Обов’язки фельдшера щодо взяття матеріалу від хворого для лабораторного дослідження

Слід підкреслити, що спосіб забору матеріалу для дослідження суттєвим образом впливає на ефективність бактеріологічного аналізу.

До загальних правил, яких обов’язково потрібно дотримуватися при заборі матеріалу, відносяться:

матеріал потрібно брати до початку етіотропного (направленого проти збудника хвороби) лікування (антибіотики, хіміопрепарати);

суворе дотримання стерильності при заборі матеріалу;

стерильність і чистота ( відсутність навіть мінімальної кількості дезінфікуючих речовин) посуду, в який збирається матеріал (посуд стерилізується сухим жаром або ошпарюється кип’ятком);

звести до мінімуму проміжок часу між забором матеріалу і посівом на живильне середовище.

При неможливості доставити матеріал до баклабораторії в перші 3 години після його забору, використовують консервуючі суміші ( для випорожнень – гліцерин + фіз. розчин у відношенні 3:7). При відсутності консервантів – зберігання в холодильнику при температурі + 4⁰С або на льоду – матеріал на віруси. Взятий матеріал не повинен попадати на сонячне світло.

Той, хто бере матеріал на бакдослідження повинен мати відповідний одяг: халат, шапочка, маска, фартух поліетиленовий, рукавички (стерильні), суворо виконувати вимог стерильності і санітарно - протиепідемічного режиму відповідних наказів: № 408, № 720, № 100, №916, № 120.

Значення догляду за хворими, як лікувального чинника, роль середнього медперсоналу при цьому. Особливості догляду за інфекційними хворими

Догляд за хворими, гіпурія (hypurgia) – це комплекс заходів, що спрямовані на полегшення стану хворого і забезпечення успіху лікування.

Догляд за хворими передбачає такі заходи:

• створення гігієнічного оточення довкола хворого;

• виконання призначень лікаря;

• проведення різноманітних лікувальних процедур (постановка банок, накладання гірчичників, ін’єкції);

• надання допомоги під час їжі, при різних фізіологічних відправленнях;

• профілактика ускладнень, що можуть виникнути при незадовільному догляді за важкохворими ( пролежнів, гіпостатичної пневмонії тощо);

• проведення діагностичних маніпуляцій (збирання крові, сечі, калу, доуденального та шлункового вмісту);

• спостереження за функціонуванням усіх органів та систем організму;

• надання першої медичної (долікарської) допомоги ( промивання шлунка, допомога при блюванні, запамороченні, штучне дихання, непрямий масаж серця, тощо);

• полегшення страждань хворого, заспокоювання, підбадьорювання, навіювання віри в одужання;

• ведення медичної документації.

Таким чином, поняття “лікування” та “догляд за хворими” розмежовувати не варто, бо вони доповнюють одне одного і спрямовані до однієї мети.

Середні медичні працівники повинні знати анатомію та фізіологію людини, найпростіші механізми розвитку патологічного процесу в організмі, його перебіг, можливі ускладнення, дію тієї чи іншої лікувальної процедури (банки, п’явки, клізми, а також володіти такими вміннями:

• визначати найпростіші фізіологічні показники, що свідчать про стан хворого (пульс, артеріальний тиск, частоту дихання тощо);

• виявляти патологічні ознаки тієї чи іншої хвороби (задишку, набряки, раптову блідість, порушення дихання, серцевої діяльності, зміни сечовиділення);

• вміти виконувати різні гігієнічні заходи;

• швидко і кваліфіковано надавати хворому екстрену медичну допомогу;

• виконувати найпростіші медичні маніпуляці: змінювати постільну та натільну білизну, подавати судно, поставити банки, прикласти п’явки, зроби ін’єкцію, тощо.

Обслуговування хворих у стаціонарі включає два ступені. Медична сестра виконує лікувальні маніпуляції, займається роздачею їжі, годує тяжкохворих. Молодші медичні сестри й санітарки прибирають приміщення, замінюють білизну, подають судна. Молодші медичні сестри виконують деякі маніпуляції, що полегшують роботу палатної медичної сестри (постановка клізм, подача хворим кисню, допомога під час промивання шлунка, тощо).

У відділенні медична сестра повинна переодягнутися в лікарняний одяг, поверх нього надягти медичний халат. На голову надягають шапочку чи косинку, якою повністю закривають волосся; використовують змінне взуття.

Після кожного огляду хворого, проведення маніпуляцій, контакту з предметами, які використовувалися хворими, потрібно обов’язково продезинфікувати руки 0,1-02% розчином хлораміну й помити теплою водою з милом. При переході в палаті від одного хворого до іншого руки можна знезаражувати рушником, кінець якого змочений дезінфекційним розчином. Забороняється їсти й пити, попередньо не знявши халата і не помивши руки з милом (це особливо важливо у відділенні кишкових інфекцій). Для догляду за шкірою можна використовувати суміш аміаку з гліцерином чи гліцерину із 70% спиртом (1:1).

При переході з одного відділення в інше (де перебувають хворі з іншими захворюваннями) необхідно міняти халат на шапочку. У відділеннях інфекцій дихальних шляхів, у дитячих інфекційних відділеннях маска повинна мати не менше 4 шарів марлі. У кінці робочого дня персоналу рекомендовано прополоскати рот розчином фурациліну1:5000; йдучи з роботи, медичні працівники приймають душ і переодягаються у свій одяг, залишивши лікарняний у своїй шафці.

В інфекційних відділеннях проводять систематичні обстеження на бактеріоносійство: посів мазка з ротоглотки на бактеріальну флору (для персоналу відділень повітряно-краплинних інфекцій), посів калу (для працівників кишкових відділень та харчоблоку). Бактеріоносіїв відлучають від роботи й активно санують. Усім медичним працівникам проводять планові щеплення проти деяких інфекційних хвороб (із необхідності – щеплення за епідемічними показаннями).