
- •Особливості інфекційних хвороб
- •Місце інфекційних хвороб в сучасній медицині , їх поширення та проблеми
- •Зростання інфекційної захворюваності
- •Проблеми інфекційної служби
- •Заслуга вітчизняних і закордонних вчених у боротьбі з інфекційними хворобами
- •Гамалея н.Ф. (1859-1949) - імунолог. Застосував хімічні вакцини. Вивчав сказ, туберкульоз, холеру. Вперше спостерігав бактеріофагію.
- •Місце інфекційних хвороб у патології людини
- •Класифікація інфекційних хвороб за Громашевським л.В.
- •Реактивність організму. Імунітет. Сучасний погляд на значення імунітету в запобіганні інфекційних хвороб
- •Значення чинників патогенності мікроорганізмів. Значення імунітету та вікової реактивності організму в інфекційному процесі. Роль чинників патогенності мікроорганізмів
- •Значення чинників навколишнього середовища, попередніх і супутніх захворювань, умов харчування, професійних чинників, вітамінної недостатності у виникненні та клінічному перебігу інфекційних хвороб
- •Види алергічного стану
- •Гіперчутливість негайного типу
- •Заходи щодо джерела інфекції (перша ланка епідемічного процесу)
- •Вплив на сприйнятливість організму (третя епідеміологічна ланка)
- •Медичний нагляд за вогнищем інфекції. Протиепідемічні заходи у вогнищі інфекції
- •Вакцинопрофілактика і серопрофілактика. Живі, ослаблені та вбиті вакцини. Хімічні вакцини. Комбіновані (асоційовані вакцини). Анатоксини, сироватки та імуноглобуліни
- •Положення про організацію та проведення профілактичних щеплень Витяг з наказу моз України № 595 від 16.09.2011 року
- •Організація щеплень
- •Ускладнення
- •Зберігання вакцин і сироваток
- •Поняття про особливо небезпечні хвороби (онх)
- •Під час приймання хворого ведеться така документація
- •Інфекційне відділення поліклініки (кіз-кабінет інфекційних захворювань). Структура і функції.
- •КіЗи здійснюють
- •Обладнання кіЗу
- •Основні завдання кіЗу
- •Симптоми бувають:
- •Мета диспансеризації
- •Структура і режим інфекційного відділення (лікарні)
- •Режим роботи інфекційної лікарні. Протиепідемічний режим
- •Правила роботи медперсоналу інфекційної лікарні
- •Медична етика і деонтологія
- •8 Принципів ранньої діагностики інфекційних хвороб
- •Інструментальні методи діагностики інфекційних хвороб
- •Методика обстеження інфекційного хворого. Значення анамнезу, епіданамнезу у діагностиці. Огляд хворого за системами. Визначення окремих провідних симптомокомплексів у перебігу хвороби
- •Епідеміологічний анамнез
- •Обов’язки фельдшера щодо взяття матеріалу від хворого для лабораторного дослідження
- •Значення догляду за хворими, як лікувального чинника, роль середнього медперсоналу при цьому. Особливості догляду за інфекційними хворими
- •Розробка і здійснення заходів щодо підвищення якості та ефективності діагностики, лікування і профілактики інфекційних хвороб
- •Класифікація симптомів при інфекційних хворобах Показання до лікування інфекційного хворого вдома і в стаціонарі
- •Класифікація симптомів, симптоми вирішальні, специфічні або патогномічні
- •Симптоми факультативні, опорні
- •Показання до лікування інфекційного хворого в стаціонарі і вдома
- •Основні вимоги до лікування інфекційних хворих в домашніх умовах
- •Клінічні форми інфекційної хвороби. Гострий, підгострий, затяжний і хронічний перебіг інфекційних хвороб. Загострення, рецидиви, ускладнення. Повторні захворювання., носійство. Змішані інфекції
- •Лікування комплексне та індивідуальне, специфічне і неспецифічне
- •Основні принципи лікування інфекційних хворих
- •Основні лікарські засоби етіотропної дії. Хіміотерапія. Основні їх групи. Характеристика кожної групи
- •Антибіотики
- •Сульфаніламідні препарати
- •Побічна дія сульфаніламідів
- •Противірусні засоби:
- •Протигрибкові препарати:
- •Симптоматичне лікування (патогенетичне). Основні групи лікарських засобів, показання щодо їх призначення
- •Лікувальне харчування
- •Вимога на харчо-блок для інфекційного відділення, 50 хворих, 10.12.2003 року
- •Медсестра відділення ___________________ Зав. Відділенням ______________________ Вимога в кладову для інфекційного відділення, 50 хворих, 10.12.2003 року
- •Зав. Відділенням _______________________
- •Порційник
- •Інтенсивна терапія складається із двох основних і нерозривних розділів.
