12. Нервово-психічна сфера.

Свідомість – збережена, порушена, без свідомий стан, кома, марення, галюцинації (слухові, зорові, смакові). Поведінка хворого, здатність встановлення з ним контакту, реакція на навколишне, інтелект, настрій. Підвищена збудливість: ейфорія, надмірна балакучість, пригнічення (в‘ялість, апатія, сонливість). Головний біль, запаморочення, сон, пам‘ять, мова. Менінгіальні симптоми: ригідність м‘язів потилиці, симптом Керніга, Брудзинського (верхній, середній, нижній) та ін..

Стан черепно-мозкових нервів. Чутливість (тактильна, больова, термічна, глибока). Рухова сфера: підвищена збудливість, судоми (тонічні, клонічні), постійні чи приступами, фібрилярні посмикування, тремтіння, парези, паралічі, м‘язова атрофія. Хода. Нормальні і патологічні рефлекси: кореальний, глотковий, колінний, п‘яткового сухожилля, черевний Оппенгейма, Гордона, Россоліма, Бабінського. Тремор язика, вік, кисті. Дермографізм: білий, червоний, ступінь вираження, стійкість.

13. Органи зору.

Стробізм, птоз, анізокорія, ністагм, стан акомодації і конвергенції, диплопія, парез зору. Гострота зору, наявність «сітки», «туману» перед очима, реакція зіниць на світло. Іридоцикліти, кератити.

14. Органи слуху.

Гострота, шум у вухах (постійний, пароксизмальний), гнійні виділення з вушей, чутливість чи болючість при натискуванні на козелок або при поколачуванні по соскоподібному відростку.

15. Ендокринна система.

Стан щитовидної залози – величина і консистенція, ширина очних щилин, блиск очей, екзофтальм.

Статеві залози: аномалії розвитку статевих органів, дисфункція залоз (порушення менструального циклу та ін..).

Попередній діагноз.

Обгрунтування його проводиться шляхом аналізу скарг, анамнезу захворювання, епідеміологічного анамнезу і даних об‘єктивного обстеження хворого.

Від вірної і своєчасної постановки попереднього діагнозу, особливо при тяжких формах захворювання, в більшості, залежить кінець хвороби. Часто лікар приймалльног відділення формулює попередній діагноз по синдромальному принципу (гострий гастроентерит, гостра кишкова інфекція), що дозволяє йому назначити конкретний план лабораторного обстеження і визначити тактику необхідної терапії до встановлення кінцевого діагнозу.

ПЛАН ЛАБОРАТОРНОГО ОБСТЕЖЕННЯ.

В окремих випадках необхідність лабораторного обстеження виникає уже у приймального відділенні лікарні, коли необхідно негайно оцінити основні показники гомеостазу для надання невідкладної допомоги хворому (ДВЗ – синдром, азотемія, гіпо- і гіперглікемія, гіповолемія тощо), включаючи профільні реанімаційні центри (гемосорбція, плазмофорез, гемодіаліз). Лабораторні методи обстеження при поступленні хворого в стаціонар проводиться також при негайній диференційній діагностиці між інфекційними і неінфекційними захворюваннями (вірусні гепатити, механічна жовтяниця, менінгіт і субарахноідальні крововиливи, гострі кишкові інфекції і гострий апендицит або позаматкова вагітність).

Для планових лаб.обстежень використовуються загально клінічні, біохімічні і спеціальні (мікроскопічні,бактеріологічні,серологічні,біологічні,алергологічні) інструментальні та інші методи, які забезпечують діагностику припустимого захворювання і диференційну діагностику.