1078 - 1093 рр. – правління останнього сина Ярослава Мудрого – Всеволода.

Після його смерті в Києві посів Святополк Ізяславич, останній онук Ярослава Мудрого.

Святополк збирав князівські з‘їзди. Любецький з‘їзд 1097 р. прийняв такі рішення: 1) про припинення міжусобиць, щоб вони не послаблювали країну; 2) про наслідування князями своїх вотчин; 3) були організовані походи проти половців.

Після смерті Святополка Ізяславича сааме Володимир Мономах став київським князем.

Володимир Мономах – онук візантійського імператора і Ярослава Мудрого. У 1113 р. був запрошений киянами на князювання.

Основні заходи правління Володимира Мономаха (1113-1125):

1. відновив централізовану одноосібну владу на Русі;

2. опікувався розбудовою Києва, освітою;

3. написав знамените «Повчання дітям» про любов до рідної землі, батьків, ближніх.

Наступником Володимира Мономаха став його старший син Мстислав Володимирович.

Основні заходи правління Мстислава Володимировича (1125 - 1132 рр.):

1. зберігав єдність Київської Русі;

2. успішно відбивав напади половців.

Мстислав був останнім одноосібним правителем Київської Русі. Після його смерті Київська Русь вступила в період феодальної роздробленості.

Устрій Давньоруської держави

Політичний устрій

Київська Русь IX - X ст. булла ранньофеодальною монархією.

На чолі держави стояв Великий київський князь, влада якого була спадковою.

Удільні князі, родичів Великого князя, самостійно розпоряджалися своїми землями.

Рада князів і старшої дружини (бояр) складала боярську думу.

Суд, збирання данини здійснювалися спеціальними дружинниками.

Віча змінили свій склад і замість загальних зборів чоловічого населення стали зборами впливових бояр, дружинників, заможного купецтва тощо.