Симптоми бувають:

• вирішальні – притаманні лише одній хворобі (плями Бельського– Філатова - Копліка при корі

• опірні – характерні для даної інфекції, але можуть бути і при інших захворюваннях (кров і слиз у калі).

• навідні - спостерігаються при багатьох хворобах і не мають самостійного діагностичного значення (гарячка, головний біль, слабкість).

Але остаточно підтвердити діагноз можна за допомогою мікробіологічного, імунологічного (серологічного), алергологічного методів дослідження, інструментальних методів дослідження – рентгенографії, RRS, шлункового, дуоденального зондування.

Обов’язково госпіталізуються хворі:

• які проживають у гуртожитках,(незадовільні побутові умови – немає туалету);

• працівники харчових підприємств;

• хворі, які проживають спільно з працівниками харчових підприємств, або дітьми дошкільних закладів.

Показання до лікування вдома (групи):

• клінічні (легкий, середньо важкий перебіг);

• преморбідний фон і вік (відсутність супутніх захворювань);

• епідеміологічні (ізольована квартира, проведення протиепідемічних заходів).

Лікар і м/с повинні дати поради хворому та його родичам щодо режиму харчування, лікування, обстеження, протиепідемічних заходів.

Диспансерне спостереження за перехворілими

Диспансеризація – це система комплексних соціально – гігієнічних, лікувально – профілактичних заходів, які направлені на збереження здоров’я і працездатності людей шляхом активного виявлення і своєчасного лікування остаточних явищ, попередження ускладнень і розвитку хронічного перебігу хвороби.

Диспансерне спостереження ведуть за:

• перехворілими на гострі інфекції;

• хронічними хворими;

• вірусоносіями, бактеріоносіями, паразитоносіями.

Мета диспансеризації

1. Повне одужання реконвалесцента.

2. Не допустити рецидиву, хронічної форми, інвалідності.

3. Запобігання формуванню хронічного носійства

При завершенні диспансеризації за амбулаторними хворими лікар пише епікриз у медичній картці (ф.025). З диспансерного обліку знімає комісія у складі:

• лікар КІЗу,

• дільничний лікар,

• епідеміолог,

• зав. поліклінікою або його заступник.

Структура і режим інфекційного відділення (лікарні)

Будова інфекційної лікарні , її обладнання і призначення.

Кожне велике місто має свої інфекційні лікарні. У невеликих містах і сільських районах функціонують інфекційні відділення у складі самостійних лікарень.

Інфекційна лікарня складається із:

1. Лікувально – діагностичної частини або відділу.

2. Організаційно – методичної частини або відділу.

3. Адміністративно – господарчої частини або відділу.

Основною частиною (відділом) є лікувально – діагностична частина, до якої входять:

• спеціалізовані інфекційні відділення;

• приймальне відділення або діагностичне;

• відділення або палата інтенсивної терапії і реанімації;

• хірургічне відділення;

• рентгенодіагностичне (або рентгенкабінет);

• фізіотерапевтичне (або фізіотерапевтичний кабінет);

Кабінети:

• УЗД;

• Ендоскопії.

Лабораторії:

• бактеріологічна;

• серологічна;

• вірусологічна;

• біологічна;

• клінічна.

Крім цього до складу лікувально – діагностичної частини входять:

• центральна стерилізаційна;

• патолого - анатомічне відділення з моргом.

Інфекційні лікарні (відділення) забезпечують:

1. ізоляцію інфекційних хворих;

2. госпіталізацію інфекційних хворих;

3. лікування інфекційних хворих з наступним диспансерним спостереженням за ними, якщо немає КІЗу;

4. надання консультативної допомоги іншим лікувальним установам.

Організаційно – методична частина (відділ) сумісно з КІЗом поліклініки призначена для:

1. своєчасного виявлення інфекційних хворих;

2. госпіталізації інфекційних хворих;

3. лікування інфекційних хворих;

4. спостереження за реконвалісцентами;

5. проведення профілактичних заходів.

Адміністративно – господарча частина складається із:

1. канцелярії;

2. харчоблока з молочною кухнею;

3. дезинфекційної камери;

4. складських приміщень;

5. гаража.

Ця частина служить для забезпечення продуктами харчування, білизною хворих.

Інфекційні лікарні розміщують по можливості на околиці міст, населених пунктів, осторонь головних транспортних магістралей, водомереж. Будуючи лікарню, враховують необхідний мінімум земельної площі на 1 ліжко – 200 м

Кількість ліжок в інфекційному відділенні у складі міських і обласних лікарень (20 – 40 у сільській місцевості і 40 – 100 ліжок у містах і великих населених пунктах), при цьому кількість ліжок планується з розрахунку 1,4 ліжка на 1000 населення.

Палати повинні бути розраховані на 1 – 4 ліжка (не більше). На 1 хворого приходиться 6 – 7 м площі, відстань між ліжками – 1,5 м.