- •Фізіотерапевтичні методи в лікуванні інфекційних хвороб
- •Тактика фельдшера за підозри на наявність у пацієнта віл-інфекції
- •Використана література
Значення чинників патогенності мікроорганізмів. Значення імунітету та вікової реактивності організму в інфекційному процесі. Роль чинників патогенності мікроорганізмів
ПАТОГЕННІСТЬ - генетично зумовлена потенціальна здатність мікроорганізмів спричинити хворобу (від лат.: pathos -страждання, хвороба; genos - народжувати). Мікроорганізми, які володіють цією властивістю, називаються ПАТОГЕННИМИ. Різні штами одного і того ж виду можуть володіти різною по патогенності дією.
Ступінь або міра патогенності, називається ВІРУЛЕНТНІСТЮ. Вірулентність мікроорганізмів обумовлена їх здатністю до АДГЕЗІЇ (прилипання), КОЛОНІЗАЦІЇ (розповсюдження), інвазії (проникнення в тканини за допомогою ферментів агресії) і пригнічення, фагоцитозу (капсула). Особливе значення в патогенності (вірулентності) має здатність мікроорганізмів синтезувати токсини: екзотоксини і ендотоксини.
ЕКЗОТОКСИНИ виділяються в навколишнє середовище, характеризуються високою токсичністю і специфічністю - органотропністю. Кожний вид токсину вражає певні органи і тканини (правцевий токсин - нервову систему, дифтерійний - м'язи серця).
ЕНДОТОКСИНИ - комплекс, тісно пов'язаний з клітиною мікроорганізму. Вони специфічні. Клінічна картина, що викликається ними однотипна: гарячка, головний біль та ін. Для одержання ендотоксину треба зруйнувати клітину мікроорганізму.
Імунітет – це цілісна система біологічних механізмів самозахисту організму від усього генетично чужорідного, що надходить до нього або народжується в ньому і направлена на підтримання гомеостазу (постійність будови і функцій організму).Функція імунної системи полягає в ідентифікації генетично сторонніх агентів і специфічному реагуванні на них із подальшою нейтралізацією, руйнуванням й елімінацією. Захисні імунні реакції сформувалися у процесі тривалої еволюції органічного світу і вдосконалювалися у тісній взаємодії організму з різними антигенними факторами, серед яких мікроорганізми займають перше місце. Залежно від механізмів, за допомогою яких формується несприйнятливість організму до патогенних агентів, розрізняють два основних види імунітету – спадковий і набутий.
Значення чинників навколишнього середовища, попередніх і супутніх захворювань, умов харчування, професійних чинників, вітамінної недостатності у виникненні та клінічному перебігу інфекційних хвороб
Розвиток інфекції, перебіг захворювання і його наслідки багато в чому визначаються умовами зовнішнього і соціального середовищ. Цей третій фактор інфекційного процесу впливає як на мікроби, так і на реактивність організму. На збудника навколишнє середовище має переважно негативний вплив. Головні його чинники – температура, радіація, дія хімічних речовин, антогонізм інших мікроорганізмів.
