Організація щеплень

З урахуванням мети й форми масової вакцинопрофілактики виділяють планову масову, селективну та термінову імунопрофілактику. Масові планові щеплення населенню України проводять проти туберкульозу, кашлюку, дифтерії, правця, поліомієліту, кору, паротиту, краснухи.

Селективна, або вибіркова імунізація спрямована передусім на захист певних професійних груп населення, які під час виконання своїх професійних обов’язків можуть заражатися певними збудниками. Зокрема, зооветеринарних працівників, тваринників, працівників м’ясокомбінатів, боєнь, а також осіб, зайнятих обробкою шкіри тварин тощо, імунізують для профілактики сибірки, бруцельозу, Ку-гарячки, лептоспірозу. Враховуючи механізм зараження збудником Кримської геморагічної гарячки, для захисту потрібно вакцинувати медичних працівників стаціонарів, що розташовані на території природних осередків цієї хвороби. Щеплення вакцини проти гепатиту В проводять медичним працівникам служби переливання крові і тим, що виконують парентеральні маніпуляції.

Вибіркову імунізацію комплексним пента - препаратом проводять працівникам водоканалізаційних служб, а також працівникам формувань, які здійснюють аварійно - рятувальні заходи. Живою туляремійною вакциною щеплюють населення, що проживає в природних осередках, працівників елеваторів, мисливців, що заготовляють шкури ондатри, інших тварин – теплокровних хазяїв збудника туляремії. Активну імунізацію проти жовтої гарячки проводять усім, хто виїздить в країни, в яких є осередки цієї інфекції. Вибіркову імунізацію проти низки інфекцій проводять особам, у яких під час серологічних обстежень не виявлено захисних титрів антитіл до певного збудника.

З метою вироблення специфічної резистентності до збудників інфекційних хвороб широко застосовують вакцинацію.

Вакцинація – це процес введення вакцин в організм людини з метою створення в ньому несприйнятливості до певних інфекційних хвороб, тобто для імунізації.

Вакцини – препарати, отримані з живих, ослаблених, тобто атенуйованих штамів мікроорганізмів (або вбитих), які застосовують для вироблення в макроорганізмі специфічного активного штучного набутого імунітету – імунізації.

Ревакцинація – процес вторинних (вторинного) щеплення через 6 місяців, через рік, через декілька років або за епід. показаннями з метою досягнення постійної високої напруги імунітету.

Протипоказання щодо щеплень. Ускладнення вакцинації.

Правила зберігання вакцин, сироваток.

Поняття про особливо небезпечні (карантинні, конвенційні) хвороби.

Протипоказання до проведення щеплень

Абсолютні. (Постійні)

1. Злоякісні новоутворення (пухлини).

2. Лейкози.

3. Лімфогрануломатоз.

4. Апластична анемія.

5. Конституціональна дисгамаглобулінемія.

6. Колагенові захворювання.

7. Прогресуючі хвороби нирок, печінки.

8. Цукровий діабет та інші ендокринні захворювання.

9. Декомпенсовані захворювання серцево – судинної системи.

10. Прогресуючі нервові і психічні захворювання.

Тимчасові

1. Гострі інфекційні захворювання.

2. Хронічні інфекції.

3. Активні форми tbc.(туберкульозу).

4. Дерматози.

5. Інфекційні міокардити.

6. Вагітність і годування груддю.

7. Виразкова хвороба шлунку і 12 – палої кишки.

8. Гіпертонічна хвороба.

9. Алергічні захворювання.

Поствакцинальні реакції

А) Загальні:

• Слабка - темп .тіла до 37,5 С;

• Середня - темп. тіла 37,6 С – 38,5 С;

• сильна - тепм. тіла вище 38,5 С.

Крім того ураховують суб’єктивні та об’єктивні дані:

• загальне нездужання;

• головний біль;

• запаморочення;

• короткочасна втрата свідомості;

• нудота, блювання;

• катаральні явища носоглотки, кон’юнктивіт, висипка.

Б) Місцеві реакції.

1. Слабка – гіперемія без інфільтрата або він має діаметр 2,5 см.

2. Середня – інфільтрат від 2,6 см. до 5 см.

3. Сильна – більше 5 см, а також лімфаденіт, лімфангоїт.