Розробка і здійснення заходів щодо підвищення якості та ефективності діагностики, лікування і профілактики інфекційних хвороб

1. Гіперборична оксігенація (барокамера). Сумський “ЕКОБІНФ”.

2. Магнітотерапія.

3. Нові лабораторні спеціальні методи дослідження. (Маклери, антитіла, антигени на злоякісні пухлини, вірусні гепатити В, С, Д; вагітність із сечі терміном 8 днів). Діагностичні апарати системи “KOBAS”.

4. Амніоцен-біогенний стимулятор із плаценти.

5. Аноліт – нова високоактивна дезинфікуюча речовина.

6. Гіпохлорид Na – дезінтоксікаційна речовина.

7. Електронна мікроскопія – збільшення у сотні тисяч разів дає змогу побачити і вивчити навіть віруси.

8. Фітотерапія.

Класифікація симптомів при інфекційних хворобах Показання до лікування інфекційного хворого вдома і в стаціонарі

Під час обстеження хворого лікар отримує певні ознаки (симптоми) або їх поєднання, на підставі яких має встановити діагноз.

СИМПТОМ - ознака патологічного стану або хвороби, який можливо визначити під час безпосереднього обстеження хворого, а також за допомогою лабораторно - інструментальних та інших додаткових методів дослідження.

СИНДРОМ (симптомокомплекс) - сукупність симптомів, поєднаних спільністю патогенезу. За значенням для діагнозу всі симптоми можна поділити на три групи (О.Ф.Білібін).

Класифікація симптомів, симптоми вирішальні, специфічні або патогномічні

Характерні тільки для певної нозологічної форми, що не спостерігаються при інших хворобах, і їх наявність дає можливість достатньо точно встановити остаточний діагноз. Класичним прикладом є плями Бельського-Філатова-Копліка на слизовій оболонці порожнини рота при кору, опістотонус та сардонічна посмішка при правці, чорний карбункул з дочірніми пухирцями і не болючість його та оточуючого набряку при сибірці, судорожний кашель з репризами при коклюші, симптом Піка у хворих на флеботомну гарячку, зірчастий геморагічний висип при менінгококцемії тощо. Указані симптоми зустрічаються виключно при цих хворобах. Однак відсутність такого симптому не означає відсутності даної хвороби.

Симптоми факультативні, опорні

Характерні для певної хвороби, але можуть спостерігатись і при деяких інших хворобах. Прикладом може бути висип при скарлатині, кору, вітряній віспі, висипному і черевному тифі та інших хворобах, судороги при правці, менінгеальні ознаки при менінгіті, випорожнення зі слизом і кров'ю при дизентерії та амебіазі тощо.

Загальні інфекційні, неспецифічні, навідні симптоми

Часто спостерігаються при певній хворобі, але можливі і при інших, в тому числі і неінфекційних захворюваннях. Вони і становлять найбільш численну групу симптомів. Ці симптоми можуть навести лікаря на думку про можливість певної хвороби, але недостатні навіть для попереднього діагнозу. До таких симптомів належать підвищення температури тіла, головний біль, порушення сну, пітливість, слабість, кашель, блювання, збільшення печінки і селезінки, пронос, запор, метеоризм тощо.

Наведений поділ симптомів ї умовним. Найбільшу цінність у діагностиці мають вирішальні, патогномічні симптоми. Однак і серед так званих неспецифічних, загальних інфекційних симптомів треба знаходити ті особливості, нюанси, які можуть бути характерними для конкретної хвороби. Щоб здійснити це, потрібно більш повно і точно охарактеризувати такий симптом. Прикладом може бути блювання фонтаном без нудоти при менінгіті; кашель зі схлипуванням при коклюші; різні відтінки почервоніння у разі бешихи, еризипелоїду, флегмони; різний ступінь пітливості (відносно характеру температури і часу доби) при бруцельозі, туберкульозі, сепсисі, відмінність холери і харчових токсикоінфекцій за послідовністю появи і суб'єктивним відчуттям блювання і поносу, сегментарне розташування везикульозного висипу при оперізуючому герпесі та ін.

Високу специфічність у діагностиці має сукупність симптомів, поєднаних спільним патогенезом хвороби, які можна представити як діагностичний синдром (симптомокомплекс). Навіть сукупність достатньої кількості загальних симптомів може бути підставою для встановлення діагнозу. Наприклад, поєднання гарячки, жовтяниці, болю у литкових м'язах, склериту, геморагічного висипу, симптомів ураження нирок, збільшення печінки та селезінки у разі лептоспірозу, хвилеподібної гарячки, порівняно задовільного стану, больового синдрому, пітливості, не пов'язаної з характером температури і часом доби, наявність фіброзиту, фасцикуліту при бруцельозі, диспепсичні розлади і вузлувата еритема при єрсиніозі, плівчастий кон'юнктивіт і ангіна при аденовірусній хворобі та ін.

На відміну від діагностичних синдромів слід виділити синдроми, що поєднані певним ланцюгом патогенезу хвороби і проявляються спорідненою симптоматикою, - інтоксикаційний, геморагічний, менінгеальний, холестатичний, колітичний та ін.

ІНТОКСИКАЦІЯ - це отруєння організму токсинами (ендотоксин, екзотоксин) мікроорганізмів. При цьому страждають всі органи і системи макроорганізму, але найбільш чутлива до них центральна нервова система. Ураження її проявляється у вигляді ТИФОЗНОГО СТАНУ (тиф з лат.-дим, туман): запаморочення, головний біль, марення, збудженість або навпаки, загальмованість, порушення сну, галюцинації, втрата свідомості, іноді коматозний стан. Коли мікроорганізми попадають в кров і циркулюють в ній без розмноження, називається БАКТЕРІЄМІЄЮ. Але при подальшому послабленню захисних сил організму, мікроорганізми можуть розмножуватись у крові (сепсис, септицемія) і, навіть, занесення гнійних вогнищ в органи і тканини (септикопіємія). При цьому виникає важкий стан, гектична, виснажлива (септична) гарячка з високими добовими коливаннями в 3-4^оС, профузний піт, різке падіння функцій всіх органів і систем: ССС, нирок, дихання, ЦНС.