Утворення і розвиток держави Київська Русь

Київська Русь – слов‘янська держава, що існувала протягом IX - XII ст. Вона утворилася внаслідок об‘єднання східнослов‘янських племінних союзів навколо Полянського союзу з центром у Києві.

Передумови створення держави:

1. економічний розвиток;

2. зростання майнової та соціальної нерівності;

3. до кінця VIII ст. завершилося формування союзів племен, які починають переростати в племінні князівства;

4. необхідність боронити свої землі від нападів варягів, хозарів.

Походження назв «Русь», «Україна»

На думку українських істориків, Руською землею називали територію сучасних Київщини, Чернігівщини, Переяславщини (землі полян, деревлян, сіверян).

Версії походження назви «Русь»:

• русами називали племена норманів («роотсі» – гребець, слово має давньоскандінавський корінь «рос»). Вони заснували слов‘янську державу і дали їй свою назву. Авторів цієї теорії (німецьких учених XVIII ст. Г. Байєр, Г. Міллера і А. Шльоцера) та її послідовників називають норманістами.

• Слово «Русь» має кельтське походження.

• Руси – слов‘янські племена Середнього Подніпров‘я, які дали свою назву річкам Рось, Росава, Роставиця.

• Рось, Росава, Роставиця мають не слов‘янську, а іранську назву, тож у перекладі з іранської «рос» означає «світлий».

• Руса – в праслов‘янській мові «річка», Русь – «країна річок».

Слово «український» уперше зустрічається в XI ст., а назва Україна у значенні «край, рідна земля» вперше згадана в Київському літописі 1187 р. щодо Переяславської землі.

У VIII – IX ст. сформувалося кілька східнослов‘янських князівств: полянське з центром у Києві, словенське з центром у Новгороді, сіверське з центром у Чернігові, кривицьке з центром у Смоленську тощо.

Саме об‘єднання Київського та Новгородського князівств поклало початок ранньофеодальній державі східних слов‘ян, яку історики назвали Київська Русь (IX ст.).

У 862 р. словени повстали проти варягів і прогнали їх за Балтійське море. Проте вони не могли припинити внутрішніх чвар. Тоді вони відправили послів за море до варягів. У відповідь «вибралися» три брати – Рюрик, Синеус і Трувор зі своїми родами. Так, за «Повістю минулих літ», і отримала свою назву Руська земля. Старший, Рюрик, сів спочатку в Ладозі, а згодом у Новгороді. Другий брат, Синуес, отримав Білоозеро, а третій, Трувор, здобув Ізборськ. Князі з дружинами мали захищати свої землі, у тому числі й від «інших» варягів.

Рюрик помер у 879 р. Спадкоємцем було призначено його родича Олега, який мав правити Руссю до повноліття Рюрикового сина Ігоря. Задумав Олег приєднати південні землі і у 882 р. попрямував до Києва.

Правителем Київського князівства був Аскольд (імовірно, він мав співправителя – князя Діра). Відомо, що Аскольд здійснив такі заходи:

1. підпорядкував, окрім полян, деревлян, дреговичів, частину сіверян;

2. здійснив кілька владних походів на Візантію, яка змушена сплачувати Києву данину;

3. разом з оточенням прийняв християнство;

4. звільнив полян від уплати данини хозарам.

Хитрістю Олег виманив князів Аскольда і Діра з Києва й убив їх. Сам Олег залишився в Києві і назвав його «матір‘ю міст руських».