
- •Особливості інфекційних хвороб
- •Місце інфекційних хвороб в сучасній медицині , їх поширення та проблеми
- •Зростання інфекційної захворюваності
- •Проблеми інфекційної служби
- •Заслуга вітчизняних і закордонних вчених у боротьбі з інфекційними хворобами
- •Гамалея н.Ф. (1859-1949) - імунолог. Застосував хімічні вакцини. Вивчав сказ, туберкульоз, холеру. Вперше спостерігав бактеріофагію.
- •Місце інфекційних хвороб у патології людини
- •Класифікація інфекційних хвороб за Громашевським л.В.
- •Реактивність організму. Імунітет. Сучасний погляд на значення імунітету в запобіганні інфекційних хвороб
- •Значення чинників патогенності мікроорганізмів. Значення імунітету та вікової реактивності організму в інфекційному процесі. Роль чинників патогенності мікроорганізмів
- •Значення чинників навколишнього середовища, попередніх і супутніх захворювань, умов харчування, професійних чинників, вітамінної недостатності у виникненні та клінічному перебігу інфекційних хвороб
- •Види алергічного стану
- •Гіперчутливість негайного типу
- •Заходи щодо джерела інфекції (перша ланка епідемічного процесу)
- •Вплив на сприйнятливість організму (третя епідеміологічна ланка)
- •Медичний нагляд за вогнищем інфекції. Протиепідемічні заходи у вогнищі інфекції
- •Вакцинопрофілактика і серопрофілактика. Живі, ослаблені та вбиті вакцини. Хімічні вакцини. Комбіновані (асоційовані вакцини). Анатоксини, сироватки та імуноглобуліни
- •Положення про організацію та проведення профілактичних щеплень Витяг з наказу моз України № 595 від 16.09.2011 року
- •Організація щеплень
- •Ускладнення
- •Зберігання вакцин і сироваток
- •Поняття про особливо небезпечні хвороби (онх)
- •Під час приймання хворого ведеться така документація
- •Інфекційне відділення поліклініки (кіз-кабінет інфекційних захворювань). Структура і функції.
- •КіЗи здійснюють
- •Обладнання кіЗу
- •Основні завдання кіЗу
- •Симптоми бувають:
- •Мета диспансеризації
- •Структура і режим інфекційного відділення (лікарні)
- •Режим роботи інфекційної лікарні. Протиепідемічний режим
- •Правила роботи медперсоналу інфекційної лікарні
- •Медична етика і деонтологія
- •8 Принципів ранньої діагностики інфекційних хвороб
- •Інструментальні методи діагностики інфекційних хвороб
- •Методика обстеження інфекційного хворого. Значення анамнезу, епіданамнезу у діагностиці. Огляд хворого за системами. Визначення окремих провідних симптомокомплексів у перебігу хвороби
- •Епідеміологічний анамнез
- •Обов’язки фельдшера щодо взяття матеріалу від хворого для лабораторного дослідження
- •Значення догляду за хворими, як лікувального чинника, роль середнього медперсоналу при цьому. Особливості догляду за інфекційними хворими
- •Розробка і здійснення заходів щодо підвищення якості та ефективності діагностики, лікування і профілактики інфекційних хвороб
- •Класифікація симптомів при інфекційних хворобах Показання до лікування інфекційного хворого вдома і в стаціонарі
- •Класифікація симптомів, симптоми вирішальні, специфічні або патогномічні
- •Симптоми факультативні, опорні
- •Показання до лікування інфекційного хворого в стаціонарі і вдома
- •Основні вимоги до лікування інфекційних хворих в домашніх умовах
- •Клінічні форми інфекційної хвороби. Гострий, підгострий, затяжний і хронічний перебіг інфекційних хвороб. Загострення, рецидиви, ускладнення. Повторні захворювання., носійство. Змішані інфекції
- •Лікування комплексне та індивідуальне, специфічне і неспецифічне
- •Основні принципи лікування інфекційних хворих
- •Основні лікарські засоби етіотропної дії. Хіміотерапія. Основні їх групи. Характеристика кожної групи
- •Антибіотики
- •Сульфаніламідні препарати
- •Побічна дія сульфаніламідів
- •Противірусні засоби:
- •Протигрибкові препарати:
- •Симптоматичне лікування (патогенетичне). Основні групи лікарських засобів, показання щодо їх призначення
- •Лікувальне харчування
- •Вимога на харчо-блок для інфекційного відділення, 50 хворих, 10.12.2003 року
- •Медсестра відділення ___________________ Зав. Відділенням ______________________ Вимога в кладову для інфекційного відділення, 50 хворих, 10.12.2003 року
- •Зав. Відділенням _______________________
- •Порційник
- •Інтенсивна терапія складається із двох основних і нерозривних розділів.