Численні фактори зовнішнього середовища мають великий вплив і на реактивність організму. Одним із головних факторів є температура, дію якої вивчав ще Л.Пастер у дослідах зараження курей сибірковими бацилами. У звичайних природних умовах кури не чутливі до цих бактерій, так як мають видовий імунітет. Скільки Л.Пастер не заражав їх, які б великі дози не вводив – птахи не хворіли. А досить було опустити їх лапи в холодну, крижану воду і потримати в ній півгодини, як звичайна доза збудника викликала захворювання. Низька температура знизила нормальну опірність організму і курка легко піддалася зараженню.
На опірність організму людини до патогенних бактерій також негативно впливають переохолодження і перегрівання, особливо при високій вологості. Загальновідоме значення простуди при виникненні захворювань верхніх дихальних шляхів. Перегрівання також знижує реактивність організму. Але стійкість людей до цих факторів можна значно підвищити шляхом систематичного тренування, загартування.
Надмірне опромінення сонячними променями й іонізуюча радіація значною мірою пригнічують нормальну опірність організму. При цьому знижуються захисні функції крові, збільшується проникність слизових оболонок, падає імунологічна реактивність. Це може призвести до активації нормальної мікрофлори людини і як результат – виникнення автоінфекції. Вчені допускають, що існує прямий зв’язок між сонячною активністю, електромагнітними збуреннями і сприйнятливістю до інфекційних хвороб.
Особливу небезпеку для людей має іонізуюче випромінювання після ядерних вибухів і радіоактивних катастроф, подібних до аварій на Чорнобильській АЕС. У землю, воду, повітря на значні території потрапляє велика кількість радіоактивних речовин. Згодом вони проникають у рослини. Їх поїдають тварини – виникає радіоактивність м’яса, молока, м’ясних і молочних продуктів. При споживанні людиною цих продуктів радіоактивні речовини накопичуються в тканинах, кістках, що призводить до значного пригнічення неспецифічної резистентності й імунологічної реактивності. У таких людей частіше виникають інфекційні хвороби, зокрема, ендоінфекції.
На виникнення і розвиток інфекції мають вплив і інші фактори зовнішнього і соціального середовища: погані умови життя і побуту, антигігієнічна обстановка, аварії водопровідних мереж, кризові явища, велика скупченість населення в містах, що збільшує контакти між людьми, а отже, і частоту інфікування.
Поняття про алергію та анафілаксію
Алергія – це особливий імунологічний стан організму, який характеризується підвищеною чутливістю до алергенів та патологічних змін в клітинах і тканинах організму.
Імунні реакції організму на речовини, що несуть чужорідну інформацію, можуть зумовлювати стан як несприйнятливості, так і підвищеної чутливості.
Алергія (лат.allos- інший, ergos – дія) – це змінена під впливом патогенних мікроорганізмів, токсинів та ін. реактивність організму (К.Пірке).
Речовини, які викликають алергію, називаються алергенами. Алергенами можуть бути мікроорганізми, їх токсини, білки тваринного та рослинного походження, лікарські препарати, гетерологічні сироватки та інше. Це повноцінні алергени.
Алергію можуть викликати гаптени – речовини, які стають алергенами після з’єднання з білками організму: це промислові алергени (лаки, фарби, мила); побутові алергени (пил, пух домашніх тварин, птахів); лікарські речовини (антибіотики, аспірин, та ін.); рослинні алергени (пилок рослин під час цвітіння); косметичні засоби.
В основі алергії лежить реакція антиген – антитіло. Потрапляючи в організм одні алергени стимулюють утворення антитіл, інші сенсибілізують Т-лімфоцити. Організм набуває підвищену чутливість до повторної зустрічі з антигеном, який викликав ці зміни. Повторна зустріч може проявитись по різному, залежно від алергену та характеру імунної перебудови організму.