Анамнез захворювання

З‘ясовується дата захворювання і початок його (поступове, гостре, миттєве), початкові симптоми хвороби, особливості їх прояву, наявність продромального періоду, зміни t⁰ тіла, її висота, характер температурної кривої; прояви загальної інтоксикації (слабкість, порушення працездатності, головний біль, м‘язевий біль, порушення сну). Звертається увага на наявність висипки на шкірі і слизових: час її появи, етапність висипання, характер елементів висипки та їх локалізацію. Далі з‘ясовуються симптоми ураження окремих органів і систем. Звертають увагу на динаміку виявлених симптомів, тобто до якого часу хвороба посилювалась у своєму розвитку, чи були періоди покращення і погіршення в перебігу захворювання. Уточнюються час першого звернення до лікаря попередній діагноз, результати проведення лабораторних та інструментальних методів обстеження, характер до госпітальної терапії (вживання антибіотиків, хіміопрепаратів, бактеріофагу, специфічних сироваток і g-глобулінів) і її вплив на динаміку хвороби.

У збиранні анамнезу у хворої дитини приймає участь лікар-педіатр, батьки і сама дитина (для дітей старших вікових груп).

При з‘ясуванні необхідних даних про хвору дитину, повинна бути створена атмосфера відвертості і взаєморозуміння між лікарем та сім‘єю дитини. При необхідності надання хворому швидкої допомоги анамнез повинен бути коротким, конкретним.

При переводі хворого із іншого лікувального закладу, необхідно вказати, в супроводі якої особи (медпрацівника) був доставлений хворий,

уточнити характер можливих реанімаційних заходів під час транспортування. Слід уточнити прізвище консультанта-інфекціоніста, що дав санкцію на перевід, і скористатися його свідченням про стан дитини, попередній діагноз і проведене лікування. Особливу увагу необхідно звернути перевідному епікризу (виписці із історії хвороби), який повинен містити в короткій формі повний і послідовний аналіз клініко-лабораторних даних хворого та об‘єм попередньої терапії. Такі ж вимоги висуваються і до оформлення направлення на госпіталізацію після амбулаторного спостереження. При відсутності необхідних даних фельдшер приймального відділення повинен через супроводжуючу особу або телефон негайно уточнити їх.

Епідеміологічний анамнез

Збираючи епіданамнез потрібно з‘ясувати: ДЕ? КОЛИ? ЯК? і ВІД КОГО? міг заразитись хворий.

Опитування пацієнта повинно бути спрямоване на отримання інформації щодо ДЖЕРЕЛА ІНФЕКЦІЇ, МЕХАНІЗМУ ТА ШЛЯХІВ ПЕРЕДАЧІ ЗАХВОРЮВАННЯ.

Для цього необхідно правильно сформулювати низку наступних запитань:

• Чи було будь-яке інфекційне захворювання у сім‘ї, школі, установі, серед рідних, друзів, сусідів? Чи спілкувався пацієнт з кимсь із перелічених хворих? Як довго? Де, коли?

• Чи має пацієнт за характером своєї професійної діяльності контакт з тваринами (працівник птахофабрики, ферми, м‘ясокомбінату, ветеринарної служби) або продукцією тваринного походження (м‘ясо, молоко, шкіра, шерсть)?

• Чи не було укусів комах (бліх, вошей, кліщів, комарів тощо)?

• Чи є у помешканні комахи, паразити, гризуни?

• Медичний працівник повинен з‘ясувати характер професійної діяльності пацієнта: медичний працівник, перукар, вчитель, механізатор тощо. Особливу увагу необхідно звернути на такі значимі (в епідеміологічному аспекті) факти, як водокористування, місце харчування, користування взуттям, одягом тощо.

• Необхідно звернути увагу на використання пацієнтом чужих речей та засобів особистої гігієни.

• Чи дотримується пацієнт правил особистої гігієни?

• Як, коли, та проти яких захворювань проведено щеплення пацієнту?

• Коли пацієнт проходив медичний огляд, чи проведено планове флюорографічне обстеження органів грудної порожнини?

• Чи були у пацієнта тривала гарячка, всип на шкірі, жовтяниця, диспепсичні розлади (коли, як довго, після чого проходять або не проходять)?