Методика обстеження інфекційного хворого.

Схема обстеження інфекційного хворого переслідує основну мету: забезпечити планове послідовне вивчення суб‘єктивних проявів хвороби. Ретельне обстеження хворого дозволяє уникнути помилок в діагностиці. Труднощі в надбанні досвіду обстеження хворого відмічається лише на перших етапах роботи молодого фельдшера, коли увага його концентрується на найбільш яскравих проявах симптомів. При цьому можлива гіперболізація одних ознак та недооцінювання інших, прихованих. Поетапне обстеження забезпечує повноту і комплексність фіксації об‘єктивних та суб‘єктивних даних і дозволяє співставити окремі симптоми, що особливо важливо в диференційно-діагностичному плані. Запропонована схема історії хвороби традиційна, відображає багаторічний досвід роботи в інфекційній клініці і включає наступні розділи: паспортна частина, скарги хворого, анамнез захворювання, епідеміологічний анамнез, об‘єктивний огляд хворого, попередній діагноз, план лабораторного обстеження за хворим, обґрунтування діагнозу, епікриз.

СХЕМА ІСТОРІЇ ІНФЕКЦІЙНОЇ ХВОРОБИ.

ПАСПОРТНА ЧАСТИНА.

Містить наступні дані про хворого: прізвище, ім‘я, по-батькові. Вік, місце проживання, місце праці, посада, дата поступлення, дата виписування. Діагнози лікувального закладу,який направив - під час поступлення, - клінічний, - заключний, - основний, - супутній; ускладнення. Дата заповнення історії хвороби.

В паспортній частині дитини, як і дорослого, повністю вказується прізвище, ім‘я, по-батькові. Вік новонароджених указується днями, дітей раннього віку – місяцями або роками з місяцями. Дітям дошкільного віку й шкільного вказується рік, що виповнився і зазначається дата народження.

В історії хвороби дитини необхідно зазначити місце працювання батьків, їх домашній і службовий телефони, а також назву, адресу і телефон дитячого закладу, який відвідує хвора дитина. Ці свідчення необхідні для своєчасного повідомлення про стан дитини, додаткового вияснення даних анамнезу захворювання і життя, уточнення епідеміологічної ситуації.

Скарги хворого

Необхідно ретельно і точно перерахувати суб‘єктивні скарги хворого і з‘ясувати самопочуття при поступленні в стаціонар. При виявленні скарг важливі не лише констатація, але й деталізація їх, наприклад: характер, інтенсивність і локалізація головного болю, особливості порушення сну (безсоння, сонливість, порушення ритму сну); не тільки підвищення t⁰ , але і висота її, наявність ознобу, пітливості. При уточненні скарг не можна обмежуватись тільки свідченнями хворого, необхідно додатково виявити скарги по органам і системам, які можуть бути залучені в патологічний процес при тому чи іншому захворюванні.

При з‘ясуванні скарг у дітей лікарю частіше доводиться розмовляти з матір‘ю. Спочатку матері надається можливість вільно викладати скарги, а в подальшому лікар направляє розмову у потрібний йому бік. При відсутності батьків скарги уточнюються у супроводжуючих осіб, із виписки історії хвороби (перевідного епікризу), історії розвитку дитини.