Фізіотерапевтичні методи в лікуванні інфекційних хвороб

Всі ці методи протипоказані при лікуванні гострих інфекційних хвороб, так як можуть привести до ускладнень і більш тривалого перебігу хвороби. А тому вищезазначені методи дають позитивний ефект в період реконвалисценції для ліквідації рецедуальних (наслідкових) явищ.

Так, при бруцельозі широке застосування знайшли діатермія, солюкс, УВЧ, парафінові аплікації, електрофорез лікарських речовин.

Лікувальна фізкультура призначається при І ступені активності інфекційного процесу і ураженні суглобів. Крім ранкової гігієнічної гімнастики і дозованої ходьби показані трудотерапія, лікувальна гімнастика, механотерапія. Через 3 місяці після стійкої нормалізації показане курортне лікування з використанням сірководневих та родонових ванн, грязей (Одеський лиман, Саки в Криму).

При бешисі використовують у гострому періоді УВЧ, УФО і лазеротерапію, в період реконвалісценції – індутометрію, електрофорез з йодистим калієм.

Хворим на поліомієліт показані теплові процедури ( парафін, озокеріт, солюкс, обгортання). У відповідний період – УВЧ, діаметрію, масаж.

При млявих паралічах і парезах після енцефалітів призначають масаж, лікувальну гімнастику, а у відділений період – санаторно-курортне лікування.

При ботулізмі, гепатитах, менінгококовій хворобі – гіперборичну оксигенотерапію (барокамера).

Тактика фельдшера за підозри на інфекційну патологію

Настороженість відносно раннього виявлення інфекційних захворювань – завдання медичного працівника. Основним джерелом для цього є епідеміологічні дані. Саме тому виявлення таких хворих базується на правильно сформульованому опитуванні, що містить наступні запитання.

1. Чи було будь-яке інфекційне захворювання у сім’ї, школі, дошкільному закладі, установі, серед рідних, друзів, сусідів? Чи спілкувався пацієнт з кимось із перелічених хворих? Як довго?

2. Чи був пацієнт за останні 6 місяців у відрядженнях, відпустках, подорожах? Як довго? Де, коли?

3. Чи має пацієнт за характером своєї професійної діяльності контакт з тваринами (працівник птахофабрики, ферми, м’ясокомбінату, ветеринарної служби) або продукцією тваринного походження (молоко, м’ясо, шкіра, шерсть)?

4. Чи не було укусів комах (бліх, вошей, кліщів, комарів тощо)?

5. Чи є у помешканні комахи-паразити, гризуни?

6. Медпрацівник повинен з’ясувати характер професійної діяльності пацієнта: медичний працівник, перукар, вчитель, механізатор тощо). Особливу увагу необхідно звернути на такі значимі (в епідеміологічному аспекті) факти як водокористування, місце харчування, користування взуттям, одягом тощо.

7. Необхідно звернути увагу на використання пацієнтом чужих речей та засобів особистої гігієни.

8. Чи дотримується пацієнт правил особистої гігієни?

9. Як, коли та проти яких захворювань проведено щеплення пацієнту?

10. Коли пацієнт проходив медичний огляд, чи проведено планове флюорографічне обстеження органів грудної порожнини.

11. Наявність кашлю та мокротиння з домішками крові.

12. Умови проживання або працевлаштування пацієнта: напівпідвальне приміщення, висока вологість, недостатність сонячного світла, запиленість тощо.

13. Неповноцінне харчування пацієнта.

14. Попередні обстеження та лікування у протитуберкульозних закладах.

15. Наявність хронічних неспецифічних захворювань (бронхіальна астма, цукровий діабет, гастрит, недостатність кровообігу), природжених та набутих деформацій грудної клітки.

16. Приймання стероїдних гормональних засобів ( з якої причини, як довго).

За підозри на туберкульоз легенів доцільно провести рентгенографію органів грудної клітки та 3-разове дослідження мокротиння на мікобактерії туберкульозу; пацієнтові рекомендувати звернутися до лікаря-фтизіатра.