Лікувальне харчування

Лікувальне харчування і правильна організація годування хворого займають важливе місце в комплексному лікуванні інфекційних хворих. Як правило, лікувальне харчування являється тим необхідним фоном, на якому більш успішно діють другі лікувальні міроприємства. У інфекційного хворого, який температурить, проходить посилений розпад білка, втрата рідини і мінеральних солей із-за значного потовиділення, пригнічується секреція залоз шлунково-кишкового тракту, що призводить до здуття кишечнику. Підвищується потреба організму в вітамінах, особливо у вітаміні С. Таким чином, харчовий раціон інфекційного хворого повинен вміщувати необхідну кількість білків, жирів, вуглеводів, вітамінів і мінеральних солей. Повноцінні білки необхідні хворому для вироблення імунітету, вони зменшують жирову інфільтрацію печінки, впливають на вітамінний обмін.

Жири являються цінним енергетичним матеріалом, сприяють всмоктуванню жиророзчинних вітамінів. Інфекційним хворим жири зазвичай обмежують, дають переважно жири, які легко засвоюються (вершкове масло). Вуглеводи також являються енергетичним матеріалом.

Лікар призначає харчування (дієту), враховуючи характер основного захворювання, його фазу і тяжкість перебігу, вік хворого, стан шлунково-кишкового тракту. Наприклад, хворому на дизентерію в розпалі захворювання призначається дієта з виключенням овочів, фруктів і чорного хліба, так як вони викликають бродіння в кишечнику і тим самим посилюють перестальтику (скорочення) кишечнику. Важливим обов’язком медичної сестри являється годування хворих і здійснення контролю за виконанням встановленого лікарем режиму харчування і дієти. Медична сестра повинна також здійснювати контроль за продуктами, які приносять хворим в передачах.

В лікувальних закладах нашої країни застосовуються дієти, позначені відповідними номерами ( від № 1 до № 15).

Лікувальні дієти № 1А і 1Б призначаються з метою максимального щадіння шлунку шляхом виключення продуктів, які являються хімічними, механічними чи термічними подразниками. В дієті № 1 дозволяються: вершкове масло, слизові і молочні супи із манної, вівсяної круп; варені яйця, паровий омлет, ягідні киселі і желе, фруктові соки. Виключаються: м’ясо, риба, сухарі, хліб, овочі, м’ясні та овочеві відвари. Показання до призначення дієти № 1Б ті ж. На відміну від дієти № 1А додатково дозволяється відварне м’ясо і риба у вигляді фрикадельок, м’ясного пюре, протерті каші. Прийом їжі в постелі 6 разів на добу дробними порціями ( не більше 2 блюд). Дієту № 1А призначають при черевному тифі, який ускладнився кишковою кровотечею ( на 3-й день з моменту кровотечі), на декілька днів. Після чого переходять на дієту № 1Б.

Лікувальна дієта № 2 призначається з метою помірного механічного щадіння шлунку і кишечнику при збереженні хімічних подразників. В дієті дозволяються: продукти, які не містять грубої рослинної клітковини: білий чи сірий хліб (вчорашній), кава, чай, какао, молоко ( для приготування других блюд), кефір, вершкове масло, варені яйця, омлет, натертий твердий сир, вимочені оселедці, супи (овочеві, грибні і круп’яні на м’ясному і рибному бульйонах), нежирне м’ясо і рибу у відварному, паровому і жареному вигляді (без паніровки в сухарях), відварна курка, каші в протертому вигляді, овочі, фрукти і ягоди у вареному і протертому вигляді, солодкі киселі, желе, відвари шипшини, фруктові та ягідні соки. Прийом їжі – 4-5 разів на день. Дієту № 2 призначають при дизентерії як перехідний стіл від дієти № 4 до № 15, багатьом хворим з гарячкою.

Лікувальна дієта № 4 призначається з метою щадіння кишечнику шляхом різкого обмеження продуктів, які містять хімічні і механічні подразнюючі речовини. В дієті № 4 дозволяються6 сухарі із пшеничної муки, із напоїв – крутий чай, чорна кава, какао на воді, кефір та ряжанка, слизові супи з додаванням м’ясного бульйону ( вівсяні, рисові, перлові і манні), м’ясо і риба у вигляді парових котлет і фрикадельок, протерті каші на воді ( вівсяна, рисова, манна), киселі, желе із черешні та вишні. Виключаються: консервовані продукти, фрукти, молоко, овочі у сирому та вареному вигляді, чорний хліб і кондитерські вироби, гострі та солоні блюда, газовані напої, м’ясо і риба жирних сортів. Прийом їжі не менше 5 разів на день, блюда подаються у теплому вигляді. Дієту № 4 призначають при гострій дизентерії і других гострих кишкових інфекціях, хронічних колітах в період загострення.

Лікувальна дієта № 5А призначається з метою хімічного і механічного щадіння травлення. Дозволяються6 хліб пшеничний підсушений або вчорашній, пісне печиво, молоко, кефір, знежирений сир, вершкове масло, рафінована рослинна олія, круп’яні та овочеві протерті супи, нежирні м’ясо і риба у відварному вигляді, протерті сирі овочі у відварному вигляді, фрукти, ягоди, мед, цукор, варення, чай з лимоном, солодкі фруктово-ягідні соки. Виключаються6 жирні сорти м’яса та риби, житні хліб (свіжий), гриби, капуста, редька, щавель, редька, редиска, часник, цибуля, чорна кава, газована вода. Дієта № 5А призначається при гострому вірусному гепатиті або загостреннях хронічного гепатиту.

