Місце інфекційних хвороб у патології людини

Протягом тисячоліття інфекційні хвороби були постійним супутником людського суспільства, справжнім лихом людства. Вони приводили до соціально-економічних струсів, спустошували країни, стирали з лиця Землі цілі народи, “вигравали” війни, забираючи мільйони життів. Від заразних хвороб загинуло більше людей, ніж інших стихійних лих разом узятих (війни, голод, повені, землетруси, тощо).

Загальна кількість інфекційних хвороб перевищує 1000, а взагалі існує понад 1500 інфекцій. Однак весь час з’являються “нові2 інфекційні хвороби – хвороба легіонерів, гарячка Ласса, Марбурга, СНІД та інші.

Поширення інфекційних хвороб залежить від усієї сукупності умов життя суспільства. Саме від економічного рівня суспільства залежать умови побуту, харчування, рівень санітарної культури, тощо.

Інфекційні хвороби спричиняли тяжкі незворотні наслідки (натуральна віспа, трахома – сліпоту, дифтерія, скарлатина – ураження серця, малярія – хронічні захворювання печінки (цироз), поліомієліт – довічну інвалідність.

Епідеміологічна ситуація в Україні за останні роки різко погіршилася. Недостатнє, не правдиве і часто неправильне інформування населення щодо профілактики інфекційних хвороб призвело до різкого зниження щеплень проти кору, паротиту, дифтерії, кашлюку, поліомієліту. На разі зросла захворюваність на дифтерію в декілька разів. Ця інфекція помітно “подорослішала” тому що дорослі хворі значно запізно звертаються до лікарні, а лікарі в свою чергу демонструють слабку підготовку щодо діагностики дифтерії та інших дитячих хвороб у дорослих. Теж саме можна сказати стосовно епідемічного паротиту. Саме у молодих чоловіків це захворювання ускладнюється орхітом, а в подальшому безпліддям.

З початку 90-х років в Україні ускладнилася ситуація щодо холери, інших гострих кишкових інфекцій. Особливе стурбування викликає ріст дизентерії, її важкий перебіг, ріст сальмонельозу, ешерихіозу. Продовжує зберігатися висока захворюваність на вірусні гепатити А, В і особливо С, лептоспіроз, кишковий єрсиніоз та інші.

Незважаючи на зусилля закладів охорони здоров’я не вдається зменшити щорічно захворюваність на грип і інші ГРВІ.

І нарешті, така біда як СНІД, заволоділа нашим тілом і душею. Це скоро стане катастрофою нації. Україна серед країн СНГ по випадкам захворювання на СНІД вийшла на І місце. Щорічно в Україні реєструється понад 50.000 хворих на СНІД та носіїв ВІЛ-інфекції. А стільки ще їх серед нас не зареєстрованих? 250.000? 500.000.? 1 млн.? Це все не на жарт жахає.

Щорічно до інфекціоністів звертається більше 8 млн. хворих, серед них більш ніж 850.000. хворих на туберкульоз. Зростає захворюваність на венеричні хвороби (гонорею, сифіліс), малярію. Одним словом, питома вага інфекційних хвороб у житті людини дуже висока.

Класифікація інфекційних хвороб за Громашевським л.В.

Класифікація грунтується на механізмі передачі інфекції і специфічній первинній локалізації збудника в організмі, що зумовлює певний патогенез хвороби, її основні клінічні прояви. Згідно з цією класифікацією інфекційні хвороби поділені на 4 великі групи.

КИШКОВІ ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ. Збудник локалізується в кишках, виділяється з фекаліями. Зараження людини відбувається перорально (фекально-оральний механізм передачі через фактори, які піддаються фекальному забрудненню (вода, їжа, мухи, руки та ін.). До цієї групи належать: черевний тиф, дизентерія, ешерихіози, амебіаз, холера, вірусний гепатит А і С, поліомієліт, сальмонельоз, гельмінтози, лептоспіроз, бруцельоз та ін.

ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ. Збудник переважно локалізується в слизовій оболонці дихальних шляхів, виділяється у зовнішнє середовище з секретами дихальних шляхів під час кашлю, чхання, розмови. Щоб заразитись, збудник повинен потрапити на слизову дихальних шляхів. До цієї групи належить: кір, краснуха, коклюш, натуральна віспа, орнітоз, грип, менінгококова хвороба, ангіна, скарлатина, дифтерія.

КРОВ'ЯНІ (ТРАНСМІСИВНІ) ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ. Їх збудник має первинну локалізацію в крові хворих. Зараження людини відбувається при попаданні збудника безпосередньо в кров від живих кровососних переносників - членистоногих. До цієї групи належать: висипний і поворотний тифи, малярія, чума, туляремія, енцефаліти, геморагічні гарячки.

ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ ЗОВНІШНІХ ПОКРОВІВ. Первинна локалізація збудника - це шкіра і зовнішні слизові оболонки, через які відбувається зараження людини при безпосередньому контакті (венеричні хвороби, сказ) або через фактори зовнішнього середовища: одяг, постільну білизну, продукти, посуд.

БІЛІБІН О.Ф. виділив п'яту групу інфекційних хвороб – з різними механізмами передачі: сибірку, чуму, туляремію, лейшманіоз, туберкульоз, дифтерію, скарлатину, геморагічну гарячку.