- •Фізіотерапевтичні методи в лікуванні інфекційних хвороб
- •Тактика фельдшера за підозри на наявність у пацієнта віл-інфекції
- •Використана література
Реактивність організму. Імунітет. Сучасний погляд на значення імунітету в запобіганні інфекційних хвороб
Реактивність організму – це здатність його відповідати на дію з зовні. Така здатність перш за все залежить від певної наявності імунітету в організмі .
Людина живе й працює в складному довкіллі, де існують мільярди бактерій, вірусів, грибів, найпростіших. Час від часу вони проникають в її внутрішнє середовище. Вони постійно стикаються з великою кількістю різноманітних хімічних сполук, що виникають у результаті планетарних процесів і діяльності людини. В самому організмі внаслідок мутацій постійно виникають змінені клітини, які можуть започаткувати розвиток пухлин.
Але в переважній більшості всі ці фактори суттєвої шкоди людині не завдають. Це зумовлено тим, що існує й активно функціонує захисна система організму – система імунітету. Спочатку термін “імунітет” означав, що організм не чутливий до інфекційних агентів або захищений від них (immunitas – звільнений від податків). Численні спостереження показали, що особи, які перехворіли на інфекційну хворобу, захищені від повторного зараження тим же збудником. Так виникало поняття набутого імунітету (несприйнятливості), який є специфічним і тривалим.
Імунна система виконує гомеостатичну функцію імунного нагляду. Вона підтримує постійність внутрішнього середовища та обегірає його від виникнення захворювань. Від стану імунної системи, як правило, залежить відповідь організму на проникнення хвороботворних агентів. Доказами цього є загальновідомі факти: у дітей, які мають вроджені вади імунної системи, значно частіше виникають пухлини, і вони в більшості випадків гинуть від захворювань, викликаних різноманітними мікроорганізмами.
При надзвичайно небезпечній хворобі сучасності - СНІДі – глибоко вражається імунна система, завдяки чому нешкідлива в звичайних умовах мікрофлора організму може стати однією з причин загибелі людини. Таким чином, імунна система забезпечує одну з важливих адаптаційних функцій організму і спрямована на контроль і збереження його генетичної недоторканості.
Імунітет – це цілісна система біологічних механізмів самозахисту організму від усього генетично чужорідного, що надходить до нього або народжується в ньому і направлена на підтримання гомеостазу. Основною функцією імунітету є систематичне розпізнавання всього чужорідного, що проникає в організм (бактерії, віруси, гриби, найпростіші), власних змінених клітин, підтримання гомеостазу, нейтралізація, видалення та знищення чужорідних агентів. На кожну чужорідну сполуку, що попадає в організм, останній специфічно реагує, виробляючи молекули й клітини, які вступають з нею у взаємодію для подальшого видалення.
Імунітет протягом життя можна набути природним шляхом або за рахунок щеплень (штучно). Якщо несприйнятливість виробилась у людини після перенесеної певної хвороби, говорять про набутий природний активний імунітет. Природний пасивний імунітет виникає у дитина за рахунок антитіл, які вона одержує від матері. Як правило, після хвороби організм звільняється від мікроорганізмів, а імунітет продовжує тривати певний період часу. У зв’язку з тим, що несприйнятливість існує при відсутності збудника в організмі, такий імунітет називається стерильним. Він має місце при більшості інфекційних захворювань. Якщо імунітет пов’язаний з перебуванням збудника в організмі, говорять про нестерильний імунітет (при туберкульозі, бруцельозі). Імунітет, що виникає після щеплень, теж поділяється на активний і пасивний. Штучний активний імунітет виробляється при щепленні вакцинами (ослабленими або вбитими мікробами, вірусами або їхніми хімічними компонентами).штучний пасивний імунітет триває за рахунок введення готових антитіл (антимікробних, антивірусних, антитоксичних).