Лікувальна дієта № 5 призначається з метою сприяння відновлення порушених функцій печінки, нормалізації холестеринового і жирового обміну шляхом збагачення їжі вуглеводами, ліпотропними речовинами і вітамінами, стимуляції жовчовиділення і нормалізації функції кишечнику. В дієті № 5 дозволяється: хліб пшеничний із муки І і ІІ сортів, молоко, сир ( до 300 г), ряжанка, вершкове масло, супи молочні, овочеві, борщ із свіжої капусти ( овочі не пасируюють), м’ясо і риба нежирних сортів у відварному і паровому вигляді, докторська і дієтична ковбаси, каші із круп і картопляне пюре ( без піджарювання) свіжі овочі, фрукти та ягоди, крім кислих ( клюква, ожина, агрус, червона смородина), варення, мед, цукор, відвар шипшини, фруктові та овочеві соки. Стіл № 5 збагачується вітамінами С ( до 200 мг), РР ( 50 мг), В₁ і В₂ ( по 5 мг). Виключаються: копченості, жирні сорти м’яса та риби, більшість ковбасних виробів, продукти в жареному вигляді, вироби із здобного тіста, гриби, бобові, щавель, редиска, редька, цибуля, хрін, морозиво. Стіл № 5 рекомендується при гострому вірусному гепатиті в період видужання, при хронічному гепатиті цирозі печінки в період ремісії та інших. Прийом їжі до 5 раз в день, рясне питво.

Лікувальна дієта № 13 призначається з метою підвищення загальних захисних сил організму шляхом посиленого виведення із організму токсинів, збагачення їжі вітамінами, а також з метою щадіння шлунку і кишечнику. В дієті № 13 дозволяються: хліб пшеничний черствий і білі сухарі, молоко, сметана, сир, кава з молоком, кефір, вершкове масло, яйце варене, паровий омлет, супи круп’яні, молочні, овочеві, нежирні м’ясо та риба у вареному та подрібненому вигляді, парові каші, овочі у вигляді пюре, ягоди і фрукти у вареному вигляді, фруктові соки, відвар шипшини. Виключаються: гострі приправи, блюда і закуски, ковбасні вироби, жирні сорти м’яса та риби, бобові, гриби, чорний хліб. Стіл № 13 призначається хворим черевним тифом та іншим хворим з високою гарячкою.

Лікувальна дієта № 15 призначається з метою забезпечення повноцінного раціонального харчування хворому в умовах лікарні. В дієті № 15 дозволяються продукти, які входять до харчового раціону здорової людини, але достатньо різноманітні і з підвищеним вмістом вітамінів. Виключаються лише дуже жирні сорти м’яса. Кулінарна обробка звичайна. Прийом їжі 4 рази в день. Стіл № 15 (загальний стіл) призначається хворим, які не потребують якоїсь спеціальної дієти.

Вказані лікувальні дієти надають лікарю достатній вибір для призначення харчування хворому в залежності від його стану і перебігу захворювання. При необхідності, приймаючи до уваги особливості перебігу хвороби, смаки та звички хворого, лікар може призначити додаткове харчування, а окремим тяжкохворим – індивідуальний стіл. Медична сестра кожного для складає порційну вимогу, де вона повинна відобразити всі призначення лікаря, які стосуються дієти хворого. Палатній медичній сестрі необхідно знати особливості різноманітних лікувальних дієт для того, щоб у необхідних випадках ( наприклад, відмова хворого від якої-небудь їжі) замінити одне блюдо іншим в рамках призначеного столу, доповівши при цьому старшій медичній сестрі або лікарю.

Якщо нормальне проходження їжі через рот стає неможливим (безсвідомий стан, параліч м’якого неба при дифтерії, ботулізмі та ін.), то організовується штучне годування хворого через шлунковий зонд або парантерально, інколи поживні речовини вводяться за допомогою клізм.

Для харчування через шлунковий зонд, стерильний тонкий зонд (гумовий або пластмасовий) вводиться в шлунок через рот або ніс. Зазвичай цю процедуру виконує лікар. На наружний кінець зонду надівають воронку і обережно вливають в неї рідку, без грубих частинок їжу, попередньо підігріту до температури 40^оС і проціджену через марлю. Перед годуванням слід відсмоктати шлунковий вміст. Суміші які вводять, можуть складатися з молока, сирих яєць, вершків, бульйону, протертого овочевого супу, фруктових соків. Чаю та інших рідких продуктів. На перше годування вводиться не більше 50-100 мл їжі. В суміш обов’язково додають поварену сіль і вітаміни.

Через зонд можна також вводити різноманітні ліки. Після годування необхідно пропустить через зонд чисту воду, для того, щоб промити зонд від залишків їжі. Для фіксації зонда до шкіри або вушної раковини зазвичай використовують лейкопластир.

При парантеральному харчуванні внутрішньовенно вводяться розчини глюкози, білкові гідролізати (гідролізин, амінопептид, амінокровін, гідролізат казеїну та інші), плазма крові. Альбумін, протеїн. Пере

вагою гідролізатів являється вміст в них розщепленого, вже готового для засвоєння білка. Білкові гідролізати вводяться зі швидкістю не більше 40-60 крапель/хв., так як більш швидке введення може викликати у хворого небажані явища: нудоту, блювоту, гіперемію обличчя, затруднене дихання. Використовується також внутрішньовенне введення жирових емульсій (ліпофундін, інтраліпід).

Ректальне харчування використовується як додатковий метод введення поживних речовин, так як в нижньому відрізку товстої кишки всмоктується тільки вода, розчин глюкози та ізотонічний розчин хлориду натрію. Розчини в пряму кишку можна вводити за допомогою крапельної клізми (60-80 крапель/хв., за годину близько 240 мл) або одномоментно з допомогою резинового балону в кількості 100-200 мл. за 30-40 хв. до поживної клізми ставиться очисна клізма. Розчини вводяться у підігрітому до 38-40^оС вигляді.