Сульфаніламідні препарати

Діють на стрептокок, стафілокок, пневмокок, гонокок, менінгокок, кишкову паличку, шигели, сальмонели, холерний вібріон, лептоспіри, орнітоз.

Сульфаніламідні препарати загальної дії – етазол, норсульфазол, сульфадімезин, сульфамонометоксин, сульфадиметоксин (мадрібон), сульфален (келфізін), сульфадоксин.

Сульфаніламідні препарати кишкової дії – фталазол, сульгін, фтазін. Для лікування виразкового коліту використовують салозасульфаніламіди – сульфасалазін, салазапірідин.

Сульфаніламіниди з триметопримом – септорін (бактрім, бісептол), сульфатон – високоактивні комбіновані антибактеріальні препарати.

Побічна дія сульфаніламідів

1. Виникнення стійкості до них штамів мікроорганізмів.

2. Подразнююча дія на слизову шлунку (нудота, блювання, зниження секреції).

3. Поява алергічних висипок.

4. Утворення каменів у нирках. Останнє усувається призначенням великої кількості лужних розчинів.

Налідіксова кислота (невіграмон, ніграм) – діє на кишкову, дизентерійну, черевнотифозну паличку, протей, на штами ресістентності до антибіотиків та сульфаніламідів.

Протималярійні препарати хінгамін (делагіл, хлорахін, резохін), бігумоль, акрихін, хінін, мефлохін, хіноцид, примахін.

Метранідазол (флагіл, тріхопол) тинідазол – при трихомонадозах, амебіазах, лямбліозах.

Еметин – при амебіазі, шистосомозі.

Амінохінол – при лейшманіозі, токсоплазмозі.

Солюсурмін – при вісцеральному і шкірному лейшманіозах.

Противірусні засоби:

• ремантадин (амантадин), для лікування грипу типу А₂;

• оксолінова мазь 0,25% - при враженні вірусом очей, шкіри, носа;

• метисазон (марборон) - при шкірних ускладненнях при натуральній віспі і при гепресах на геніталіях;

• віразол (рибавірин) – при тяжких формах респіраторно-синтиціальної інфекції;

• ацикловір і ганцикловір – при герпесах і мегаловірусних інфекціях;

• азидотимідин – при ВІЛ-інфекції;

• інтерферон – низькомолекулярний білок, який виробляють клітини організму, передує розмноженню вірусу в клітинах.

Протигрибкові препарати:

• ністатин;

• леворин;

• амфотерицин;

• амфоглюкамін;

• мікогептин;

• нізорал;

• дифлюкан.

Афторхінолони – офлоксацин, норфлоксацин, ципрофлоксацин, флероксацин, пефлоскацин, ломефлоксацин, - в 30-50 разів перевищують активність невіграмона.

Симптоматичне лікування (патогенетичне). Основні групи лікарських засобів, показання щодо їх призначення

Хіміопрепарати для боротьби з інтоксикацією:

• альбумін 10-20%,

• гемодез,

• поліглюкін,

• реополіглюкін,

• 5% розчин глюкози з аскорбіновою 5% кислотою.

Хіміопрепарати для боротьби із зневодненням:

• сольові,

• поліоіонні розчини,

• дисіль,

• трисіль,

• квартаксіль,

• ацесіль,

• лактосіль.

Серцево-судинні препарати:

• строфантин,

• корглікон,

• норадреналін,

• адреналін,

• мезатон,

• кофеїн,

• сульфакамфокаїн.

Знеболюючі:

• амідопірин,

• анальгін.

Протисудомні:

• аміназин.

Снодійні:

• фенобарбітал.

Десенсибілізуючі:

• димедрол,

• супрастин,

• піпольфен,

• діазолін,

• тавегіл,

• дипразин

Використання імуномодуляторів:

• плазма,

• метілурацил,

• пентоксил

Вітаміни.

Гормонотерапія.

Фізіотерапевтичні методи лікування:

• ЛФК,

• масаж,

• санаторно-курортне лікування.

Фітотерапія.