Інтенсивна терапія складається із двох основних і нерозривних розділів.

1. Інтенального спостереження.

2. Власне лікувальних заходів.

Другий розділ був розкритий вище.

Відмінності: які були отримані при постійному спостереженні за хворим, які знаходяться в критичному стані, визначають тактику і зміст заходів інтенсивної терапії.

Основні риси інтенсивного спостереження:

• безперервність;

• використання найбільш інформативних прийомів і методів.

Існують наступні прийоми і методи інтенсивного спостереження.

1. Спостереження за загальним станом хворого. Воно включає:

• оцінку свідомості і психічної сфери;

• положення в ліжку;

• вираз обличчя;

• стан шкірних покровів;

• оцінка гідратації;

• виявлення болю, кровотечі і інших ознак невідкладності;

• уточнення анамнестичних даних (алергологічний, фармакологічний анамнез і інші).

2. Спостереження за об’єктивним станом серцево-судинної системи, органів дихання, функцією нирок і водним балансом, станом шлунково-кишкового тракту нервової системи і таке інше.

3. Інструментальні методи (ЕКГ, моніторне спостереження, невідкладна рентгенодіагностика. Невідкладні ендоскопічні і комбіновані дослідження, термометрія і інше.

4. Лабораторні методи (невідкладні дослідження, серологічні крові, мікроскопічні крові, блювотиння, харкотиння, кислотно-лужного стан, балансу електролітів, коагулограми, біохімічні дослідження).

Лікувально-охоронний режим ЛПЗ,

його вплив на перебіг інфекційної хвороби та його наслідки

Лікувально-охоронний режим – це комплекс профілактичних та лікувальних заходів, направлених на забезпечення максимального фізичного і психічного спокою хворого.

В основі цього режиму лежить:

• усунення або обмеження дії на організм хворого несприйнятливих факторів навкілля;

• створення і забезпечення такого режиму, який входить в щоденні обов’язки всього персоналу.

Лікувально-охоронний режим відділення включає наступні моменти:

• забезпечення режиму щадіння психіки хворого;

• суворе дотримання правил внутрішнього розпорядку дня;

• забезпечення режиму раціональної фізичної активності;

• дотримання деонтологічної поведінки медичного персоналу.

Лікувально-охоронний режим так назвали тому, що він охороняє хвору людину від сторонніх, шкідливих для її стану організму впливу навкілля. А виключення небажаних подразників уже само по собі є лікувальним фактором особливо у хворих з загостреним хворобливим сприйняттям.

Необхідно виключити гучну мову хворих і особливо медичних працівників. Недопустимі грубі інтонації в розмові, а також перерікання між собою медичних сестер і санітарок щодо виконання посадових обов’язків.

В один і той же час повинні проводитися медичними сестрами вимірювання температури тіла, братися матеріали для аналізів, виконуватися різноманітні процедури. Так стереотипне чергування часу відбивається на психіці і полегшує роботу медперсоналу.

Особливо необхідно оберігати спокій хворого під час обіднього та нічного сну. Спокій – старий вивірений засіб лікування. Під час сну вимоги до тиші посилюються. В цей час недопустимо мити підлогу, ходити по коридорам і таке інше. Телевізори, радіоприймачі повинні працювати тільки у відведений для цього час.

Різні господарські неполадки у відділенні (скрип дверей, хлопання кватиркою, шум зіпсованого крану також викликають різні негативні емоції у хворого.

Профілактика боязні процедур перев’язок, операцій.

Хворі, які позбавлені спілкування з родичами, друзями, важко переносять самітність, нерідко навіть відмовляються від лікування. Це може стати навіть причиною активізації інфекційного процесу.

Проте, відвідувачі інколи грубо порушують режим лікарні і намагаються відвідати хворого після відходу до сну. Знаходяться в нетверезому стані.

Не рекомендується відвідувати хворого одночасно більш ніж 1-2 особам. В палаті відвідувачі повинні знаходитися в один і той же час лише біля одного хворого. Візит повинен бути короткочасним, щоб не втомлювати хворого і його сусідів по палаті (10-15 хв.).

Заходити в палату роздягненим, після стуку в двері. Заходити потрібно тихо. Не можна сідати на ліжко хворого.

В розмові потрібно підтримувати віру хворого в видужання, в допомогу лікаря, медичного персоналу. Не можна вести себе шумно, розкуто, гучно реготати, не стримувати своїх емоцій.

Не бажано в палаті мати квіти, так як деякі хворі погано переносять запахи (пам’ятати про алергію), часто вода в банках з квітами зацвітає, що є показником розмноження і ній різноманітних мікроорганізмів, в тому числі і патогенних, крім того, квіти ставлять в банки з під консервів, у пластикові пляшки, що не створює естетичного вигляду в палаті.

Не бажано хворим приносити наступні продукти: торти, м’ясні та рибні консерви, спиртні напої, пиво, тютюнові вироби.

Можна приносити в обмеженій кількості фрукти, мінеральну воду. Фруктові соки, свіжо-зварену курку, кролика.

Старша медична сестра не повинна мовчки проходити мимо неохайно одягнених медсестер, недбало зачесаних, без шапочки, в не відпрасованих брудних халатах. Безглуздий вигляд має медична сестра з перснями на пальцях, з довгими нафарбованими нігтями.

Виконуючи весь зазначений комплекс охоронних заходів ви сприяєте швидкому видужанню хворого і повернення його в домівку до рідних, до праці.